Японські вчені розділили котів на чотири типи характеру: до якої групи належить ваш
Деякі коти демонструють складну суміш страху та гострої цікавості, яка є характерною для людських немовлят. Дослідники з Кіотського університету (Японія) проаналізували поведінку 310 домашніх котів і довели, що їхній характер значно складніший, ніж звичайний поділ на «дружніх» та «лякливих».
Про результати дослідження японських науковців на чолі з Мадокою Хатторі, опублікованого в журналі PLOS One, повідомляє наукове видання Phys.org.
Чотири типи котячого характеру: як розпізнати свого улюбленця
Раніше під час вивчення особистості тварин науковці не розрізняли сором'язливість і страх, просто оцінюючи поведінку за шкалою від «сміливого» до «лякливого». Щоб заповнити цю прогалину, японські вчені адаптували психологічний опитувальник, який зазвичай використовують для оцінки характеру людських немовлят.
Підписуйтеся на наші соцмережі
За результатами опитування власників тварин, науковці виділили чотири чіткі типи котячої особистості:
- Надзвичайно соціальні (Highly sociable): мають низький рівень страху та дуже високе бажання підходити до нових людей чи іграшок.
- Соціальні (Sociable): мають низький рівень страху, але виявляють лише помірну цікавість до контакту з новими об'єктами.
- Лякливі (Fearful): відчувають сильний страх і мають нульове бажання наближатися до незнайомого (уникають контактів).
- Сором'язливі (Shy): унікальна група, яка має високий рівень страху, але водночас гостре бажання підійти та дослідити невідоме.
Чому коти-самці та колишні безхатьки частіше соромляться
Саме четверта категорія привернула найбільшу увагу вчених. Така поведінка дзеркально відображає реакції сором'язливих людських немовлят: коли дитина відчуває тривогу перед незнайомим дорослим, але її все одно тягне підійти ближче. Дослідники виявили, що цей «людський» тип сором'язливості найчастіше зустрічається серед котів-самців, а також у тварин, які народилися на вулиці.
Автори дослідження наголошують: наявність такої складної емоційної реакції свідчить про глибоку психологічну організацію тварин. Розуміння цих патернів допоможе власникам і працівникам притулків краще задовольняти індивідуальні потреби котів, замість того, щоб вішати на них примітивні ярлики «агресивних» чи «некомунікабельних».