Марс був теплим і дощовим мільйони років — новий доказ

Марс міг бути не крижаною пустелею, а планетою з дощами, озерами й помірним кліматом, що зберігався тисячі, а можливо й мільйони років. Новий аналіз глинистих мінералів у кратері Єзеро змінює уявлення про ранню історію Червоної планети та повертає в наукову дискусію питання її придатності до життя.

Про це написало онлайн-видання Techno-Science з посиланням на дослідження в Nature Communications Earth & Environment. Дані, отримані ровером NASA Perseverance, суперечать гіпотезі про те, що Марс від самого початку був рівномірно холодним. Замість коротких епізодів танення льоду вчені бачать ознаки довготривалого впливу опадів за помірних температур.

Йдеться не про локальне явище, а про кліматичний режим, здатний формувати ландшафт і хімію поверхні планети. Якщо ці висновки підтвердяться, Марс у Ноахійську епоху міг бути значно ближчим до ранньої Землі, ніж вважалося раніше.

Ноахійська епоха: ключ до розуміння клімату

Щоб відтворити еволюцію Марса, вчені використовують геологічну хронологію. Особливу увагу привертає Ноахійська епоха — період приблизно від 4,1 до 3,7 млрд років тому. Саме тоді Сонячна система переживала інтенсивне метеоритне бомбардування, що залишило на Марсі гігантські басейни, зокрема Геллас і Аргир.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Цей проміжок часу вважається критичним для формування умов, які могли бути придатними для життя. Дані свідчать, що клімат планети тоді був значно відмінним від сучасного.

Кратер Єзеро і місія Perseverance

Ровер NASA Perseverance, який здійснив посадку в кратері Єзеро у 2021 році, надає нові свідчення про цей віддалений період. Місце обрали через ознаки давнього озера: віялоподібні відклади та канали, сформовані потоками рідкої води.

Аналіз зібраних зразків, зокрема глинистих уламків, багатих на алюміній — каолініту — дозволив реконструювати умови того часу. Хімічний склад цих мінералів має низький вміст заліза та магнію і водночас високі концентрації титану та алюмінію.

Сліди дощів, а не вулканізму

Цей хімічний «підпис» вказує на зміну порід під впливом води за помірних температур. Вона не відповідає сценарію дуже гарячих гідротермальних процесів, пов’язаних з ударами астероїдів або вулканізмом. Дослідники трактують це як свідчення тривалого впливу опадів.

Паралелі з земними глинами, що формувалися в теплих і вологих умовах, підсилюють цю інтерпретацію. Автори дослідження припускають, що такі кліматичні умови могли зберігатися тисячі, а можливо й мільйони років.

Потенційні ознаки давнього життя

Perseverance також зібрав зразки, які можуть містити сліди давнього життя. Вони зберігаються у герметичних контейнерах і очікують на майбутню місію повернення на Землю.

Втім, реалізацію цієї програми відкладено через логістичні та фінансові труднощі. Це затримує детальний аналіз, який міг би підтвердити або спростувати припущення про біологічну активність у минулому.

Марс як лабораторія кліматичної історії

Кожне нове відкриття, зокрема виявлення глин, змінених під впливом дощів, уточнює картину кліматичного минулого Марса. Накопичені дані дедалі більше свідчать про те, що планета колись була значно гостиннішою, ніж сьогодні — настільки, що могла підтримувати розвиток життя.

Подальше дослідження, спершу роботизоване, а згодом, можливо, й за участі людини, має визначити, чи був цей потенціал реалізований. Але вже зараз стає очевидно: історія Марса значно складніша, ніж образ крижаної та безжиттєвої кулі, який домінував у науковій уяві десятиліттями.