Вчені розкрили похмуру таємницю «волаючої» мумії зі Стародавнього Єгипту

Вчені провели ретельне дослідження давньоєгипетської мумії, відомої як «Жінка, що кричить». Як можна зрозуміти з назви, обличчя мумії застигло у муках, і донедавна вважалося, що причиною цього стала неякісно проведена муміфікація. Але тепер учені з’ясували, що це, найімовірніше, не так. Про це пише Science Alert.

Дослідження проводили радіолог Сахар Салім із Каїрського університету та антрополог Самія Ель-Мергані з Міністерства туризму і старожитностей Єгипту. Використовуючи такі методи, як комп'ютерна томографія, електронна мікроскопія, інфрачервона спектроскопія і рентгенівський дифракційний аналіз, вони дійшли висновку, що поховання жінки було настільки пишним, що навряд чи воно могло бути виконано недбало.

Підписуйтеся на наші соцмережі

«Волаючу жінку» поховали понад 3 тис. років тому в гробниці Семнута, архітектора при дворі фараона Хатшепсут. Похорон Семнута мав бути дуже багатим: у його гробниці навіть була окрема камера для матері та інших родичів.

Мумія, яку досліджували вчені, була якраз однією з родичок архітектора. Її поховали у дерев'яній труні з двома каблучками зі срібла та золота і з різьбленими яшмовими скарабеями, а на голові у неї була заплетена перука.

Вчені з'ясували, що жінка страждала на артрит і померла у віці приблизно 48 років. Також у неї були відсутні кілька зубів: найімовірніше, вона втратила їх ще за життя, оскільки щелепна кістка демонструвала ознаки загоєння після видалення зубів.

Причину смерті з'ясувати не вдалося, натомість дослідження піднесло сюрприз: серце, легені, печінка, селезінка, кишківник та інші органи збереглися неушкодженими. Таке трапляється нечасто: у багатьох епохах, разом з тією, в якій жила «жінка, що кричить», видалення більшості органів було звичайною практикою під час муміфікації.

Це, а також деякі інші особливості, наприклад, незвична поза і використання привезених з Африки та Аравії бальзамувальних засобів, привели дослідників до висновку, що рот мумії навряд чи відкрився вже після поховання. Вони припустили, що річ у трупному спазмі — явищі, за якого м'язи вмираючої людини застигають аж до настання трупного задубіння. Це може вказувати на те, що жінка померла у неймовірних муках, кричала від болю. Незважаючи на те що феномен трупного спазму вкрай спірний, він може пояснити вираз обличчя мумії.

Справжня доля жінки, найімовірніше, назавжди залишиться у таємниці. Проте вивчення таких останків дає вченим можливість зазирнути у минуле людства і дізнатися про звичаї наших предків.