Чому Україна не може масштабувати експорт зброї: виробники назвали п’ять проблем
За словами виконавчого директора Української ради зброярів Ігоря Федірка, за майже рік після оголошення про відновлення контрольованого експорту української зброї приватний сектор уклав до 10 невеликих експортних контракті. Він назвав п’ять ключових проблем ринку.
У жовтні виповниться рік відтоді, як уряд оголосив про відновлення контрольованого експорту українського озброєння. У лютому 2026 року перші дозволи презентували як перші практичні кроки до відновлення експорту, а 1 липня Кабінет Міністрів ухвалив постанову №875 зі спеціальним спрощеним механізмом експорту під час воєнного стану.
Однак за оцінкою виконавчого директора Української ради зброярів Ігоря Федірка, очікуваного масштабування експорту не відбулося.
За словами Федірка, сама постанова містить низку позитивних рішень, зокрема:
- передбачає строк розгляду заяви до 30 днів,
- спрощену процедуру для країн-партнерів
- можливість передачі технологій.
Заразом окремі її положення, на думку представника галузі, роблять експорт або економічно невигідним, або надто ризикованим для виробників.
П'ять проблем нового механізму експорту зброї
1. Висока плата за експорт
Підписуйтеся на наші соцмережі
За постановою, плата становить 20% вартості готових виробів і технологій та 30% вартості складових частин. При цьому кошти потрібно сплатити ще до розгляду заяви, а зрозумілого механізму їх повернення в разі відмови, за словами Федірка, немає.
В Українській раді зброярів вважають, що однакові ставки не враховують відмінності між видами продукції та ситуацією на різних міжнародних ринках.
Окремою проблемою називають продукцію подвійного призначення. Наприклад, двигуни та тепловізійні камери можуть використовуватися як у військових системах і БпЛА, так і в цивільних сферах. Але до таких компонентів застосовується ставка 30% незалежно від їхнього призначення та ринку збуту.
У галузі пропонують знизити ставки та запровадити диференційований підхід залежно від типу продукції, її призначення та рівня конкуренції на міжнародному ринку.
2. Плату потрібно внести ще до рішення про дозвіл
Ще одна проблема — необхідність надати підтвердження повної сплати разом із заявою.
Тобто виробник спочатку перераховує кошти, а вже потім держава ухвалює рішення про можливість експорту. У разі відмови виробник, за словами представника галузі, ризикує втратити не лише контракт, а й уже сплачені кошти.
Серед запропонованих варіантів змін — повернення плати в разі відмови або поетапна сплата: частину коштів під час подання заяви, а решту після позитивного рішення.
3. Поріг у 15 млн грн
Спеціальний порядок поширюється на експорт вартістю від 15 млн грн, за винятком складових частин і комплектувальних виробів.
На думку галузі, це створює проблему для невеликих тестових і демонстраційних партій. Іноземні замовники часто спочатку закуповують кілька одиниць продукції для випробувань, і така поставка може не досягати встановленого порогу.
Тому представники виробників пропонують скасувати обмеження для пілотних, демонстраційних і тестових партій.
4. Намір держави закупити продукцію може заблокувати експорт
Окремим ризиком Федірко називає положення, за яким намір Міноборони або іншого державного замовника придбати певну продукцію може стати підставою для відмови в дозволі або тимчасового зупинення вже виданого дозволу.
Виробник може надати письмові гарантії постачання продукції для потреб оборони в обсягах і строки, визначені державним замовником. У такому разі намір не має бути підставою для відмови.
У галузі пропонують, щоб намір державного замовника містив конкретні обсяги, строки, підтверджене фінансування та зобов'язання укласти контракт.
5. Експорт послуг залишається обмеженим
Постанова передбачає можливість інструктажу в мінімальному обсязі, необхідному для використання експортованої продукції. Однак, за словами Федірка, вона не створює повноцінного механізму для самостійного експорту послуг.
У галузі пропонують поширити спеціальний порядок на самостійний експорт сертифікованих та акредитованих послуг.