Марія Берлінська про експорт української зброї: переваги, міфи, потенціал українських виробників

22 травня у Києві відбувся публічний форум про експорт озброєння та військової техніки «Експорт безпеки: українська технологічна зброя у світі». Організатором виступили Технологічні сили України.

Протягом 5 панельних дискусій обговорювали, які можливості та переваги для України може дати експорт української зброї, спростовували міфи, почули досвід військових щодо забезпечення армії та переваги, які отримають наші військові від продажу зброї за кордон.

Серед експертів події — Марія Берлінська, громадська діячка та фахівчиня з аеророзвідки, керівниця проєкту Victory Drones, засновниця Центру підтримки аеророзвідки і співзасновниця благодійного фонду Dignitas.

Марія була учасницею панельної дискусії «Погляд громадянського суспільства: спростовуємо міфи про експорт».

SPEKA поспілкувалась з Марією Берлінською, щоб дізнатися, чи можливий витік технологічних даних внаслідок експорту, які найнебезпечніші міфи про експорт зброї існують в українському суспільстві та як ми можемо їм протистояти, а також поцікавились її думкою щодо потенціалу українських виробників.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Міфи дуже прості. Їх зараз максимально почнуть розкачувати російські боти десятками тисяч, якщо ще не почали. Про те, що «поки наші хлопчики горять в окопах, в них немає дронів, політики і бізнесмени хочуть заробляти на війні». Треба спростовувати ці міфи, пояснювати, що насамперед йдеться про ті засоби, яких у нас більш ніж достатньо.

У нас, умовно, є мішки з яблуками, а нам треба ще й апельсини. Ми можемо кілька мішків з яблуками продати і купити апельсини. Але якщо нам самим не вистачає яблук, ми не будемо їх продавати. Тому йдеться про надлишки.

Скажімо, у нас є класні наземні роботи, але бракує повітряних, чи крил, чи коптерів, чи тепловізорів. Нам треба продати 50 наземних роботів, щоб за ці кошти купити повітряні [дрони].

Це історія про те, що цю тему  качатимуть, бо це легко качати. Людина читає Viber чи Facebook і думає: «Дійсно, наші хлопці гинуть без дронів», але для тих, хто не в темі, слово «дрон» може означати все, хоча дронів є сотні видів, типів.

І росіяни будуть активно цю тему качати. Тому треба людям пояснювати, що ми можемо саме ці дрони продати, бо у нас їх надміру виробляється, а певних інших немає, чи нам потрібні комплектуючі чи гроші, чи ще щось.

Це великий міф. Таких технологій, те, що називається Hi-Tech, дуже складних, complicated, rocket science, суперсекретних у нас не так багато. Переважно ми воюємо на доволі простих технологіях, хобійних, з радіоринку. Ті самі FPV-дрони, там якихось таємниць мало.

Є певні системи, переважно програмне забезпечення, які треба тримати у таємниці, в тих же FPV-дронах. Але часто це доволі прості хобійні, навіть комерційні технології.

Тому історія про те, що зараз десь ми продамо в Данію, а з Данії десь там воно потече, не виглядає реалістично.

Європейські країни зазвичай доволі жорстко ставляться до того, щоб охороняти ті технології, які вони отримують.

Скажімо, зі 100 виробників які кинуться туди, продаватись у кращому разі зможуть 15-20. Тому що це непроста історія. Там дуже багато регуляторки, різних вимог. Але цей шлях треба починати, шлях тисячу миль починається з першого кроку.

Звичайно, шукають. Це не можна стримати. Як можна стримати в епоху Google, Zoom та інших технологій нашого виробника не консультувати французького виробника, як йому правильно створити систему радіоелектронної боротьби чи на які речі йому треба звернути увагу в питаннях last mile targeting.

Держава отримає гроші, партнерства, можливість зберігати робочі місця.

Виробники матимуть можливість розвиватися, зберігати людям роботу, рухатись вперед.

Фронт отримає більше засобів від партнерів, більше грошей для бюджету,  щоб закуповувати все необхідне для хлопців та дівчат на фронті.