Ринок кави в Україні: контрабанда, ФОП-схеми і 7 млрд грн втрат

Кава в Україні — це розгалужена індустрія з тисячами кав’ярень, ростерів та імпортерів. Водночас цей ринок став прикладом того, як значна частина обігу може функціонувати поза повноцінним податковим обліком. Про масштаби проблеми розповів Данило Гетманцев на своєму YouTube-каналі.

Україна не вирощує каву і повністю залежить від імпорту. Середнє споживання становить 3,5 кг на одну особу на рік. У масштабах країни це 85–105 тис. тонн щорічно. У 2025 році офіційно ввезено близько 49 тис. тонн. Різниця між задекларованим імпортом і фактичним споживанням дозволяє припускати, що значний сегмент ринку перебуває в тіні. За наведеними оцінками, йдеться майже про кожну другу чашку кави.

Як влаштований ринок кави

Більша частина кави імпортується в Україну в зеленому, несмаженому вигляді. Після митного оформлення вона потрапляє до ростерів — підприємств, що спеціалізуються на обсмаженні та подальшій реалізації. Такі компанії можуть працювати як юридичні особи або як ФОПи, здійснювати оптові й роздрібні продажі, формувати власні торгові марки.

У легальній моделі імпортер сплачує митні платежі та ПДВ, компанія — податок на прибуток або єдиний податок, а також податки із заробітних плат працівників. Продукція проходить через офіційні канали збуту і фіскалізується.

Як працює ринок у тіні

Серед описаних схем — ввезення без належного митного оформлення або із заниженням митної вартості та ваги товару. Окремий механізм — імпорт під виглядом гуманітарної допомоги, зокрема нібито для військових, після чого продукція опиняється у комерційному продажі.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Готова обсмажена кава реалізується через великі ринки та невеликі магазини, де, за наведеними даними, продаж може здійснюватися без повного документального супроводу.

Несмажена кава, яка становить значну частину обігу, спрямовується до ростерів. Частина таких підприємств, оформлених як ФОПи або на юридичних осіб, може продавати продукцію за готівку без фіскалізації або використовувати спрощені схеми обліку.

Окремий сегмент — фасування дешевої кави в пакування, стилізоване під відомі бренди. За описаною схемою, продукція закуповується за мінімальними цінами, після чого обсмажується та продається як преміальна. Орієнтиром для споживача може бути різниця в ціні: вона здатна сягати триразового розриву з легальною продукцією.

Проблема має не лише фіскальний вимір, а й безпосередній вплив на здоров’я споживача. За озвученою схемою, в Україну може завозитися найдешевша або майже прострочена кава, придбана в Європі за мінімальними цінами. Після обсмаження та фасування вона продається під виглядом дорогого бренду. Таким чином, споживач фактично не має гарантії якості сировини, умов зберігання та відповідності продукту заявленому походженню.

Поодинокі викриття і масштаб явища

Правоохоронні органи періодично повідомляють про викриття підпільних виробництв. Один із зафіксованих випадків на Київщині — вилучення 700 кг кави разом з обладнанням. Водночас такі епізоди мають поодинокий характер, що контрастує з оціненим обсягом тіньового сегмента.

Публічні заяви компаній і податкові розриви

Окрему увагу привертають компанії, які позиціонують себе як лідери ринку та декларують значні обсяги продажів.

Так, один із великих столичних гравців декларує понад 70 сортів кави з плантацій Азії, Африки та Латинської Америки і понад 80 сортів чаю, а також прямі договори зі світовими виробниками. Водночас, за озвученими даними, протягом останніх 10 років компанія не здійснювала імпорт в Україну.

Офіційно в компанії зазначено вісім працівників із середньою зарплатою 14 700 грн. Проте, у даних, оприлюднених на платформі work.ua, вказано чисельність персоналу від 50 до 250 осіб і середню заробітну плату від 25 000 грн. Така розбіжність між офіційною статистикою та інформацією з відкритих джерел стала підставою для проведення паралелі щодо фактичної кількості працівників і фонду оплати праці. Господарська діяльність здійснюється через кількох ФОПів на другій групі. За наведеними розрахунками, потенційна недоплата до бюджету може становити щонайменше 12 млн грн на рік.

І, так само, один із одеських дистриб’юторів заявляє про понад 20 тонн кави на складі, більш як 2 000 постійних клієнтів та імпорт понад 300 тонн на рік. Водночас такі показники не підтверджені публічно доступною податковою звітністю. Продажі здійснюються через мережу ФОПів на спрощеній системі. Оцінка потенційної недоплати до бюджету — щонайменше 15 млн грн щороку.

Які втрати бюджету

З огляду на різницю між офіційним імпортом (близько 49 тис. тонн) і оціненим споживанням (85–105 тис. тонн), тіньовий сегмент може охоплювати до половини ринку. Сумарні втрати державного бюджету від нелегального обігу кави оцінюються приблизно у 7 млрд грн на рік. Йдеться про несплачений ПДВ, податок на прибуток та податки із заробітних плат.

Для легального бізнесу це означає викривлену конкуренцію, для бюджету — недоотримані доходи, для споживача — ризик придбати продукцію невідомого походження під виглядом відомого бренду.

Системний розрив між споживанням і контролем

Ринок кави демонструє, як у галузі зі стабільним попитом може сформуватися масштабний паралельний сегмент. Коли розрив між споживанням і офіційним імпортом вимірюється десятками тисяч тонн, питання переходить із площини окремих порушень у площину системного регулювання та контролю.