Твоє обличчя, твої права: чому біометричні дані потребують захисту в епоху ШІ

Ваше обличчя вже не належить вам. Щосекунди штучний інтелект обробляє мільйони біометричних зразків, використовуючи наші фотографії без нашої згоди. Деякі країни почали розробляти законодавство про біометричні права, проте поки що цей процес є фрагментарним підходом до розв'язування глобальної проблеми цифрової приватності.

Як 23-літня британка продала своє обличчя

Лише одне повідомлення в Instagram від представника невідомого стартапу із пропозицією стати «обличчям майбутнього» — цифровою AI-моделлю — змінило життя 23-річної Люсі. Дівчині пообіцяли 1500 фунтів стерлінгів за кілька годин фотознімань.

Підписаний контракт на фотосесію передбачав також і передання повних прав на зображення обличчя дівчини. Технологічна компанія отримала право використовувати її фото у будь-який спосіб, у будь-якому контексті, протягом необмеженого часу. Лише через кілька місяців, коли її обличчя почало з'являтися у рекламних кампаніях, на сайтах і у застосунках по всьому світу, Люсі усвідомила масштаб своєї помилки. Її зображення використовували для просування продуктів, які вона ніколи не бачила, у контекстах, які їй не подобалися, а іноді навіть у спосіб, який суперечив її особистим переконанням.

«Я втратила контроль над власним обличчям», — згодом говорила дівчина. Спроби висунути претензії компанії виявилися марними, а юристи пояснили, що контракт був прописаний так, що вона дійсно передала всі права на своє зображення назавжди.

Швидкий розвиток ШІ та стартапів, зацікавлених у нових «цифрових обличчях», може призвести до того, що шлях Люсі перестане бути унікальним й інші люди так само втратять власну зовнішність.

Захист біометричних даних у ШІ-епоху

У світі ШІ-інструментів захист біометричних даних стає особливо актуальною проблемою. Біометричні ідентифікатори, як-от зображення обличчя, відбитки пальців та голосові шаблони, служать унікальними цифровими підписами, які можуть розблокувати доступ до особистої інформації чи фінансових ресурсів.

Проте одночасно із швидким розвитком штучного інтелекту, особливо зростанням обсягів штучно згенерованого контенту, люди опиняються перед загрозою використання біометричних даних без їхньої згоди. Яскравим прикладом цього стали порнографічні дипфейк-відео за участі голлівудських акторів. До прикладу, Скарлетт Йоханссон кілька разів судилася через незаконне використання її зображення у рекламі, а нещодавно OpenAI навіть довелося змінити голос свого ШІ-асистента після звинувачень актриси у копіюванні її голосу. Так само Том Круз  часто фігурував  у десятках фейкових TikTok-роликів. Проте найнебезпечнішим трендом стало використання зображень політиків для створення фальшивих заяв та промов.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Що таке біометричні дані

Біометричні дані — це персональні дані, які служать унікальним ідентифікатором людини. На відміну від паролів чи ідентифікаційних номерів, які можна змінити (простіше чи складніше), біометричні дані є невід'ємною частиною особистості та здебільшого вони не змінюються з часом.

Саме тому несанкціоноване використання цих даних є серйозною проблемою для їхніх власників. До прикладу, несанкціоноване відео чи фотографія людини може зруйнувати її репутацію чи стати ризиком безпеки — від використання цих даних для зломів акаунтів до створення компрометувальних матеріалів для шантажу.

Біометричні дані можуть стати ключем до банківських рахунків, якщо зловмисники обійдуть системи розпізнавання обличчя, або використовуватися для створення фальшивих документів. Особливо вразливими стають звичайні користувачі соціальних мереж — їхні фото можуть стати основою для створення відео, де вони начебто говорять чи роблять речі, яких насправді ніколи не робили.

Найстрашніше, що жертвами такої експлуатації біометричних даних стають діти: їхні зображення з сімейних фото використовують для створення неприпустимого контенту або для шахрайських схем. А в авторитарних режимах біометричне розпізнавання перетворюється на інструмент масового стеження та переслідування опозиційних активістів, адже завдяки цим даним ШІ може відстежити кожен їхній рух у публічному просторі.

Як у світі створюють законодавство про біометричні права

У відповідь на ці загрози декілька країн розробляють законодавство для захисту біометричних прав громадян із різними підходами та механізмами.

Данія готує революційний закон, який надасть громадянам авторські права на власні біометричні дані. Законодавство регламентує випадки несанкціонованого використання зображень особи, особливо ШІ-інструментами, та визнає це порушенням особистих прав людини. Головна мета цього закону — захист від дипфейків, які стали масовою загрозою завдяки розвитку штучного інтелекту.

Бразилія запустила першу у світі національну програму dWallet, що дозволяє громадянам не лише контролювати біометричні дані, а й заробляти на них. Пілотний проєкт створює «ощадний рахунок даних», де бразильці можуть зберігати інформацію про свою онлайн-активність та монетизувати її.

Основою системи є блокчейн-гаманець, який дає користувачам повний контроль над персональними даними. Громадяни можуть миттєво надавати або відкликати доступ до біометричних даних для ШІ-систем чи комерційного використання. Закон вимагає від компаній виплачувати користувачам компенсацію за збір, оброблення та поширення їхніх даних. Цей підхід кардинально змінює правила гри: замість безкоштовного збору даних технологічними гігантами люди самі можуть вирішувати, кому, коли і за яку ціну продавати свою інформацію.

США не мають федерального законодавства про біометричну конфіденційність, але окремі штати ухвалюють закони. Закон Іллінойсу про конфіденційність біометричної інформації (BIPA) був одним із перших у світі, що регламентував роботу з біометрією. Також цей закон надавав право подавати до суду за несанкціонований збір біометричних даних. Колорадо з липня 2025 року запроваджує конкретні правила щодо біометричних даних, серед яких обов'язкова згода та прозорі політики використання.

Європейський Союз через Закон про штучний інтелект запроваджує багаторівневе регулювання біометричних систем за принципом ризик-орієнтованого підходу. Встановлюються суворі вимоги до біометричного розпізнавання з акцентом на основні права, включаючи конфіденційність та недискримінацію. Закон обмежує або забороняє біометричну ідентифікацію в режимі реального часу у громадських місцях. GDPR вже класифікує біометричні дані як особливу категорію персональних даних з посиленим захистом, а рішення Європейського суду зміцнюють права громадян контролювати такі дані.

Проблеми розвитку біометричних прав

Попри багатообіцяльні перспективи, визнання біометричних прав стикається з серйозними викликами. Найбільшою проблемою є технологічна складність: біометричні системи кардинально відрізняються за функціоналом, адже вони використовуються у різних контекстах — від простого розблокування телефону до державних систем масового спостереження. Усе це робить створення універсальних правових норм надзвичайно складним завданням.

Водночас за спроби регулювати біометричні дані автори законів стикаються з класичною дилемою безпеки чи приватності. Біометричні технології можуть ефективно захищати від шахрайства та тероризму, але водночас створюють ризики масового стеження та дискримінації вразливих груп населення. Ця двоїстість ускладнює розроблення збалансованого законодавства.

Ситуацію погіршує правовий хаос на міжнародному рівні. Кожна країна розробляє власні стандарти, створюючи регуляторну мозаїку, де міжнародні компанії не знають, які правила застосовувати, а громадяни залишаються без захисту в цифровому прикордонні. Особливо гостро це відчувається у контексті швидкого розвитку штучного інтелекту, який випереджає законодавчі ініціативи. Додатковою проблемою є бажання авторитарних держав контролювати своїх громадян. Та й навіть демократичні держави можуть зловживати біометричним стеженням під приводом національної безпеки, поступово підриваючи громадянські свободи та створюючи прецеденти для майбутніх зловживань.

Шлях до глобальної системи біометричних прав

Оскільки цифрова ідентичність не знає кордонів, вирішення проблеми права на біометричні дані потребує міжнародної координації. Глобальна система біометричних прав має спиратися на базові принципи: біометричні дані належать виключно їх носію, будь-яке використання потребує інформованої згоди, а мета та методи оброблення даних мають бути повністю прозорими.

Водночас система захисту біометричних даних також вимагає чітких заборон на несанкціоноване створення дипфейків, біометричне розпізнавання без згоди людини та дискримінацію на основі алгоритмічних упереджень. Тільки скоординовані глобальні зусилля зможуть захистити людську ідентичність від експлуатації й не дозволити перетворити біометричні дані на інструмент контролю.