Дмитро Наталуха про продаж майна росії та приватизацію під час війни
Конфіскація ворожих ресурсів та продаж збиткових державних підприємств під час війни стали для України ключовим джерелом поповнення бюджету. Скільки мільярдів уже принесли підсанкційні активи, чому затягується аукціон Ocean Plaza та як геополітика відновлює попит на Одеський припортовий завод, у розмові на YouTube-каналі «LIGA Бізнес» пояснив очільник Фонду державного майна України Дмитро Наталуха.
Від гаража до дронів: скільки принесла націоналізація
На початку конфіскації кількість вилучених об'єктів росії становила близько 20 одиниць, але станом на сьогодні цей показник зріс орієнтовно у 70 разів. Портфель конфіскованого майна різнородний: від антикварної зброї, легкових авто (зокрема Toyota Camry Олега Дерипаски) та елітної нерухомості до сировини й функціонуючих підприємств.
Значна частина активів є неліквідною, оскільки розташована на тимчасово окупованих територіях або зруйнована колишніми власниками. Попри це, реалізація підсанкційного майна вже принесла понад 5,6 млрд грн. Усі кошти спрямовуються до спеціального фонду ліквідації наслідків збройної агресії та витрачаються виключно на відбудову житла й компенсації постраждалим громадянам.
Аукціони пропонують лоти під будь-який бюджет, включно з гаражем у Черкаській області зі стартовою ціною від 300 грн. Водночас знакові об'єкти отримують нове функціональне призначення:
- Квартира Артемія Лебедєва: київську нерухомість російського пропагандиста виставили на аукціон, а покупцем стала українська defense-tech компанія «Генерал Черешня». Вона розробляє дрони для фронту та планує облаштувати у приміщенні музей пропаганди.
- Антикваріат і транспорт: конфісковані автомобілі та раритетні речі реалізуються через відкриті торги для поповнення спецфонду.
Сировина для ракет: як бізнес росії працював на ВПК
російський капітал роками заходив у високомаржинальні та стратегічні галузі української економіки, здобуваючи монопольний вплив і важелі тиску на владу. Чимало конфіскованих підприємств безпосередньо забезпечували сировиною військово-промисловий комплекс росії.
Ключові конфісковані підприємства ворога охоплюють:
- Демурінський ГЗК («Димурінка»): видобував рідкоземельні мінерали (рутил, циркон, ільменіт) для виготовлення титанової губки, необхідної у виробництві обшивки винищувачів, супутників та балістичних ракет росії;
- Миколаївський глиноземний завод: один із найсучасніших об'єктів кольорової металургії, підконтрольний Олегу Дерипасці;
- «Мотордеталь-Конотоп»: виготовляє поршневі циліндри для автомобілебудування;
- Глухівський кар'єр кварцитів: спеціалізується на видобутку високоякісної кварцитової сировини.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Перевіркою потенційних покупців стратегічних підприємств та їхніх бенефіціарів на наявність зв'язків із кремлем опікується Служба безпеки України.
Борги Ocean Plaza: чому прибутковий ТРЦ важко продати
Столичний ТРЦ Ocean Plaza — один із найприбутковіших об'єктів у портфелі держави, який щороку генерує понад 1 млрд грн прибутку. Проте колишні власники (брати Ротенберги) створили складні юридичні обтяження.
Головні юридичні та фінансові колізії навколо об'єкта:
-
1
Структура власності: державі належить 66% частки в ТОВ «Інвестиційний союз «Либідь», тоді як 33% утримує приватний міноритарій.
-
2
Боргове навантаження: на компанії висить борг обсягом близько 7 млрд грн, що перевищує ціну самого комплексу.
-
3
Кредитні відсотки: за рішенням ВАКС стягнуто кредит, де щомісяця нараховуються відсотки. ФДМУ не є фінансовою установою і не має права нараховувати відсотки для виставлення на продаж, але їхнє ненарахування створює ризик звинувачень у завданні збитків бюджету.
Стартова ціна формується за балансовою вартістю (понад 11 млрд грн) і затверджується Кабміном, адже Ocean Plaza належить до об'єктів великої приватизації (понад 250 млн грн). Амбітна мета ФДМУ — розплутати колізію та оголосити аукціон до кінця року, орієнтовно в грудні.
Дефіцит аміаку: чому світові гіганти змагаються за ОПЗ
Утримання незатребуваних державних об'єктів коштує бюджету від сотень мільйонів до мільярда гривень на рік. Одеський припортовий завод (ОПЗ), який пережив 5–6 невдалих аукціонів і не працює, щомісяця потребує понад 60 млн грн на виплату зарплат, комунальних послуг, податків та консервацію обладнання.
Проте нині фіксується сплеск інтересу іноземних інвесторів до ОПЗ. Головний чинник — війна в Ірані, яка заблокувала Ормузьку протоку, через яку проходило 30% світового експорту аміаку. Світовий дефіцит сировини змусив компанії шукати майданчики для хеджування ризиків.
Переваги та особливості продажу ОПЗ:
- Потужності та логістика: комбінат володіє лініями з виготовлення аміаку й карбаміду, а також найглибоководнішими причальними стінками в Чорному морі.
- Стартова ціна: формується на рівні від $100 млн.
- Географія покупців: зацікавленість висловили інвестори зі США, Туреччини, країн Перської затоки, Африки, Індії та один український бізнес. Європейські компанії утримуються через низьку терпимість до воєнних ризиків.
Інвестиційні вимоги та виведення приміщень під ритейл
Для продажу об'єктів великої приватизації Кабмін затверджує суворі умови: збереження профілю діяльності, збереження робочих місць, сплату податків та обов'язкові інвестиції (для ОПЗ — щонайменше 500 млн грн протягом 5 років).
Дотримання вимог контролює департамент постприватизаційного контролю ФДМУ. У разі невиконання угод приватизацію скасовують через суд. Спроби росії оскаржити конфіскацію не лякають інвесторів, адже юридична позиція України спирається на рішення ООН про визнання росії державою-агресором. Це доводить приклад заводу «Аерок»: після вилучення його придбала група BGV Геннадія Буткевича, а пізніше перепродала ірландському холдингу CRH.
Паралельно ФДМУ інспектує пусті державні склади й виробничі приміщення у центральних та західних регіонах, які приховували керівники підприємств. Формуються переліки для Уряду та РНБО, щоб передати ці площі в оренду великим мережам ритейлу чи логістики — Rozetka, «Епіцентр» чи «Нова пошта».
Суверенний фонд замість пекарень: візія на п'ять років
Державне управління програє приватному через відсутність вузької спеціалізації. ФДМУ позбавлений можливості ефективно управляти портфелем із 2000 підприємств — від випуску аміаку до пекарень чи спиртзаводів.
Модель державної власності на найближчі 5 років передбачає:
-
1
Створення Суверенного фонду: відбір кількох сотень стратегічно важливих підприємств під єдине професійне управління.
-
2
Вихід на біржі: продаж міноритарних пакетів акцій (до 49%) на міжнародних майданчиках при збереженні 51% у власності держави.
-
3
Повна приватизація непрофільних об'єктів: передача пекарень, спиртзаводів та складів приватному бізнесу для їхнього масштабування й модернізації.
Прагматична приватизація: як розпродаж працює на відбудову
Досвід повернення вилучених ресурсів росії та трансформації державних підприємств свідчить, що зволікання залишається головним джерелом збитків. Простій промислових гігантів рівня Одеського припортового заводу забирає з бюджету сотні мільйонів гривень, тоді як заплутані борги Ocean Plaza стримують залучення приватних інвестицій. Передача непрофільного майна приватним власникам та концентрування державних ресурсів у єдиному Суверенному фонді дозволяють перетворити колишні важелі впливу ворога на надійний фінансовий фундамент для відбудови України.