Кохання має свою математику: вчені знайшли критичний поріг для стосунків
Чи можна математично пояснити, чому одні пари переживають важкі періоди, а інші поступово віддаляються одне від одного?
Вчені вважають, що певною мірою — так. Дослідники протягом десятиліть створюють математичні моделі, які описують, як змінюються почуття між партнерами, як на них впливають конфлікти та зовнішні проблеми і чому одні стосунки відновлюються після криз, а інші — ні.
Про це пише Science Daily.
Один із таких підходів розвиває професор Лоран Пюжо-Менжуе з Університету Ліона I. Він розглядає романтичні стосунки як динамічну систему — таку, де стан постійно змінюється під впливом різних факторів.
І тут з'являється цікава ідея: у стосунків може бути критичний поріг стабільності.
У кохання може бути точка неповернення
Математичні моделі не намагаються визначити, хто саме закохається в кого.
Їхня мета інша — зрозуміти, чому стосунки після конфліктів можуть повертатися до нормального стану або, навпаки, поступово руйнуватися.
За одним із підходів, кожна пара має певний рівень «міцності» стосунків. Якщо почуття та взаємна прихильність тривалий час залишаються нижче критичного значення, система може почати рухатися до розриву.
Це нагадує явище, яке математики використовують для опису популяцій тварин.
Від кроликів до кохання
Ідея може здатися дивною, але математичні моделі стосунків частково виросли з моделей, які спочатку використовували зовсім для інших завдань.
Наприклад, рівняння допомагали описувати зміни чисельності популяцій тварин — від кроликів до хижаків та їхньої здобичі.
Одним із важливих понять тут є так званий ефект Аллі. Якщо чисельність популяції падає нижче певного критичного рівня, їй стає набагато складніше вижити та відновитися.
Дослідники припускають, що схожий принцип можна застосувати й до романтичних стосунків.
Поки зв'язок між партнерами достатньо сильний, система здатна повертатися до стабільного стану після проблем. Але якщо рівень прихильності падає занадто низько і залишається там, відновлення стає складнішим.
Три сили, які визначають долю стосунків
Підписуйтеся на наші соцмережі
Математичні моделі виділяють кілька основних факторів, що впливають на розвиток стосунків.
Перший — взаємний потяг між партнерами.
Другий — поступове згасання почуттів, яке може відбуватися з часом.
Третій — емоційна реакція партнерів одне на одного.
Разом вони формують своєрідну динаміку пари.
Наприклад, сильна взаємна прихильність може допомогти пережити період стресу. Але постійні конфлікти, байдужість або відсутність позитивної реакції з боку партнера можуть поступово послаблювати систему.
Тому сама наявність сварок не обов'язково означає проблеми.
Важливіше інше — чи здатна пара відновитися після конфлікту.
Не сварки руйнують стосунки, а нездатність відновитися
Саме це є одним із ключових висновків математичного підходу.
У реальному житті стресу уникнути практично неможливо. Робота, фінансові проблеми, хвороби, діти, втома та інші обставини рано чи пізно впливають на будь-які стосунки.
Тому питання не в тому, чи виникне криза.
Питання в тому, що відбудеться після неї.
Якщо пара може повернутися до стабільного стану після конфлікту, стосунки залишаються стійкими. Якщо ж кожна нова проблема залишає дедалі більший негативний ефект, система поступово може наближатися до критичної точки.
Дослідники порівнюють це з будинком, який має витримувати удари стихії. Життя все одно приноситиме свої «бурі», але важливо, наскільки міцною є конструкція.
Математика вже намагалася передбачати розлучення
Ідея математичного аналізу стосунків не нова.
Психолог Джон Готтман, відомий своїми дослідженнями подружніх взаємин, аналізував поведінку пар і переводив результати спостережень у математичні моделі.
Пізніше дослідники почали додавати до них нові фактори.
Наприклад, одні моделі враховують затримку емоційної реакції. Людина не завжди відповідає на слова чи поведінку партнера миттєво. Іноді вона бере паузу, обмірковує ситуацію і лише потім реагує.
Така затримка може як зменшити напругу, так і посилити конфлікт.
Таким чином, математики поступово намагаються описати не лише те, що відбувається між людьми, а й те, як змінюється реакція системи з часом.
Чи зможе ШІ попереджати про кризу у стосунках
Наступним кроком може стати поєднання математичних моделей зі штучним інтелектом.
Теоретично така система могла б аналізувати динаміку взаємодії двох людей і виявляти ознаки того, що стосунки переходять у нестабільний стан.
Фактично це могло б працювати як своєрідний «GPS для стосунків».
Не в сенсі прогнозу неминучого розриву, а як раннього попередження: система могла б показати, що пара рухається в небажаному напрямку, поки ситуацію ще можна змінити.
Наприклад, замість повідомлення «ви розлучитеся через шість місяців» така модель могла б виявити, що конфлікти стають частішими, позитивних взаємодій стає менше, а після сварок партнери дедалі рідше повертаються до нормального спілкування.
Це могло б дати людям час змінити поведінку або звернутися по допомогу.
Але формули не можуть передбачити все
Попри цікаві результати, дослідники не стверджують, що любов можна звести до одного рівняння.
Більшість таких моделей створювалися на основі даних про західні стосунки. На поведінку партнерів можуть впливати культура, релігія, економічні обставини, покоління та безліч інших факторів.
Крім того, люди здатні змінювати свою поведінку.
Пара може звернутися до психолога, навчитися краще вирішувати конфлікти, змінити ставлення одне до одного або просто пережити складний період, після якого ситуація покращиться.
Тому математичні моделі показують тенденції та ймовірні сценарії, а не визначають майбутнє людини.
І, можливо, саме це робить їх цікавими.
Математика може показати, коли стосунки стають вразливими, які фактори їх послаблюють і що допомагає повернутися до стабільності.