Війна в Україні: Максим Жорін про перелом і НРК на фронті

Війна в Україні входить у фазу, де вирішальними стають не масові штурми, а технологічна адаптивність. В інтерв’ю YouTube-каналу «24 Канал» заступник командира 3-го армійського корпусу Максим Жорін окреслив нову логіку фронту: російське просування зупинене, втрати противника зростають, а ініціатива дедалі більше переходить до ЗСУ завдяки дронам і наземним роботизованим комплексам.

Чи знає путін реальну ситуацію фронту

За оцінкою Жоріна, повної картини бойових дій у кремлі не мають. Інформація на рівні рот, батальйонів і бригад масштабно спотворюється, а до москви доходить деформована картина «щоденних перемог».

Публічна риторика путіна, за словами офіцера, — вимушена: визнання провалу означало б політичні наслідки всередині та за межами рф.

Водночас російська армія стикається з проблемами мобілізаційного ресурсу. Щомісячні втрати, за даними української сторони, становлять близько 30–35 тисяч осіб убитими і пораненими. Позначка у 50 тисяч на місяць є досяжною за рахунок технологічної переваги ЗСУ. Але для рф втрати не є стримуючим фактором доти, доки існує ресурс для нової хвилі мобілізації, включно з більш агресивними методами.

Стабілізація фронту: що змінив 3-й армійський корпус

Ще пів року тому окремі ділянки фронту втрачали до 70 км на місяць. Сьогодні в зоні відповідальності 3-го армійського корпусу просування противника повністю зупинене. На частині напрямків росіяни навіть втрачають позиції на тактичному рівні.

Корпус утримує понад 150 км активного фронту. Після переходу до корпусної системи першою задачею стала стабілізація, другою — покращення тактичного положення. У Луганській області під контроль повернуто населений пункт Надія.

Ключові зміни — єдина система управління, масштабування сержантської вертикалі, запровадження after action review (аналіз бою) як щоденної практики, посада «капітана бою» для оперативного управління. Командири виростають з поля бою, а сержантська філософія базується на принципі «Роби, як я».

ЗСУ, дрони та НРК: як роботизація змінює війну

Підписуйтеся на наші соцмережі

Нестача особового складу в українській армії є фактом: жодна бригада не укомплектована на 100%. Проте відповіддю стає роботизація війська.

До осені поставлена задача зменшити кількість особового складу на передньому краї на 30% за рахунок наземних роботизованих комплексів (НРК). У перспективі — до 50%. Логістика на передовій уже майже повністю роботизована: тисячі тонн вантажів доставляються без участі людей.

Кожен другий НРК у ЗСУ сьогодні перебуває у складі 3-го армійського корпусу. Комплекс «мала штурмова група + повітряні дрони + наземні дрони + інженерні платформи» дозволяє звільняти позиції малими силами. Щонайменше три бригади корпусу вже просуваються такими мініопераціями.

НРК застосовуються і для евакуації поранених. Паралельно розробляються рішення з прикриття таких платформ засобами РЕБ, що формують «купол» під час руху.

Вплив нової зброї та ударів по логістиці рф

Перенесення війни на територію росії через удари по логістиці та паливній інфраструктурі вже створює конкретні наслідки. Порушення маршрутів постачання, ураження хабів і проблеми з пальним безпосередньо впливають на забезпечення переднього краю. Підрозділи противника стикаються з нестачею боєприпасів, пального та зв’язку, що знижує їхню боєздатність.

Максим Жорін наголошує: жоден дрон або ракета самі по собі не звільняють територію — це робить піхотинець. Але комплексне застосування зброї дозволяє змінювати баланс.

Поява української балістики може посилити цей ефект, однак не стане єдиним вирішальним інструментом. У комплексі з ударами по логістиці вона здатна поглибити кризу забезпечення в рф.

Окремим фактором може стати передача винищувачів Gripen (шведського виробництва) із ракетами Meteor дальністю понад 100–200 км. Йдеться насамперед про підсилення українського неба і боротьбу з російськими КАБами, які залишаються одним із наймасовіших інструментів ураження. Якщо ці платформи з’являться протягом найближчих місяців або року, це може суттєво обмежити можливості противника працювати по тилу та лінії фронту авіаційними засобами.

Водночас говорити про дефіцит ППО у рф зарано: росія історично має одні з найбільших запасів і продовжує виробництво. Проте українські підрозділи знаходять рішення для обходу систем.

Чи можливий перелом і коли: прогноз щодо завершення війни

Критичним чинником залишається поєднання двох процесів: повна зупинка просування противника і зростання його втрат. Якщо тенденція збережеться, через 6–9 місяців може настати перелом у бік України.

Весняно-літній наступ рф фактично провалився, так і не розпочавшись повноцінно. росія здатна масштабувати знайдені рішення завдяки ресурсам, але ініціативу на передньому краї наразі втратила.

Дипломатичне завершення війни можливе лише після досягнення переваги на полі бою. Чи станеться це цього року — невідомо, але стратегічна логіка полягає саме в такій послідовності.

Довіра як стратегічний ресурс мобілізації

Головний ресурс — довіра. Підвищення зарплат, соціальна підтримка, впевненість у правильності рішень командирів і технологічне зменшення ризиків формують мотивацію.

Офіцер підкреслює: реформа ТЦК навряд чи буде глибокою без зміни підходів і жорсткої відповідальності за зловживання. Часткова демобілізація нині нереалістична через відсутність заміни.

Позитивно оцінюється залучення іноземців: кожна позиція, яку утримує іноземний військовий, означає збережене життя українця.

Висновок: технологічна ініціатива визначає темп війни

Війна в Україні дедалі більше перетворюється на змагання швидкості адаптації. 3-й армійський корпус демонструє, що поєднання роботизації, єдиного управління та щоденного аналізу бою здатне не лише стабілізувати фронт, а й поступово змінювати тактичну динаміку.

Перелом не гарантується автоматично цифрами втрат або новими системами озброєння. Він залежить від того, чи зможе Україна масштабувати технологічні рішення швидше, ніж противник адаптується. Саме ця швидкість сьогодні визначає темп війни.