Легендарний полковник УНР Андрій Мельник: що в його історії виявилося міфом після аналізу ШІ

25 травня 2026 року на Національному військовому меморіальному кладовищі перепоховали останки одного з лідерів ОУН та полковника Армії Української Народної Республіки Андрія Мельника і його дружини Софії Федак-Мельник.

На тлі цієї події українська платформа LITI спеціально для SPEKA створила психолінгвістичний портрет Мельника за допомогою трьох незалежних систем штучного інтелекту. І результати виявилися значно несподіванішими за усталений історичний образ.

Не «пасивний», а легітиміст

У LITI дійшли висновку, що Мельник був не слабким чи нерішучим політиком, а лідером іншого типу – легітимістом-ієрархом. Він черпав право на владу не з революційного бунту чи харизми, а зі спадкоємності, дисципліни та відчуття історичної місії.

Саме тому у його текстах постійно повторюються категорії «Провід», «обов’язок», «єдність», «під одним прапором».

Підписуйтеся на наші соцмережі

Чому ШІ не погодився з образом «обережного полковника»

Одним із ключових висновків аналізу стало те, що міф про «пасивність» Мельника не витримує перевірки його ж текстами.

У 1939 році він відмовлявся підтримати повстання без політичних гарантій для України, що історики часто трактували як надмірну обережність. Але вже у 1941 році Мельник підписав відозву із прямим наказом до збройного повстання.

У LITI вважають, що різниця між цими заявами пояснюється не зміною характеру, а зміною політичних умов. ШІ визначив поведінку Мельника як стратегічний розрахунок, а не страх чи нерішучість.

Найнеочікуваніше відкриття – його приватні листи

Найбільший контраст ШІ виявив між публічними відозвами Мельника та його приватним листуванням.

У політичних текстах він звучить як жорсткий мобілізаційний лідер – із закликами до боротьби, наказовою риторикою та високим пафосом. Натомість у приватних листах постає стримана, педантична, ввічлива і навіть самоіронічна людина.

У чому головна різниця між Мельником і Бандерою

Окремий блок аналізу присвячений порівнянню Андрія Мельника та Степана Бандери.

У LITI вважають, що їх відрізняв не рівень радикальності, а тип легітимності. Якщо Бандера був революційним харизматиком, то Мельник – провідником інституції та спадкоємності.

Саме ця риса, на думку аналітиків, стала водночас і його силою, і його слабкістю: він умів зберігати структуру та дисципліну, але програвав у боротьбі за емоції молодшого радикального покоління.

ШІ починає переосмислювати історичних постатей

У LITI зазначають, що дослідження не є політичною оцінкою чи «історичним вироком». Система аналізувала мовні патерни, стиль мислення, риторику та психологічні маркери у текстах.

Психолінгвістичний профіль Андрія Мельника створювали на основі історичних першоджерел – промов, листів, інтерв’ю та відозв – за допомогою трьох незалежних ШІ з додатковою перевіркою цитат і кількісних мовних показників системи LITI Universal.

Довідково: Андрій Мельник (1890–1964) — полковник Армії УНР і Січових стрільців, інженер-лісівник за фахом, близький соратник Євгена Коновальця. Після вбивства Коновальця 1938 року очолив Провід Організації Українських Націоналістів, а після розколу 1940-го став лідером поміркованішого, «легітимістського» крила — ОУН(м). Під час війни пройшов німецький концтабір Заксенгаузен; повоєнні роки керував ОУН в еміграції.