Імпорт кукурудзи в ЄС: чому американці витісняють Україну

Європейський аграрний сектор опинився перед загрозою масштабного дефіциту фуражного зерна. Через нищівну спеку та брак опадів у центральних і західних регіонах Європи врожай кукурудзи зазнав істотних втрат, змушуючи тваринницькі господарства шукати мільйони тонн імпортної сировини. Як зазначає міжнародне видання POLITICO, виникає парадоксальна ситуація: поки Україна шукає шляхи збуту власного збіжжя, ключові контракти на поставки до ЄС перехоплюють аграрії зі Сполучених Штатів.

Посуха та дефіцит кукурудзи в Європі: глухий кут

За даними речниці Європейської Комісії з питань сільського господарства Луїзи Богей (Louise Bogey), внутрішнє виробництво кукурудзи в Євросоюзі впало орієнтовно на 10 млн метричних тонн. Це змушує ЄС збільшити імпорт кукурудзи з липня поточного року до наступного червня до 25 млн метричних тонн порівняно з 19,3 млн тонн за попередні 12 місяців. Традиційно Україна забезпечувала близько половини всього імпортованого блоком зерна цієї культури.

Проте системні російські атаки на портову інфраструктуру та цивільні судна у Великій Одесі, що активізувалися наприкінці липня та на початку серпня, фактично заблокували головний чорноморський маршрут. До цієї ескалації саме порти забезпечували транспортування близько 90% українського агроекспорту, гарантуючи найдешевший вихід до покупців в Іспанії, Італії та Нідерландах.

Як заявив міністр аграрної політики України Тарас Висоцький, морський шлях залишався «найдешевшим способом» поставок. Наразі залізниця, автошляхи та потужності Дунаю не здатні компенсувати втрачені обсяги: у серпні Україна змогла відвантажити лише третину від своїх нормальних експортних спроможностей.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Експорт зерна з України: $10 млрд під загрозою

Сухопутна логістика створює для українських агровиробників колосальне фінансове навантаження, перетворюючи логістику на головний бар'єр. За оцінками фахівців, блокування моря веде до важких економічних наслідків:

Аграрний ринок США та ЄС: американський прорив

Географічний парадокс полягає в тому, що переміщення зерна з-за Атлантики до Західної Європи виявляється простішим та дешевшим, ніж транспортування кукурудзи з сусідньої України. Олександр Дьорінг (Alexander Döring), генеральний секретар Європейської федерації виробників комбікормів (FEFAC), зазначає, що європейські покупці орієнтуються насамперед на Північну та Південну Америку, адже потенціал збільшення поставок з України зараз суттєво обмежений.

Уже в липні та серпні американська кукурудза забезпечила понад 40% (дві п'ятих) від загального імпорту ЄС, випередивши українську продукцію завдяки великому врожаю в США та низьким цінам.

Для Білого дому це важливий торговельний успіх, який відповідає прагненням президента Дональда Трампа щодо нарощування аграрного експорту. Водночас загострення конфлікту з Іраном навколо Ормузької протоки обмежило судноплавство, підвищивши витрати американських фермерів на паливо та добрива. Отже, експансія США на ринок ЄС є наслідком не стільки угод Трампа, скільки європейської посухи та блокування українських портів.

Імпорт кукурудзи в Європі: протекціонізм та розкол

Для європейського тваринництва доступне фуражне зерно є життєво необхідним. Директор іспанської асоціації виробників свинини ANPROGAPOR Мігель Анхель Хігера (Miguel Ángel Higuera) підкреслює, що фермери працюють у «жахливих» умовах, продаючи худобу нижче собівартості, тому вони зацікавлені в збільшенні поставок з України для зниження цін на корми.

Проте доступ української продукції ускладнюється внутрішньоєвропейськими бар'єрами:

Майбутнє експорту зерна з України: аналітичний підсумок

Україна шукає дипломатичні та військові шляхи відновлення безпечного судноплавства у Чорному морі, хоча переговори поки перебувають на початковій стадії. Паралельно триває робота з Румунією та Польщею щодо розширення дунайських і сухопутних транспортних коридорів.

Проте доки найдешевший морський маршрут залишається перекритим, високі логістичні витрати послаблюватимуть конкурентоспроможність українського збіжжя. У результаті американські постачальники системно закріплюються на ринку ЄС, перебираючи на себе торговельні обсяги, які потенційно мали б належати Україні.