Новий Цивільний кодекс: як переписують приватне життя

Новий Цивільний кодекс може змінити не лише юридичні формули, а саму логіку приватного життя — від розлучення і прізвища до вилучення дітей та фінансових прав підлітків. У випуску на YouTube-каналі «Знай ua», присвяченому законопроєкту 15150, проаналізовано положення, які, за оцінкою авторки, відкривають державі ширші можливості втручання у сім’ю.

Під гаслами модернізації та європейських стандартів у тексті з’являються оціночні формулювання — «інтереси дитини», «доброзвичайність», «належні умови». Саме вони і стають ключовою точкою напруги: хто і як визначатиме межі приватного життя.

Права дітей в Україні: «інтереси дитини» і межі втручання

У публічному просторі з’явилися твердження, що через безробіття матері можуть забрати дитину. У підтверджених публічних поясненнях такої прямої норми немає. Проте в проєкті використовуються широкі формулювання — «інтереси дитини», «належні умови», «батьківська відповідальність».

Проблема, на яку звертається увага, не в одній конкретній фразі, а в самій конструкції норми. Якщо закон оперує оціночними категоріями без чітких критеріїв, з’являється простір для різного трактування. Одна справа — коли йдеться про реальну небезпеку для життя чи здоров’я дитини. Інша — коли підставою може стати складна життєва ситуація, відсутність офіційної роботи або низький дохід.

Наголос робиться на тому, що бідність не є злочином. Відтак у новому Цивільному кодексі має бути прямо зазначено: вилучення дитини з родини не може відбуватися через безробіття чи матеріальні труднощі. Єдиною легітимною підставою може бути реальна загроза безпеці.

Розлучення в Україні: примирення як обов’язок?

Проєкт закладає ідею необхідності примирення подружжя. Формально це виглядає як спроба зберегти сім’ю. Однак підкреслюється, що життя не зводиться до абстрактних формул.

У реальності можливі ситуації, коли подружжя вже не може жити разом: конфлікти, системні приниження, фізичне насильство, страх повертатися додому. У таких обставинах формальна вимога «примиритися» може суперечити інтересам самих людей і навіть їхній безпеці.

Ключовий аргумент полягає в тому, що розлучення — це справа дорослих людей. Якщо вони намагалися зберегти стосунки і це не спрацювало, держава не повинна нав’язувати обов’язкове примирення. Добровільність має бути прямо закріплена як принцип.

Прізвище після розлучення: критерій «негідної поведінки»

Одна з норм передбачає можливість вимагати повернення попереднього прізвища через «негідну поведінку» одного з колишнього подружжя.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Суперечність полягає в самому визначенні цієї поведінки. Закон не дає вичерпного переліку критеріїв, а отже оцінка стає суб’єктивною. Питання — хто саме і на підставі яких доказів визначатиме, що є негідним.

Звертається увага і на інший аспект: прізвище може бути частиною особистої історії. Людина могла роками жити з ним, будувати професійну чи публічну репутацію. Тому рішення про зміну або збереження прізвища після розлучення має залишатися виключно особистим правом, а не наслідком оціночної санкції.

Шлюбний вік: 14 років як маркер меж

У процесі обговорення з’явилася ідея дозволити шлюб із 14 років. Саме ця пропозиція викликала суспільний резонанс.

Після обурення норму не було прийнято в такому вигляді. Залишено можливість шлюбу з 16 років у певних випадках. Однак сам факт появи 14 років у тексті став сигналом: навіть попередні редакції можуть містити положення, що потребують активної суспільної реакції.

Цей епізод демонструє, що текст нового Цивільного кодексу необхідно читати уважно на всіх етапах — до остаточного ухвалення.

Дитячі банківські картки: фінансова самостійність і ризики

Проєкт передбачає, що діти з 6 років зможуть легально здійснювати дрібні платіжні операції за допомогою власних банківських карток. Підлітки 14–18 років отримають право самостійно розпоряджатися коштами та навіть бути засновниками юридичних осіб.

На перший погляд це відповідає сучасним тенденціям фінансової цифровізації. Водночас наголошується на ризику: дитину легше обманути, ніж дорослого. За відсутності чітко прописаних запобіжників такі норми можуть створити нові можливості для шахрайства.

Позиція критики зводиться до простого принципу: спочатку — захист, потім — розширення фінансових прав.

Опіка та контроль: між зловживаннями і бюрократією

Посилення контролю над опікунами обґрунтовується реальними випадками зловживань: привласнення соціальних виплат підопічних, продаж їхнього майна, укладення договорів без врахування інтересів дитини чи літньої людини.

Контроль у цьому сенсі необхідний. Однак надмірна звітність може перетворити інститут опіки на бюрократичний лабіринт. Якщо звітні вимоги будуть надто складними, потенційні опікуни — навіть сумлінні родичі — можуть відмовлятися від цієї ролі.

Тому ключове завдання — забезпечити прозорий нагляд без перетворення опікунів на заручників паперової системи.

Фактичний сімейний союз: різні моделі життя

Проєкт торкається поняття фактичного сімейного союзу, окремого проживання та інших форм організації сімейних відносин.

У реальному житті люди можуть жити без офіційної реєстрації шлюбу, вести спільне господарство, набувати майно, виховувати дітей. Такі моделі не є поодинокими. Відтак постає питання: як закон визначатиме їхні права та обов’язки.

Критична позиція полягає в тому, що новий Цивільний кодекс не повинен нав’язувати єдину «правильну» модель родини. Його функція — надати правову визначеність і захист, незалежно від того, чи відповідає спосіб життя умовній ідеальній картинці.

Доброзвичайність у новому Цивільному кодексі: межі моральних критеріїв

У тексті закладено принцип «доброзвичайності» — поведінки, що відповідає моральним і прийнятим у суспільстві правилам.

На перший погляд це виглядає як позитивна орієнтація на етичні стандарти. Проте проблема полягає у відсутності чіткого визначення. Для різних людей і різних судів зміст цього поняття може відрізнятися.

Без конкретизації «доброзвичайність» може перетворитися на самостійну підставу для обмеження прав або тиску. Саме тому підкреслюється необхідність або детального визначення терміна, або обмеження його використання як правового критерію.

Новий Цивільний кодекс і права людини: що стоїть на кону

Новий Цивільний кодекс формує рамку приватного життя на десятиліття. Головне питання, яке ставлять критики, — чи будуть норми сформульовані настільки чітко, щоб звичайна людина могла розуміти свої права без додаткових тлумачень.

Йдеться не про окремі фрази, а про межі державного втручання у сім’ю, розлучення, виховання дітей та особисту автономію. Саме точність формулювань визначить, чи стане цей документ інструментом захисту, а не джерелом нових конфліктів.