У війни є закони. У воїнів є честь. Вона потрібна й убивчим машинам
Війна змінює все навколо. Але найшвидше змінюється сама війна. В Україні зараз домінує війна дронів — на суші, у повітрі та на морі. Їх офіційно називають «безпілотними системами озброєння». Тепер машини завдають ударів, знищують ворога, беруть у полон, евакуюють поранених і забезпечують постачання. Проте контроль усе одно залишається за людиною. Що це значить на практиці?
Правила ведення війни важать не менше за зброю. Саме тому зараз в Україні Представництво «Женевський заклик» (Geneva Call) працює над тим, аби солдати і командири знали, поважали та застосовували норми міжнародного гуманітарного права (МГП) на полі бою.
Ідеться не про абстрактні доброчинні ідеї, а про цілком прагматичний, виважений підхід до ведення бойових дій без скочування до варварства.
Україна демонструє непохитну відданість цим правилам — від найвищого керівництва Міністерства оборони (що закріплено в Інструкції про порядок виконання норм МГП у ЗСУ, наказ № 164 від 23.03.2007) до польових командирів і солдатів на передовій, які вивчають їх під час базової військової підготовки та в цифровому застосунку «Армія+».
Міжнародне гуманітарне право вчить розрізняти цивільних осіб і комбатантів, а також військові цілі та цивільну інфраструктуру — як-от лікарні й школи. Воно допомагає командирам і солдатам оцінити, чи вартий удар можливої супутньої шкоди. Саме норми МГП відрізняють професійного військового від жорстокого вбивці.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Переконався в цьому на власному досвіді, адже чув подібне від багатьох військових після тренінгів з міжнародного гуманітарного права, які проводить «Женевський заклик»: вони усвідомлюють цінність правомірного ведення війни та військової честі. Запам’яталась фраза одного із бійців:
«Саме це відрізняє нас від росіян — і саме за це ми боремося».
Війна змінює все навколо. Але найшвидше змінюється сама війна. В Україні зараз домінує війна дронів — на суші, у повітрі та на морі. Їх офіційно називають «безпілотними системами озброєння». Тепер машини завдають ударів, знищують ворога, беруть у полон, евакуюють поранених і забезпечують постачання. Проте контроль усе одно залишається за людиною — наша відповідальність за правилами ведення війни не зникає лише тому, що воює машина. Командири планують операції, пілоти дронів перебувають по інший бік екранів, тримаючи руки на пультах керування. У переважній більшості випадків застосування дронів у ланцюжку ухвалення рішень присутня людина, яка несе відповідальність.
Використання безпілотних систем докорінно змінює підходи до захисту цивільного населення та дотримання норм МГП. Зараз саме дрони та ракети призводять до найбільшої кількості жертв серед цивільних в Україні, а на лінії зіткнення вони спричиняють до 85% усіх смертей від дій країни-агресора.
Відтак організація «Женевський заклик» у співпраці з Командуванням Сил безпілотних систем ЗСУ підготувала практичні рекомендації щодо того, як командири та оператори дронів можуть застосовувати норми МГП під час своїх операцій.
Майже щомісяця ми проводимо навчання для підрозділів безпілотних систем, на які вже припадає переважна більшість зіткнень на полі бою. Однак зараз перед нами постає новий серйозний виклик: стрімкий розвиток автономних систем озброєння.
Це машини на базі штучного інтелекту, які «самостійно вирішують», чи завдавати удару, чи прийняти капітуляцію, чи евакуювати поранених. Так, програмісти пишуть код і створюють платформи, що керують автономною зброєю; так, військові й далі ставлять машинам бойові завдання. Іноді рішення про удар може бути передане людині для остаточного затвердження. Але ці вбивчі машини діють настільки швидко, що все може звестися до дистанційного рішення про життя чи смерть, ухваленого за частки секунди. Як це може бути етичним і відповідати правилам ведення війни?
Відповідь чітка: норми МГП продовжують діяти. Ані відповідальність людини, ані міжнародне гуманітарне право не зникають лише тому, що рішення ухвалює алгоритм або вимагає миттєвої реакції. Але на кого саме лягає відповідальність у ланцюгах постачання та командування — на програміста, розробника дрона, політика чи оперативного командира? Як машини можуть найкраще оцінювати пропорційність — чи не перевищує супутня шкода від удару його реальний військовий ефект? Як навчити алгоритм розрізняти цивільних осіб, комбатантів та солдатів противника, які бажають здатися? Або відрізняти дорослих комбатантів від дітей?
Ці виклики вже обговорюються на міжнародному рівні: зростає підтримка нового договору, який встановить чіткі орієнтири використання автономних озброєнь і закріпить за людиною вирішальну роль у їхньому застосуванні. Але міжнародне право розвивається повільно, тоді як ситуація на полі бою змінюється стрімко. Частково або повністю автономні системи розробляються та використовуються вже зараз. Хоча на полі бою їх поки значно менше, ніж FPV-дронів, вони наразі вже виконують бойові завдання в Україні. Тож розвиток міжнародного права щодо автономної зброї має бути збалансований із нагальною потребою наполегливо працювати над тим, щоб ці автономні машини для вбивства стали етичними бойовими системами.
Представництво «Женевський заклик» в Україні готове співпрацювати з урядом, військовими та приватним сектором для розв'язання цього завдання.
Ми прагнемо знайти найкращий спосіб інтегрувати норми МГП у код цих «мислячих машин». І йдеться не лише про юридичну теорію — ми хочемо допомогти цим машинам навчитися, як професійні військові ухвалюють оперативні рішення у напружених бойових сценаріях, де вирішальною є кожна секунда; і наповнити їхній код експертизою досвідчених військових і гуманітарних юристів, які знають найкращі практики застосування права в бою з агресором.
Машинне навчання має неймовірну здатність поглинати знання та перетворювати величезні масиви даних на точні рішення. Від програміста до виробника дронів, від політика до польового командира — маємо подбати про те, щоб частково та повністю автономні системи зважали на норми МГП так само, як це роблять професійні військові. Людина має зберегти за собою контроль над цим.