Gen Z і штучний інтелект: бунт проти майбутнього AI?

Освистування колишнього CEO Google Еріка Шмідта на церемонії випуску в Університеті Аризони стало маркером напруги. Те, що мало бути урочистим моментом про майбутнє технологій, перетворилося на демонстрацію скепсису покоління Z щодо штучного інтелекту. На YouTube-каналі BBC News експертка з молодіжних настроїв Рейчел Джанфаза пояснила, чому саме Gen Z дедалі частіше демонструє скепсис до AI, попри те що користується ним щодня.

Чому випускники Gen Z освистували промовців про AI

Одним із найгучніших моментів стала церемонія в Університеті Аризони, де колишнього CEO Google Еріка Шмідта освистали після його виступу про майбутнє штучного інтелекту. Для багатьох це виглядало парадоксально: молодь, яка виросла в цифровому світі, мала б сприймати AI як природний інструмент.

Це виглядало як «класична реакція Gen Z». Покоління не любить авторитетів і не приймає нав’язаних емоцій. Воно скептичне до великих наративів, особливо коли їх просувають люди, які мають фінансовий інтерес у технологічній гонці.

Додатковий контекст — у грудні журнал Time назвав «архітекторів штучного інтелекту» людьми року 2025. На тлі такого символічного піднесення технології реакція студентів стала формою протесту проти відчуття, що їхнє майбутнє визначається без них.

Дві Gen Z: як пандемія та TikTok змінили покоління

Gen Z — це люди, народжені з 1997 року приблизно до 2012–2013 років. Усередині покоління існує розрив, який умовно можна описати як Gen Z 1.0 і Gen Z 2.0.

Старша частина покоління встигла відчути незалежність до пандемії. Молодша ж пережила ключові роки дорослішання під час локдаунів. TikTok і культура короткого відео остаточно сформували цифрове середовище, у якому зросли ці підлітки.

Цей досвід вплинув на ставлення до технологій: частина покоління бачить у них інструмент можливостей, інша — символ втраченої автономії.

Освіта до і після AI: дві різні реальності

Коли з’явився ChatGPT, школи й університети спершу реагували спротивом. Освітяни побоювалися масового списування. Проте «джин уже вийшов із пляшки».

Частина викладачів інтегрувала AI в навчальний процес, навчаючи використовувати його як інструмент посилення потенціалу. Інші залишилися категорично проти. У результаті виникла асиметрія в освіті.

Студенти описують навчання «до AI» і «після AI» як дві різні гри. З одного боку, зростає ефективність. З іншого — з’являється внутрішній конфлікт: коли AI допомагає, а коли підміняє власні навички.

Вони не хочуть відчувати, що технологія мислить замість них. Водночас їх переконують: якщо не навчишся користуватися AI, залишишся позаду.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Хто формує страх: маркетинг AI та FOMO

Тривога щодо AI виникає не у вакуумі. Від самого початку запуску ChatGPT та подібних інструментів керівники технологічних компаній публічно заявляли, що штучний інтелект «революціонізує економіку» і що без його освоєння в майбутньому не залишиться місця для професійної реалізації. Це формує відчуття невідкладності.

Освітня система не є головним джерелом цього тиску. Скоріше навпаки: школи й університети часто виглядають повільними та обережними. Саме корпоративна риторика створює атмосферу, в якій молоді люди чують, що їх навчають за правилами, які вже нібито не працюють.

У результаті формується FOMO — страх втратити можливості. Багато хто використовує AI не через внутрішню переконаність, а через соціальний сигнал: якщо інші автоматизують завдання, кодують продукти або проходять співбесіди з допомогою чатботів, відмова від інструменту виглядає як добровільне ослаблення власної позиції.

Ринок праці 2025: 30% отримали роботу мрії

Ця тривога підкріплюється конкретною статистикою. У 2025 році лише 30% випускників коледжів отримали роботу у сфері, на яку сподівалися. Це на 11 процентних пунктів менше, ніж у 2024 році — різке зниження за один рік.

Ринок початкових позицій (entry-level) виглядає інакше, ніж кілька років тому. Кандидати описують процес подачі заявок як «чорну діру»: резюме надсилаються через онлайн-портали, але немає впевненості, що їх переглядає людина. Відсутність зворотного зв’язку підсилює відчуття безсилля.

На цьому тлі AI сприймається подвійно. З одного боку, як інструмент, що може підвищити ефективність і допомогти в конкуренції. З іншого — як фактор, який змінює структуру ринку праці і потенційно зменшує кількість стартових позицій. Питання вже не лише про зайнятість, а про місце людини в економіці, що швидко автоматизується.

AI як можливість: історія Ignite в Арканзасі

Попри скепсис, є інший бік історії. У професійній школі Ignite в Бентонвіллі, штат Арканзас, студент розповів, як за допомогою AI створив власний застосунок. Подібних історій, за свідченнями експертів, десятки.

Під час будь-якого технологічного зламу з’являються нові можливості. Частина молоді активно експериментує, кодує, створює продукти.

AI для них — це економія часу й підвищення ефективності. Проте навіть ті, хто використовує його постійно, визнають соціальний тиск: якщо всі застосовують AI, відмова виглядає як стратегічна помилка.

Показовий приклад — студентка Університету Арканзасу, яка проходила онлайн-співбесіду без використання AI. Лише після розмов із друзями вона усвідомила, що могла б скористатися інструментом і підвищити шанси. Постфактум виникло запитання: чи не втратила вона можливість.

Клімат і «revealed preference»: суперечливі звички

До економічних страхів додається екологічний вимір. Представники покоління регулярно згадують про споживання води дата-центрами та енергетичні витрати, пов’язані з AI. Для покоління, яке ставить клімат серед пріоритетів, це суттєвий аргумент.

І водночас використання технології не припиняється. Саме тут доречна концепція revealed preference — розрив між декларованими переконаннями і реальною поведінкою. Gen Z може говорити про тривогу й навіть гнів щодо AI, але продовжує користуватися інструментами щодня.

Це радше свідчення залежності від інфраструктури, ніж внутрішньої послідовності або непослідовності. Технологія вже інтегрована в освітні й професійні процеси, і повна відмова виглядає практично нереалістичною.

Папа Римський і «людяний» підхід до AI

На тлі корпоративної риторики вирізняється позиція Папи Римського, який у своїй енцикліці закликав «роззброїти» штучний інтелект. Йдеться не про заборону технології, а про необхідність контролю й відповідальності.

Він наголосив на можливих компромісах і поставив питання: хто має нести відповідальність за наслідки розвитку AI. Цей підхід не відкидає інновації, але акцентує на людському вимірі.

Для покоління, яке скептично ставиться до тих, хто може фінансово виграти від технологічної гонки, така дистанція від бізнес-інтересів додає довіри.

Пошук сенсу і повернення до «аналогового»

Технологічна невизначеність не зводиться лише до ринку праці. Вона зачіпає питання сенсу. Багато представників покоління називають успіхом не тільки дохід, а й відчуття виконаного призначення та служіння більшій меті.

На цьому тлі з’являється тенденція до «аналогового» досвіду: клуби бігу, офлайн-вечері без телефонів, більше часу на природі. Після пандемії помітне прагнення відновити людські зв’язки та спільність.

Йдеться не про втечу від технологій, а про спробу врівноважити їхній вплив. У ситуації, коли «кар’єрні сходи» можуть втратити стабільність, переосмислюється саме поняття успіху — як поєднання професійної реалізації та людських зв’язків.

Gen Z і штучний інтелект: що означає AI backlash для майбутнього праці

AI backlash серед Gen Z — не відмова від технологій, а сигнал про тривогу й втрату визначеності. Покоління одночасно використовує штучний інтелект і сумнівається в ньому.

Освистування промовців, суперечливі освітні практики, падіння шансів на «роботу мрії» та пошук сенсу формують складну картину.

Gen Z не проти інновацій як таких. Вони ставлять запитання про відповідальність, людяність і майбутнє праці. І саме ці питання визначатимуть наступний етап дискусії про штучний інтелект.