536 рік називають найгіршим в історії людства: що сталося 1500 років тому

Уявіть рік, коли Сонце раптом перестало світити так, як раніше, літо змінилося холодом, врожаї почали гинути, а за кілька років Європу накрила масштабна пандемія, повідомляє Futura. 

Це не сюжет постапокаліптичного фільму. Йдеться про 536 рік нашої ери — період, який історик і археолог Гарвардського університету Майкл Маккормік називав одним із найгірших, а можливо, й найгіршим роком для життя людей.

Причиною катастрофи стали не війни чи одна смертельна хвороба. Ймовірним тригером стали потужні вулканічні виверження, які викинули в атмосферу величезну кількість частинок і аерозолів.

Вони заблокували частину сонячного світла, спричинили різке похолодання та запустили ланцюг подій, наслідки якого відчувалися роками.

Сонце наче перетворилося на Місяць

Один із наймоторошніших описів подій 536 року залишив візантійський історик Прокопій Кесарійський.

Він писав, що протягом року Сонце світило без звичної яскравості, нагадуючи світило під час затемнення.

Для людей того часу це було буквально відчуття кінця світу.

Сучасна наука має пояснення такого явища. Під час потужного вулканічного виверження у верхні шари атмосфери можуть потрапляти великі обсяги діоксиду сірки. Там він перетворюється на сульфатні аерозолі, які відбивають частину сонячного випромінювання назад у космос.

У результаті поверхня Землі отримує менше енергії, температура падає, а клімат може змінитися на кілька років.

Саме це називають вулканічною зимою.

Що сталося у 536 році

Перші масштабні кліматичні зміни почалися приблизно у 536 році. Дослідники пов’язують їх із потужним вулканічним виверженням, яке залишило сліди в льодових кернах.

Такі керни — своєрідні архіви атмосфери минулого. Сніг, що накопичувався протягом століть і тисячоліть, стискався в лід, зберігаючи в собі частинки пилу, вулканічні сполуки та інші речовини.

Їхній аналіз дозволив вченим простежити масштабні вулканічні події, що відбувалися понад тисячу років тому.

Але 536 рік був лише початком.

За першим ударом прийшли нові

Приблизно у 540 та 547 роках відбулися нові великі вулканічні виверження.

У результаті кліматична криза затягнулася.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Дослідження деревних кілець та льодових кернів свідчать про надзвичайно холодний період у середині VI століття. Для суспільств, які значною мірою залежали від урожаю, наслідки були катастрофічними.

Коротше літо. Довші зими. Менше сонячного світла. Неврожаї. Нестача продовольства. Голод.

Для сучасної людини кілька градусів похолодання можуть звучати не так драматично. Для аграрного суспільства VI століття навіть відносно невелика зміна температури могла означати втрату врожаю та загрозу голоду для цілих регіонів.

А потім прийшла чума

Наче кліматичної катастрофи було недостатньо, приблизно у 541 році Середземноморський світ зіткнувся з Юстиніановою чумою.

Пандемія почалася в Єгипті та поширилася територіями Візантійської імперії, а згодом охопила значну частину Європи, Північної Африки та Близького Сходу.

Її збудником була бактерія Yersinia pestis — та сама бактерія, яка пізніше стане причиною пандемії Чорної смерті у XIV столітті.

Точний масштаб смертності від Юстиніанової чуми досі залишається предметом дискусій серед істориків. Однак її вплив на населення та економіку Середземномор'я був величезним.

І це означає, що люди, які пережили кліматичний удар 536 року, неврожаї та голод, невдовзі зіткнулися ще й із пандемією.

Чому саме 536 рік називають найгіршим

Тут є важливий нюанс.

Немає офіційного наукового рейтингу, який визначає «найгірший рік в історії людства». Це не точна наукова категорія.

Однак Майкл Маккормік та інші дослідники використовували 536 рік як яскравий приклад того, наскільки руйнівним для суспільства може бути одночасне поєднання природних катастроф, кліматичних змін, голоду та хвороб.

І саме комбінація подій робить цей період особливо похмурим.

Якщо Чорна смерть була насамперед пандемією, а Друга світова війна — масштабною антропогенною катастрофою, то криза VI століття була ланцюговою реакцією:

Люди буквально жили під тьмяним небом

Для сучасної людини важко уявити, наскільки незвичним могло бути небо того часу.

Сьогодні після великого виверження вчені можуть зафіксувати зміни атмосфери супутниками, метеостанціями та спеціальними приладами.

У VI столітті люди не знали про аерозолі, стратосферу чи глобальну циркуляцію атмосфери.

Вони просто бачили, що Сонце стало тьмяним, літо не приносить звичного тепла, а врожаї не визрівають.

Прокопій Кесарійський фактично залишив історичний опис цього дивного неба. Його свідчення особливо цінне сьогодні, оскільки його можна порівнювати з природними архівами — льодовими кернами та деревними кільцями.

Катастрофа тривала роками

Найстрашніше в цій історії — 536 рік не був одиничною подією.

Похолодання та наслідки наступних вулканічних вивержень розтягнули кризу на роки. Дослідники пов’язують цей період із так званим пізньоантичним малим льодовиковим періодом — епізодом значного похолодання в Північній півкулі.

Це був час, коли природний кліматичний удар наклався на вже наявні політичні та економічні проблеми пізньої античності.

Візантійська імперія намагалася відновити контроль над колишніми римськими територіями. Війни виснажували ресурси. Торгівля та сільське господарство залежали від погоди.

Тому кліматичний шок міг посилити проблеми, які вже існували.

І все ж людство пережило цю кризу

Попри весь масштаб катастрофи, історія 536 року має і несподіваний фінал.

Людські суспільства не зникли.

Вони адаптувалися до змін, відновлювали сільське господарство, торгівлю та виробництво.

Археологічні та природничі дані свідчать, що з часом економічна активність почала відновлюватися. Деякі дослідження льодових кернів навіть дозволяють простежити збільшення концентрації свинцю приблизно у VII столітті — можливий сигнал відновлення масштабного видобутку та виплавки срібла.

Тобто навіть після років темряви, холоду, голоду та хвороб люди поступово повернулися до нормального життя.

Найгірший рік чи попередження для сучасності

Історія 536 року цікава не лише як моторошна сторінка минулого.

Вона показує, наскільки вразливою може бути цивілізація, коли кілька криз накладаються одна на одну.

Вулканічне виверження саме по собі не знищило людство. Чума сама по собі не знищила людство. Холод і неврожай також не стали кінцем цивілізації.

Але їхнє поєднання створило кризу, наслідки якої відчувалися десятиліттями.

Тому 536 рік увійшов в історію не як офіційно «найгірший рік людства», а як один із найяскравіших прикладів того, як природна катастрофа може запустити ланцюг подій, здатний змінити життя цілих континентів.