Як працює miltech зсередини: інтерв’ю з директоркою Moodro Наталією Огієнко

У межах кросплатформеного спецпроєкту «Рівні можливості» SPEKA поспілкувалася з директоркою компанії-виробника систем протидії безпілотникам Moodro Наталією Огієнко про шлях у defense tech, трансформацію індустрії після 2022 року та те, як створюються технології протидії безпілотникам.

Переломним моментом став мій вибір – куди інвестувати свій час і в яких напрямах розвиватися.

Я починала як економістка в банку у відділі кредитування корпоративних клієнтів, але дуже швидко зрозуміла, що це не те, чим я хочу займатися все життя. Мені було нецікаво і бракувало відчуття реального впливу.

Тоді я вирішила рухатися в технології. Причому мене цікавили не просто IT-продукти, а рішення на стику софту й “заліза” – коли є фізичний продукт, який можна побачити і відчути, і який водночас має складну технологічну складову. Хотілося працювати над тим, що дає відчутний impact – і для індустрії, і для суспільства.

Перехід у defense відбувся досить природно. У компанії, де я тоді працювала, були продукти на перетині цивільних і miltech-рішень, тому ще до повномасштабного вторгнення я вже була залучена до таких проєктів.

Після 2022 року це стало каталізатором. Зникло відчуття “ще подумаємо” або “ще доресьорчимо” – з’явилося чітке розуміння, що треба діяти. У якийсь момент це сформулювалося дуже просто: якщо ти можеш бути корисним тут і робити продукт, який реально впливає на безпеку і життя людей, то це і є місце, де варто бути.

Цей внутрішній імпульс, по суті, ліг в основу і командної культури. Коли люди об’єднуються навколо такої цілі, з’являється зовсім інший рівень залученості. Команда здатна витягувати дуже складні, іноді майже неможливі задачі, бо всі чітко розуміють, навіщо вони це роблять.

Якщо бути максимально відвертою, я особисто з упередженням про жінок у miltech не стикалася. Я бачила такі історії в інтерв’ю інших жінок, але в моєму досвіді цього не було.

Навпаки, найчастіше я стикаюся з професійною повагою. Особливо це помітно на заходах. Коли ти розповідаєш про продукт і заходиш у технічні деталі, люди реагують не на гендер, а на зміст.

Якщо ти розумієш, про що говориш, якщо це релевантно і цікаво, тебе слухають, ставлять питання, підтримують. Для мене це показово: у цій індустрії в першу чергу цінують експертизу і результат.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Роль жінок у цій сфері масштабується разом із самим ринком.

На початку 2022 року оборонних виробників було значно менше, відповідно і жінок у сфері було менше. Зараз компанії ростуть, масштабуються, активно набирають людей, і це природно збільшує частку жінок.

Після 2022 року багато жінок переосмислили свою роль. Хтось пішов у військо, хтось взяв на себе більше відповідальності в інших сферах. Оборонна галузь стала одним із напрямів, де цю мотивацію можна реалізувати.

Тому це не історія про нову роль, а про те, що жінки масово включилися в процес і стали більш видимими разом із зростанням індустрії.

Я не думаю, що гендер визначає стиль управління.

У defense tech усе визначає контекст – швидкість, відповідальність і необхідність приймати рішення дуже швидко. Тут немає довгих циклів планування, і це формує підхід до управління.

Тому стиль управління залежить не від гендеру, а від умов, у яких працюєш. У всіх одна ціль і одна місія, і рішення приймаються на основі даних, фідбеку і зовнішнього контексту, який змінюється буквально щодня.

Найголовніший виклик – це час.

Ми не можемо дозволити собі довгі цикли розробки чи планування. У світі антидрон-технологій ми завжди фактично “наздоганяємо” дрони. Якщо ти починаєш реагувати після того, як загроза вже з’явилася, ти запізнився.

Наш продукт має не тільки реагувати, а й передбачати. Йдеться про аналіз і розуміння того, що може стати наступною масовою загрозою через тиждень, два або місяць. І бути до цього готовими.

Саме ця здатність дивитися наперед і визначає складність задачі.

Вимоги змінюються постійно, іноді буквально щотижня. І виграє не той, у кого більше ресурсів, а той, хто швидше адаптується.

Гнучкість – один із ключових пріоритетів.

Часто ми отримуємо інформацію з поля – від військових. І тоді важливо, наскільки швидко ти можеш перебудуватися: прийняти рішення, змінити підходи, змінити стратегію, масштабуватися.

У нашому випадку велика частина ефективності – це софт. Хард може бути відносно простим, але саме програмна складова визначає результат. Тому ми працюємо з даними, будуємо швидкі ітерації і намагаємося не втрачати темп.

У нас немає окремої політики щодо найму жінок. Але в команді їх багато – на різних ролях.

Є інженерні позиції, є операційні, є менеджерські. Найменше жінок поки що в R&D – саме на розробницьких ролях.

Натомість багато жінок працюють у біздеві, маркетингу, фінансах, юридичному напрямі, а також у виробництві і конструкторсько-технологічному відділі.

Наш підхід простий – ми шукаємо найсильніших. Ми будуємо команду A-players, людей, які підсилюють загальний рівень.

Це не про квоти чи формальний diversity. Це про силу команди.

Певні зміни вже відбуваються. Інтерес до технологій зростає, молодь бачить вплив цієї індустрії.

Але важливо починати ще зі школи – більше говорити про технічні професії і показувати їх на практиці. Далі – робота зі студентами: стажування, лабораторії, співпраця з університетами.

І тут велика роль бізнесу. Індустрія сама зацікавлена в нових кадрах і готова вкладатися в їх розвиток.

Я хочу вірити, що через 5-10 років не буде окремої категорії “жінки в defense tech”.

Це має бути середовище без поділу, де люди можуть розвиватися там, де вони відчувають свою користь і залученість.

Мене надихає те, що вже зараз відбувається в цій індустрії – рівень віддачі людей і їхній вплив. І хочеться, щоб це був спільний результат – не “чоловічий” і не “жіночий”, а загальний вклад, який тільки масштабуватиметься далі.