Реактивні Шахеди проти ППО України: чим їх збивають ЗСУ
Замість знайомого гуркоту поршневих моторів у нічному небі все частіше чутно лише ледь вловимий свист турбін. росія масово виводить на поле бою нове покоління ударних безпілотників — реактивні «Шахеди» («Герань-4» та «Герань-5»). Вони стали в рази швидшими, піднімаються на недосяжні раніше висоти та легко уникають першого покоління українських FPV-перехоплювачів.
На тлі зростаючої інтенсивності атак команда YouTube-каналу «Оборонка» дослідила реальний стан справ на лінії фронту, розібравши анатомію ворожої загрози та нові технологічні рішення українського оборонно-промислового комплексу, які готуються закрити українське небо.
Реактивні Шахеди: швидкість 500 км/год та керування роєм
За даними Головного управління розвідки, росія виготовляє до 3 000 реактивних дронів типів «Герань-4» та «Герань-5». Ключовою відмінністю масової моделі «Герань-4» є китайський турбореактивний двигун, що розганяє апарат до 500 км/год і піднімає його на висоту понад 8 000 метрів. На такій ешелонованості мобільні вогневі групи з кулеметами, зенітна артилерія та малі ЗРК виявляються безсилими.
Система управління апаратів зазнала фундаментальних змін:
- Радіоміст без супутника: Значна частина реактивних БПЛА керується операторами в режимі реального часу. Для цього росіяни застосовують модулі «межзв’язку»: рій дронів вибудовує в повітрі радіоміст, ретранслюючи відеосигнал із камери від одного безпілотника до іншого аж до пункту управління.
- Спеціалізовані дронопорти: Пуски здійснюються з майданчиків у Донецькій області та приморсько-ахтарську, де на рейкових направляючих (по 8–16 одиниць) готують і запускають апарати з інтервалом у 20–30 хвилин. Вони набирають висоту над окупованою територією, після чого заходять у повітряний простір України через Запорізький та Одеський напрямки.
- Зміна пропорцій атак: У серпні росія випустила по Україні 2 400 реактивних і 2 400 звичайних «Шахедів» (інтенсивність використання поршневих моделей впала в 10–20 разів). На південному напрямку відсоток збиття реактивних цілей наявними FPV-перехоплювачами досі залишається нульовим.
Поодинокі відео знищення «Гераней» звичайними електричними дронами пояснюються виробничим браком ворога. При загальному відсотку дефектів у 2–3% із 2 400 випущених дронів приблизно 48 апаратів зазнають відмови турбін або заклинювання двигуна, через що вони починають планувати по інерції та стають доступною мішенню.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Деталі для реактивних Шахедів: китайський двигун та санкції
Аналіз збитих зразків показує, що росія поступово намагається освоїти внутрішню збірку китайських двигунів: на деталях з'являються сліди механічної дефектовки та балансування, а також корпуси власного виробництва. Проте базові вузли залишаються імпортними:
- Електроніка: Польотні контролери базуються на американських мікросхемах (незмінних із часів перших іранських моделей).
- Китайські вузли: Турбореактивний двигун, модулі «межзв'язку», CRPA-антени, сервоприводи та тепловізійні камери постачаються з Китаю.
Офіційний Пекін ігнорує односторонні санкції та класифікує ці компоненти як товари подвійного призначення (Dual-Use). Наразі українська сторона ініціює переведення CRPA-антен, турбін, сервоприводів та камер до категорії військового призначення (Military-Use), аби заблокувати поставки на юридичному рівні.
Українські дрони-перехоплювачі: 3 типи засобів для ППО
Розробка засобів протидії реактивним загрозам розпочалася оборонним кластером Brave1 улітку 2025 року — після того, як перше покоління FPV-перехоплювачів закрило небо від поршневих БПЛА. Старі масові дрони («Стінг», «P1-Sun», «Салют», «Булліт») розганяються лише до 300 км/год і швидше розряджають акумулятор під час набору висоти 8 000 метрів, ніж досягають цілі.
Сьогодні над високошвидкісними дронами-перехоплювачами працюють 22 українські компанії, 12 з яких отримали пряме державне фінансування. У бойових умовах уже випробовують 7 готових рішень за трьома технологічними напрямками:
-
1
Турбореактивні дрони: використовують керосинові турбіни, що забезпечують перевагу у швидкості та висотності над ворожими «Геранями».
-
2
Високошвидкісні електричні дрони: еволюція гоночних FPV-платформ (здатних у цивільному спорті розганятися до 600–700 км/год), допрацьованих під військові вимоги щодо тривалості польоту та бойової частини.
-
3
Імпелерні дрони (електричні турбіни): проміжне рішення між електричними та турбореактивними силовими установками.
Паралельно 10 українських команд розробляють зенітні ракети. У рамках спецпроєкту Brave1 створюються «дешеві ракети» вартістю до 20 000 доларів (окремі проєкти — до 10 000 доларів), що в рази дешевше за сам «Шахед». Перші два зразки наддешевих ЗРК вже готуються до бойового застосування на фронті, незабаром приєднається третій.
Дрони-перехоплювачі та нові ракети: виклики виробництва
Стратегічна мета українського ОПК — «наздогнати і перегнати» обсяги виробництва ворога. Обсяги законтрактованих засобів перехоплення вже перевищують тисячні тиражі. Повноцінне розгортання вимагає часу (як і у випадку з першими «Шахедами», для ефективного перекриття неба знадобиться кілька місяців).
Ключові фактори та виклики масштабування:
- Фінансування: Головним стримуючим фактором є наявні бюджети, а не дефіцит турбореактивних двигунів.
- Стійкість до атак: Ворожі удари по інфраструктурі компенсуються децентралізацією та маскуванням: відвантаження продукції триває щоденно, незважаючи на пропагандистські заяви ворога.
- Власне виробництво двигунів: У 2025 році було запущено програму локалізації. Станом на зараз 11 українських підприємств розробляють власні турбореактивні двигуни, а 6 компаній вже вийшли на серійний рівень постачання.
- Твердопаливні двигуни: Якщо у 2024 році технологією володіла лише одна державна компанія, то сьогодні твердопаливні двигуни для дронів і ракет виробляють близько 20 українських підприємств.
Також пропрацьовується захист від малих крилатих ракет типів «Бандероль» та «Данте», які розвивають швидкість до 800 км/год (близько до швидкості звуку) і візуально майже не відрізняються від «Герані-5». Грань між реактивними БПЛА та крилатими ракетами практично зникла.
ППО України: концепція багатоешелонованого захисту неба
Створення абсолютного бар'єру одним монопольним типом зброї неможливе. Перехоплення реактивних «Шахедів» та малих крилатих ракет вимагає комбінованої багатоешелонованої системи ППО.
У цій архітектурі дрони-перехоплювачі, дешеві зенітні ракети, роботизовані турелі (які вже знищують десятки цілей), ПЗРК, авіація та класичні ЗРК доповнюють один одного залежно від висоти, швидкості та дистанції виявлення ворожої цілі.