Вчені нарешті з’ясували, чому коти народжуються рудими
Руді коти давно привертають увагу не лише своїм яскравим забарвленням, а й незвичною генетикою. Науковці десятиліттями намагалися з’ясувати, чому руде хутро успадковується інакше, ніж більшість інших кольорів у ссавців, і чому рудих котів значно більше, ніж рудих кішок, пише Science Alert.
Дві незалежні дослідницькі команди знайшли відповідь: ключову роль відіграє мутація в ділянці ДНК, пов’язаній із геном ARHGAP36 на X-хромосомі.
Результати досліджень опублікували в науковому журналі Current Biology у 2025 році. Вони пояснюють не лише походження рудого забарвлення, а й те, чому черепахові та триколірні кішки мають характерні візерунки на шерсті.
Який ген відповідає за руде забарвлення котів
Генетика котячого забарвлення давно відома науці, але механізм появи рудого кольору залишався загадкою понад 60 років.
Дослідники з команди генетика Стенфордського університету Грега Барша виявили, що клітини шкіри, з яких росте руде хутро, виробляють приблизно у 13 разів більше РНК гена ARHGAP36, ніж відповідні клітини котів без рудого волосся.
Спочатку науковці припускали, що причина полягає в мутації всередині ділянки гена, яка кодує білок. Однак виявилося, що зміна розташована перед геном — у некодуючій ділянці ДНК, яка бере участь у регулюванні його активності.
Йдеться про делецію — втрату фрагмента ДНК завдовжки приблизно 5 тисяч пар основ, або 5 кілобаз. Цю зміну виявили в усіх досліджених рудих котів у вибірці зі 188 тварин.
Друга команда дослідників під керівництвом генетика Хідехіро То з Університету Кюсю в Японії незалежно дійшла аналогічного висновку: із рудим забарвленням пов’язана активність ARHGAP36.
Ці результати допомогли встановити генетичний механізм, який пояснює появу рудого хутра. Водночас важливо розрізняти безпосередньо виявлену мутацію та її біологічний ефект: рудий колір виникає через зміни в роботі систем, які регулюють вироблення пігментів.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Чому руді коти частіше бувають самцями
Головна підказка — розташування відповідної мутації на X-хромосомі. У котів, як і в інших ссавців, стать пов’язана з набором статевих хромосом. Самці зазвичай мають одну X- і одну Y-хромосому, а самки — дві X-хромосоми.
Ця різниця впливає на успадкування рудого забарвлення. Самцеві достатньо отримати відповідний варіант X-хромосоми від матері, щоб його хутро могло бути рудим. У самок ситуація складніша: вони отримують по одній X-хромосомі від кожного з батьків, і комбінація генетичних варіантів може впливати на розподіл кольорів.
Якщо одна X-хромосома пов’язана з рудим забарвленням, а інша — з чорним, кішка може мати суміш рудих і чорних ділянок шерсті.
Саме тому серед рудих котів частіше трапляються самці, тоді як серед тварин із поєднанням рудого та чорного кольорів значну частку становлять самки. Це загальна закономірність, а не правило без винятків.
Звідки беруться триколірні та черепахові кішки
Особливості успадкування X-хромосоми пояснюють і характерні візерунки черепахових та триколірних котів.
На ранніх етапах розвитку організму в кожній клітині самки одна з двох X-хромосом випадково стає неактивною. Цей процес називають інактивацією X-хромосоми. Він допомагає уникнути надмірної активності генів, розташованих на двох копіях хромосоми.
У результаті одні клітини шкіри активують генетичний варіант, пов’язаний із рудим хутром, а інші — варіант, пов’язаний із темним забарвленням. Коли ці клітини розмножуються, на шерсті формуються окремі кольорові ділянки.
Так виникає черепахове забарвлення — поєднання чорного й рудого кольорів. Якщо додатково діє генетичний варіант, що відповідає за білі плями, кішка може мати триколірне забарвлення: біле, чорне та руде.
Різниця між цими візерунками полягає не просто в кількості кольорів. Білі ділянки пов’язані з окремим генетичним механізмом, який впливає на розвиток і розподіл пігментних клітин.
Руді самки також можуть народжуватися. Наприклад, якщо обидві X-хромосоми несуть відповідний варіант, кішка може мати суцільне руде забарвлення. Однак така комбінація трапляється рідше.
Як мутація змінює колір шерсті
Колір котячого хутра визначають пігменти, які виробляють спеціалізовані клітини — меланоцити. Два важливі типи пігменту — еумеланін, що забезпечує темні коричневі та чорні відтінки, і феомеланін, який відповідає за жовтуваті та червонуваті кольори.
Дослідження показали, що зміни в активності ARHGAP36 пов’язані зі зміною роботи генів, залучених до утворення пігментів. Зокрема, посилена активність цього гена пригнічує частину генетичних механізмів, пов’язаних із темним пігментом, сприяючи появі рудих відтінків.
Це важливе уточнення: мутація не просто додає шерсті новий колір, а змінює регуляцію процесів, які визначають, який саме пігмент вироблятимуть клітини.
Водночас ARHGAP36 відомий науковцям і в контексті розвитку інших організмів, де порушення його активності може мати негативні наслідки. У рудих котів дослідники пов’язують підвищену активність гена передусім із пігментними клітинами. Наявні результати не свідчать, що ця мутація сама по собі спричиняє проблеми зі здоров’ям.
Чи справді руді коти менш розумні
Руді коти мають популярну репутацію кумедних і не надто кмітливих тварин. В інтернеті навіть існують меми про те, що всі вони нібито ділять між собою один мозок.
Однак наукових доказів того, що мутація, пов’язана з рудим забарвленням, робить котів менш розумними, немає.
Дослідження ARHGAP36 пояснюють механізм формування кольору шерсті, а не особливості інтелекту чи поведінки. Тому поширені історії про дивакуватість рудих котів варто сприймати як інтернет-фольклор, а не як доведений біологічний факт.
Колір шерсті може бути зручним об’єктом для генетичних досліджень, але він не дає підстав робити висновки про характер або когнітивні здібності конкретної тварини.