«Зі мною такого не станеться» — чому ми не можемо об'єктивно оцінювати ризики і як державі правильно попереджати про страшне
«Зі мною нічого такого не станеться» — упередження, яке змушує людей в усьому світі лишатися вдома і під час стихійних лих, і під час вибухів на сусідній вулиці. Як змінюється наша поведінка за небезпеки, що примушує нас цю небезпеку недооцінювати і як говорити з людьми, щоб все-таки переконати їх поїхати з небезпечних місць.
SPEKA у своєму YouTube-проєкті «Байки з калідору» поговорила з Володимиром Вахітовим, професором American University Kyiv, експертом з поведінкової економіки, про:
- наше сприйняття ризиків ядерної катастрофи;
- які чинники впливають на рішення їхати або не їхати з небезпечних зон;
Підписуйтеся на наші соцмережі
- як попереджати людей про страшне і небезпечне на державному рівні;
- як має відбуватися організована евакуація «здорової людини».
Це перша частина інтерв'ю. У другій, що вийде 4 вересня, чекайте, для кого зима більш, а для кого менш ризикована, як зберегти волонтерський запал і як вирватися з «братських обійм» російської культури (і навіщо).
Також пропонуємо прочитати Інтерв'ю з Володимиром Вахітовим про те, чи можливо було підготуватися до війни, та про те, чи здатна українська економіка витримати тривалі бойові дії (і російська, до речі, теж).