Роботизовані штурми: як НРК змінюють фронт
Роботизований штурм не означає повної відсутності людей на полі бою. За одним оператором можуть стояти щонайменше десять військових і технічних фахівців, а складний рельєф досі не дозволяє повністю відмовитися від піхоти. Як влаштовані такі операції, офіцер Другого корпусу Національної гвардії України «Хартія» з позивним Еней розповів YouTube-каналу DOU.
Як працюють роботизовані штурми та НРК на фронті
Основою роботизованих бойових операцій є наземні роботизовані комплекси: логістичні, евакуаційні й ударні платформи, НРК із турелями та наземні дрони-камікадзе. Разом із ними працюють FPV-дрони, важкі гексакоптери та безпілотники літакового типу.
Повітряні засоби придушують противника, атакують його вогневі позиції та знищують техніку, здатну уразити наземну платформу. НРК доставляють боєприпаси, евакуюють поранених, перевозять важчі бойові частини або безпосередньо атакують укріплення.
Піхоти на ділянці удару може не бути, однак повністю безлюдною така операція не стає. Споттери споряджають дрони й НРК поблизу кілзони, де їх можуть швидко виявити та уразити. Це не класична піхотна передова, але також зона підвищеного ризику.
Чому один оператор НРК потребує до 10 фахівців
Роботизація зменшує кількість людей безпосередньо біля цілі, проте збільшує потребу в технічному й логістичному забезпеченні. За оцінкою Енея, одного оператора НРК або пілота сьогодні підтримують щонайменше десять спеціалістів.
До такої команди входять:
- споттери, які готують платформи та дрони;
- техніки й ремонтні майстерні;
- фахівці з підготовки бойових частин;
- логісти та зв’язківці;
- командний центр, який координує місію.
Після виїзду НРК потрібно оглянути, очистити, відремонтувати та перевірити його електроніку, ходову частину й канали зв’язку.
Оператор тим часом має думати лише про виконання завдання: маршрут, роботу ворожого РЕБ, небезпечні ділянки та місця, де платформа може застрягнути. Якщо він одночасно контролює ремонт, логістику й підготовку засобу, ефективність операції знижується.
Автономні НРК можуть розвантажити команди
Автономність може виявитися важливішою за просте збільшення кількості роботів. Якщо НРК самостійно долатиме частину маршруту, розпізнаватиме перешкоди та продовжуватиме рух після втрати основного каналу зв’язку, для однієї операції знадобиться менше людей.
Йдеться не про повне усунення оператора, а про передачу машині частини рутинних дій. За нинішньої пропорції приблизно один оператор до десяти фахівців забезпечення навіть часткова автономність може вивільнити людей для інших завдань.
Дистанційна війна не робить операторів недосяжними
Щоб уражати гармати, розрахунки БПЛА, польові склади та логістику в глибині ворожих бойових порядків, екіпажам доводиться висуватися ближче до фронту. Інакше дрону може забракнути заряду або він нестиме надто малу бойову частину.
Оператори перебувають на таких позиціях від півтора-двох тижнів до місяця. Піхотинці можуть залишатися на своїх рубежах 60–90 днів, тому пряме порівняння умов і виплат некоректне. Водночас позиції пілотів є пріоритетними цілями: противник цілеспрямовано шукає місця запуску безпілотників.
За оцінкою Енея, грошове забезпечення операторів загалом відповідає рівню ризику, хоча через триваліше перебування піхоти на позиціях накопичені суми можуть суттєво відрізнятися.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Роботизовані штурми «Лави» у Куп’янську
Під час однієї з операцій у Куп’янську полк безпілотних систем «Лава» знищив укріплення, у якому перебували десять російських військових.
Противник упродовж місяців інфільтрувався до будівлі та закріпився всередині. Звичайні повітряні дрони не могли її зруйнувати через обмежену вагу бойової частини. Наземний дрон-камікадзе доставив значно потужніший заряд і знищив опорний пункт.
Якби будівлю довелося брати піхотою, ризик людських втрат був би значно вищим. За словами офіцера, подібні ударні операції тривають майже щодня, хоча оприлюднювати їхні деталі можливо не завжди.
Як планують роботизовані бойові операції
Підготовка роботизованого штурму може тривати від доби до тижня. Час залежить від цілі, наявних платформ, екіпажів, розвідданих, погоди та характеру місцевості.
У штабах застосовують процедуру MDMP і цикл OODA: спостереження, орієнтація, ухвалення рішення та дія. Перевагу отримує сторона, яка швидше помічає зміну обстановки й організовує ураження.
Погана погода може обмежити повітряну розвідку, але не обов’язково зупиняє бойову роботу. Окремі безпілотники продовжують контролювати логістичні маршрути, щоб противник не використав туман, дощ або сніг для переміщення.
П’ять хвилин на реакцію дронів і НРК
На позиціях створюють резерв дронів, НРК, боєприпасів і засобів зв’язку на випадок танкового прориву, появи САУ або піхотного штурму.
У «Хартії» відпрацьовують алгоритм, за яким визначені екіпажі мають підняти засоби в повітря протягом п’яти хвилин. Тренування проводять і за сценарію, коли Starlink або інші системи раптово перестають працювати.
Такий підхід походить з артилерії, де вимірюють час від отримання команди до пострілу. Після поширення бойових дронів принцип швидкої реакції перенесли на безпілотні підрозділи.
Постійні перевірки створюють додаткове навантаження на виснажених військових. Проте їхня мета — не допустити ситуації, коли через несправний дрон або незаповнений резерв піхотинцю доведеться вступити у ближній бій.
РЕБ, оптоволокно та реальна вартість дрона
Еней не вважає коректним універсальне твердження, що українські сили втрачають 70% дронів через РЕБ і ППО. Результат залежить від типу платформи, завдання та того, що саме вважати втратою.
Частина FPV постійно контролює логістичні маршрути. Навіть якщо дрон не знаходить ціль, його присутність обмежує пересування противника. Після завершення такого патрулювання апарат може атакувати заздалегідь визначену резервну ціль.
Під час штурму десять радіокерованих FPV вартістю по $500 можуть бути придушені РЕБ, і лише один дістанеться цілі. Тоді місія коштуватиме $5000, хоча результат одного удару не гарантований.
Оптоволоконний дрон може коштувати приблизно $1500–2000, однак РЕБ не здатен заглушити його канал керування. Тому порівнювати потрібно не ціну одного апарата, а загальну вартість успішного ураження.
Як захищають дорогі НРК від втрати зв’язку
Наземні платформи вартістю від мільйона гривень оснащують кількома незалежними каналами зв’язку та супроводжують постійним візуальним спостереженням.
Виробники також створюють НРК-носії, з яких можуть стартувати один, два або до трьох-чотирьох оптоволоконних FPV. Така платформа наближає дрони до цілі й дозволяє запускати їх поза прямим впливом радіоелектронного придушення.
Повністю усунути ризик втрати комплексу неможливо. Проте резервні канали зменшують ймовірність того, що дорогу машину буде втрачено після першого застосування РЕБ.
Чому НРК ще не можуть замінити піхоту
Головне обмеження наземних роботів — фізична мобільність. Людина може за секунду перестрибнути через бруствер і спуститися в окоп. Більшість сучасних платформ не здатні зробити це так само швидко.
Маніпулятори допомагають НРК перевертатися, пересувати вантажі, забирати пошкоджені дрони та евакуювати поранених. Однак вони не усувають проблеми густого лісу, ярів, балок, окопів і нестійкого зв’язку.
У міській забудові та на відкритій місцевості роботи можуть виконати значну частину штурмової роботи. У лісі платформа ризикує застрягнути між деревами або втратити керування, тому завершувати операцію доводиться людям.
Під час бойових дій у Куп’янську дрони придушували й виснажували противника у будівлях, після чого штурмовики заходили для остаточної зачистки та захоплення полонених. Роботизація не усуває піхоту, але зменшує кількість ситуацій, у яких їй доводиться вести ближній бій.
Чи можлива повністю дистанційна війна
Повністю дистанційна війна в перспективі одного-двох років є нереалістичною. Відкриті ділянки та міська забудова дають роботам більше можливостей, ніж ліси й пересічена місцевість.
Під час куп’янської операції військовий із позивним Гром обходив і знищував противника в лісі. НРК у такому середовищі втрачав би зв’язок, буксував між деревами та мав би обмежені можливості для маневру.
Роботи можуть ізолювати позицію, зруйнувати укріплення, виснажити противника й максимально спростити подальший штурм. Але остаточно контролювати складну місцевість поки здатна лише людина.
Чому автономні НРК можуть стати геймченджером
Штучний інтелект уже використовують для розпізнавання цілей, донаведення та роботи дронів-перехоплювачів проти Shahed. Автоматизовані турелі з невеликими радарами також можуть захищати позиції та знищувати окремі FPV.
Водночас найбільший потенціал Еней бачить саме в автономних НРК. Вони здатні скоротити навантаження на операторів і зменшити кількість людей, потрібних для однієї роботизованої операції.
Рої дронів поки залишаються переважно полігонною концепцією. Демонстрації синхронної роботи великої кількості апаратів не відтворюють вплив РЕБ, втрату зв’язку, складний рельєф і вогневу протидію реального фронту.
Масштабування роботизованих штурмів залежить не лише від кількості платформ. Війську потрібні навчені оператори, технічні команди, підготовлені штабні офіцери та стандартизовані процедури планування. Еней вважає, що практики найбільш організованих бригад і корпусів, зокрема «Хартії», «Азову» та Третього армійського корпусу, потрібно поширювати на інші підрозділи.
Роботизована війна найближчих років не стане повністю безлюдною. Її головний результат буде іншим: піхота залишатиметься необхідною, але дедалі більшу частину найбільш небезпечної роботи виконуватимуть машини. Справжньою зміною стане не поява окремого дрона чи НРК, а побудова системи, яка швидше за противника виявляє загрозу, ухвалює рішення та завдає удару.