Куди зник мільярд років історії Землі: вчені знайшли можливе пояснення

3 хвилин читання

З гірських порід у різних частинах світу зникли сотні мільйонів, а подекуди й понад мільярд років історії Землі. Вчені з австралійського Університету Вуллонгонга припускають, що причиною стали повільні рухи в надрах планети, які то піднімали, то опускали цілі континенти. Про це пише ScienceDaily. 

Де подівся мільярд років історії Землі: пояснення вчених. Фото: Magnific

Що таке Велика незгідність

Зазвичай осадові породи накопичуються шарами: старіші лежать знизу, молодші — зверху. Завдяки цьому геологи можуть відновити, як змінювалася планета впродовж мільярдів років.

Читайте також: Земля захопила новий міні-місяць: астероїд 2026 QQ8 кружляє навколо планети ще з квітня, а покине її у 2027 році. Об'єкт крихітний, лише 1–2 метри в діаметрі. Офіційно про знахідку повідомив Центр малих планет Міжнародного астрономічного союзу, пише Space.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Однак у багатьох місцях світу осадові породи кембрійського періоду віком близько 540 млн років лежать безпосередньо на значно старіших кристалічних породах, зокрема гранітах, яким понад мільярд років. Проміжних шарів немає. Цей розрив у геологічному літописі називають Великою незгідністю (Great Unconformity).

Одним із найвідоміших прикладів є Великий каньйон у США. Схожі розриви знайшли також у Європі, Австралії, Африці й Азії. Їхня тривалість різниться: десь бракує близько 200 млн років історії, а десь — понад мільярд.

Уявіть книгу, з середини якої вирвали величезну частину. Велика незгідність — це і є така прогалина в історії Землі. Наше дослідження показує, що ці сторінки зникли не випадково.
Провідний автор роботи, аспірант Сантош Дхунгана

Як континенти піднімалися й опускалися

Разом із науковим керівником, доцентом Ніколя Фламаном, Дхунгана змоделював рух мантії Землі за сотні мільйонів років. Мантія — це шар гарячих, переважно твердих порід під земною корою. У геологічних масштабах часу вона дуже повільно тече, і ця циркуляція, яку називають мантійною конвекцією, може піднімати або опускати величезні ділянки поверхні.

Моделювання показало однакову закономірність для трьох давніх континентальних регіонів — Лаврентії (сучасна Північна Америка), Балтики (Північна Європа) та Північного Китаю:

  • у неопротерозойську еру, приблизно від 1 млрд до 540 млн років тому, мантійна конвекція підняла ядра цих континентів;
  • поки суходіл залишався високо, вітер і вода поступово стирали шари давніх порід;
  • у фанерозойському еоні, тобто за останні приблизно 540 млн років, континенти почали опускатися, їх накрили моря, а нові осади поховали й зберегли розмиту поверхню.

Саме в цих регіонах Велика незгідність задокументована найкраще, тож результати моделей збіглися з реальною географією розриву. На думку авторів, це свідчить, що для різних місць не потрібні окремі пояснення — за всім може стояти один процес у глибинах планети.

Водночас дослідники не стверджують, що мантійна конвекція була єдиною причиною Великої незгідності. Проте їхня гіпотеза, яку можна перевірити, пояснює, чому зникла така велика частина геологічної історії і як збереглися її сліди.

Раніше ми писали, що метеорит врізався в Оклахому на 100 млн років пізніше, ніж вважали досі.