Кінець епохи праці: як базовий дохід врятує світ від автоматизованого колапсу

Політики та медіа звикли лякати виборців мігрантами, які нібито забирають робочі місця. Проте реальний демонтаж звичного устрою здійснюють не люди, а технології. Про це у випуску на своєму YouTube-каналі розповів економіст Віктор Галасюк, аналізуючи статтю Джоша Джонсона на платформі Open Culture та ідеї британсько-американського філософа й візіонера Алана Вотса.

Автоматизація та загроза втрати робочих місць

Швидкість, з якою технології змінюють ринок праці, вражає. Енді Стерн, колишній очільник американської профспілки працівників сфери послуг (SEIU), у книжці Racing the Floor попереджав, що масове скорочення робочих місць відбудеться не через покоління, а протягом поточного та наступного десятиліть.

Впровадження безпілотних вантажівок і таксі здатне позбавити роботи мільйони професійних водіїв. Це запустить каскадний ефект, який зруйнує супутні інфраструктури:

Паралельно штучний інтелект уже витісняє програмістів, копірайтерів та аналітиків. Автоматизація перестала бути проблемою лише фізичної праці — вона зачіпає висококваліфікований інтелектуальний сектор.

Що таке безумовний базовий дохід для громадян?

Універсальний або безумовний базовий дохід (Universal Basic Income, UBI) — це регулярна фінансова виплата від держави кожному громадянину без жодних умов, перевірок майнового стану чи вимог щодо працевлаштування.

Критики концепції часто називають її «соціалізмом», стверджуючи, що гарантовані гроші знищать мотивацію до праці та призведуть до деструкції суспільства. Проте серед прихильників UBI є діячі з найрізноманітнішими поглядами:

Універсальний базовий дохід розглядається не як соціальна допомога, а як інструмент підтримки сукупного попиту в умовах, коли машини виробляють більше, ніж люди спроможні купити.

Томас Пейн: універсальні виплати та податок

Підписуйтеся на наші соцмережі

Ідея гарантованих виплат виникла задовго до появи робототехніки. У 1795 році мислитель Томас Пейн у трактаті Аграрна справедливість запропонував створити Національний фонд для подолання бідності.

Фонд мав наповнюватися за рахунок 10% податку на спадщину при переході майна від покоління до покоління (із підвищеною ставкою для непрямих спадкоємців). За задумом Пейна, кошти мали розподілятися за чіткими категоріями:

Пейн наполягав на універсальності виплат: гроші мали отримувати як бідні, так і багаті. Це дозволяло уникнути принизливих перевірок доходів та поділу громадян на «гідних» і «негідних» допомоги.

Алан Вотс про автоматизацію та марну працю

У 1960-х роках англійський філософ, лектор і популяризатор східної думки Алан Вотс переніс економічний аналіз у постиндустріальну епоху. Він зауважив, що технології дозволяють створювати масу товарів, але позбавляють людей засобів для існування.

Вотс погоджувався, що автоматизація створює нові робочі місця, але наголошував: значна частина цієї зайнятості є штучною та марною. Суспільство вигадує бюрократію та виробляє непотрібні дрібнички, а реклама змушує людей їх купувати.

Корінь цієї проблеми філософ бачив у протестантській моралі, яка сприймає дозвілля майже як гріх. Подібні думки поділяли філософ Бертран Рассел та винахідник Бакмінстер Фуллер. Рассел (як зазначав філософ Гері Гаттінг) підкреслював, що сліпа віра у «чесноту праці» завдає шкоди людському розуму, довкіллю та науковій допитливості.

Хто купуватиме продукцію автоматизованих заводів?

Одержимість обов'язковою зайнятістю — це пережиток доіндустріальної епохи. Сенс машин полягає у звільненні людини від виснажливої рутини.

Коли працівники втрачають роботу або переходять на низькооплачувані підробітки, їхня купівельна спроможність падає. Вони більше не можуть купувати товари, які масово випускають автоматизовані підприємства.

Джерела фінансування: податок на роботів та емісія

Для забезпечення базового доходу розглядаються два основні економічні механізми:

Цей підхід перегукується з концепцією «соціального кредиту» британського інженера Кліффорда Дугласа. Алан Вотс наводив аргумент: під час війни держави завжди знаходять кошти на зброю через емісію чи запозичення. Отже, фінансування UBI — це питання політичної волі та пріоритетів.

План Ніксона та американські дискусії про UBI

Концепція UBI об'єднувала представників різних політичних таборів:

У 1960-х роках у США точилися гострі дискусії щодо спрощення системи соціальної допомоги. У 1969 році президент Річард Ніксон запропонував план Family Assistance Plan, який передбачав гарантований мінімальний дохід для родин із дітьми. Проте через політичні суперечки в Конгресі проєкт закону був остаточно відхилений у 1972 році.

Світові експерименти: досвід Аляски та Кенії

Запровадження елементів базового доходу вже відбулося у кількох регіонах світу:

Експерименти показують, що гарантовані виплати не призводять до масової відмови від праці, а знижують рівень стресу, покращують здоров'я та дозволяють людям інвестувати у власне навчання чи мікробізнес.

Майбутнє UBI в епоху штучного інтелекту

Формулюючи свої ідеї, Алан Вотс спирався на працю економіста Роберта Теобальда Вільні люди та вільні ринки (1963 рік). Саме Теобальд запровадив у науковий вжиток термін «гарантований базовий дохід».

Сьогодні, коли розробка та впровадження проєктів штучного інтелекту загрожують традиційній структурі зайнятості, попередження Вотса та Теобальда стають реальністю. Економіка високої продуктивності не зможе функціонувати без масового покупця. Безумовний базовий дохід перетворюється з гуманітарної ініціативи на необхідну умову збереження глобальної ринкової системи.