Українські оператори дронів завдали 70% втрат американській бронетанковій бригаді
Українські оператори безпілотників стали причиною близько 70% втрат американської бронетанкової бригади за перші три дні військових навчань у Німеччині, пише Defense Blog.
Щоб протидіяти атакам, військовим США довелося змінити тактику, обмежити використання радіозв'язку та супутникових систем і приділити більше уваги маскуванню.
Як українські дрони атакували американську бригаду
Навесні 2026 року на полігоні Гогенфельс у Баварії відбулися навчання Combined Resolve 26-07. Американська 3-тя бронетанкова бойова бригада 1-ї кавалерійської дивізії, відома як Greywolf, протистояла умовному противнику, посиленому підрозділом 412-го полку Сил безпілотних систем України Nemesis.
За даними командувача бригади полковника Майкла Цігельгофера та шести його офіцерів, які описали досвід у Military Review, за перші три дні близько 70% втрат американського підрозділу були пов'язані з атаками дронів.
Безпілотники або безпосередньо атакували військових, або виявляли їхні позиції для подальших артилерійських ударів. Загалом приблизно за десятиденний цикл навчань умовний противник ініціював понад 750 контактів із використанням дронів.
До кінця третього дня частка втрат від безпілотників знизилася до менш ніж 30%. При цьому український підрозділ не послаблював тиску.
Йдеться про результати навчань, а не про реальні бойові втрати американської армії. Водночас досвід показав, як швидко масоване застосування безпілотників може змусити навіть добре оснащений підрозділ переглянути свої звичні процедури.
Чому системи РЕБ не вирішували всіх проблем
Американська бригада мала системи протидії безпілотникам та засоби радіоелектронної боротьби. Вони могли створювати захисні зони радіоперешкод завширшки до 2 км, блокуючи сигнали керування дронами.
Однак ці системи мали суттєве обмеження: їх потрібно було розгортати на стаціонарних позиціях і переміщувати вперед поетапно. Під час руху підрозділи залишалися вразливими для повітряної розвідки та атак.
Крім того, засоби РЕБ були менш ефективними проти волоконно-оптичних дронів. Такі безпілотники керуються через тонкий кабель, тому їхній канал керування неможливо заглушити звичайними радіоперешкодами.
У результаті значній частині бригади довелося покладатися на базові навички виживання на полі бою: маскування, використання укриттів, розосередження особового складу, зміну маршрутів і швидке виконання бойових процедур після виявлення загрози.
Підписуйтеся на наші соцмережі
За оцінкою авторів статті, близько 60% протидії дронам на рівні бригади залежить від польових навичок військових і відпрацьованих алгоритмів дій, а не лише від технічних засобів.
Саме значні умовні втрати на початку навчань змусили військових активніше застосовувати те, чого вони навчалися раніше.
Чому військові США вимикали зв'язок і Starshield
Щоб зменшити помітність для засобів виявлення противника, американські військові почали обмежувати використання електронних систем.
Зокрема, вони вимикали Blue Force Tracker — систему обміну інформацією про місцеперебування дружніх підрозділів, скорочували радіообмін і навіть відмовлялися від супутникових каналів Starshield.
Це допомагало зменшити електромагнітний слід підрозділів, але створювало додаткові труднощі для управління військами.
Проблеми виникли й із постачанням. Противник активно полював на маршрути логістики, через що поповнення запасів бригади тривало вдвічі довше, ніж планували.
Таким чином, загроза з боку дронів впливала не лише на безпосереднє ведення бою, а й на зв'язок, переміщення техніки та забезпечення підрозділів.
Понад 700 власних дронів: як діяла американська бригада
Під час наступальної фази навчань Greywolf також активно використовувала безпілотники. До операції залучили 3-й батальйон 504-го парашутно-десантного полку, який на той момент мав експериментальний статус підрозділу безпілотних систем.
Загалом американські військові застосували понад 700 дронів на рівнях від взводу до бригади.
Завдяки дронам-ретрансляторам, які розширювали дальність зв'язку, майже всі безпілотники батальйону могли діяти на відстані 25-40 км. Цього вистачало, щоб охопити всю територію навчань, розмір якої становив приблизно 14 на 27 км.
Однак велика кількість безпілотників створила нову проблему — перевантаження штабного управління.
Інструменти планування розвідки, розраховані на невелику кількість сенсорів, не справлялися з потоком даних. Штаб не встигав опрацьовувати повідомлення, а система управління повітряним простором, яка передбачала окреме відкриття та закриття зон для кожного дрона, не відповідала темпу операцій.
У результаті штаб так і не отримав повної картини того, скільки безпілотників одночасно перебувало в повітрі.
Як американці змінили тактику використання дронів
Щоб подолати перевантаження, командування вирішило надати підрозділам безпілотних систем чіткі пріоритети та дозволити їм самостійно шукати цілі в межах загального задуму командира. Замість централізованого управління кожним апаратом військові перейшли до більш гнучкої моделі.
Також бригада змінила порядок взаємодії безпілотників та артилерії. Координовану лінію ведення вогню перемістили перед кавалерійським ескадроном, щоб дрони й артилерія могли атакувати цілі за цією лінією без додаткового погодження.
Окремим пріоритетом стало знищення наземних пунктів керування ворожими безпілотниками. Частину боєприпасів для власних дронів командування вирішило зберегти для вирішального етапу операції.
Для уникнення зіткнень більшість пілотованих і безпілотних літальних апаратів розводили за висотою. Для ударних вертольотів і медичної евакуації виділяли окремі вузькі коридори.
Наприкінці навчань Greywolf змогла одночасно здійснити два прориви через густий ліс на відстані близько 6 км один від одного. За оцінкою авторів, противник не зміг визначити головний напрямок атаки, не зупинив жодного з двох проривів і втратив резерв до того, як зміг його задіяти.
Чого армія США хоче навчитися в України
Досвід навчань підштовхнув американських офіцерів до рекомендацій щодо організації безпілотних підрозділів бронетанкових бригад.
Зокрема, вони пропонують створювати спеціалізовані ударні підрозділи, які поєднуватимуть далеку повітряну розвідку, важкі та середні дрони-бомбардувальники, ударні безпілотники й апарати-ретранслятори. Також автори рекомендують формувати менші броньовані ударні підрозділи на рівні окремих батальйонів.
Ще одна пропозиція — забезпечити всі безпілотники бригади спільною оперативною картиною. Як приклад американські військові наводять українську систему управління боєм Delta, яка дає змогу об'єднувати інформацію про обстановку на полі бою.
Окрему увагу автори приділяють протидії дронам під час руху. На їхню думку, захист має включати як засоби фізичного перехоплення безпілотників для окремих машин, так і радари та системи нейтралізації загроз на рівні всієї бригади.
Командир однієї з американських рот Аллан Вотсон також описав досвід протистояння українським операторам у матеріалі для Task & Purpose. За його словами, дрони Nemesis вже перебували над підрозділом, коли військові їхали через єдиний в'їзд на полігон.
Вотсон відзначив здатність українців керувати недорогими дронами на значних відстанях і швидко передавати інформацію від сенсорів до засобів ураження.
Участь українських військових у навчаннях армії США в Європі стає регулярною практикою. Зокрема, під час наступної ротації Combined Resolve 27-01 американські військові працювали з українським розвідувальним дроном «Сторк».