Понад тисяча виробників – і досі без спільної системи: чого бракує українському miltech
За оцінками Української ради зброярів, в українському оборонному секторі вже працює понад тисяча приватних виробників, а безпосередньо в індустрії задіяно близько пів мільйона людей. Цифри вражають і водночас приховують проблему. Стрімке зростання галузі створило ефект бульбашки: частина компаній, що представляють себе як miltech чи defense tech, не мають жодної працюючої розробки і статусу критичності.
Це не провал галузі. Це закономірний етап вибухового зростання, коли попит випереджає спроможність перетворювати ідеї на продукт. І саме тут проявляється головний дефіцит українського miltech, який полягає у браку середовища, яке доводить винахід до застосування.
Від ідеї до продукту: чому це не питання таланту
Саме з цієї логіки виходить ініціатива United Space. Це не ще один акселератор, що оцінює проєкти за класичними фінансовими метриками, а простір практичної підтримки для команд, які вже мають ідею чи MVP, але не мають ресурсу перетворити прототип на серійний виріб.
Представники оборонних стартапів підтверджують: гальмування зазвичай виникає саме на переході від прототипу до стабільного продукту. Командам бракує польових випробувань, системного зворотного зв'язку від військових, виробничої бази, доступу до дефіцитних компонентів, правильно оформленої документації та розуміння державних процедур.
Підписуйтеся на наші соцмережі
У L7 ми регулярно бачимо, як перспективна інженерна команда, що виросла з п'яти людей до двадцяти, раптом стикається із завданнями, до яких вона не готова: контроль якості, дозвільні процедури, комунікація з державним сектором. Технологічно сильна розробка може застрягнути не через слабкий продукт, а через відсутність навколо неї організаційної інфраструктури.
Масштаб, який усе ще працює як виняток
Масштаб галузі це підтверджує. В українському ОПК зараз працює близько 1100 підприємств і понад 2300 стартапів та R&D-команд, до 400 тисяч людей залучені до оборонної індустрії. Потенційна виробнича спроможність, за деякими оцінками, зросла з $1 млрд у 2022 році до приблизно $55 млрд у 2026-му.
За такого обсягу команд перехід від ідеї до серії все ще працює як виняток, а не як правило. Держава вже намагається побудувати системний зв'язок між фронтом і виробником: приклад тому система «єБали», завдяки якій підрозділи отримують бали за підтверджені бойові результати й обмінюють їх на техніку через Brave1 Market (обсяг замовлень там уже сягнув близько 14 млрд грн). Це доводить: коли зв'язок стає системним, а не точковим, він дає вимірюваний результат. Те саме має статися і на рівні підтримки самих розробників.
Інтерес уже є, системності ще бракує
Міжнародний інтерес до українського miltech уже не потребує доведення. Західні виробники зброї шикуються в чергу, щоб протестувати свої системи на реальному полі бою в Україні, держпрограма «Випробування в Україні» працює з літа 2025 року, і, за словами гендиректора Brave1 Андрія Гриценюка, просто зараз десятки компаній тестують свої системи в Україні.
Але тест – це лише перший, найповерхневіший рівень взаємодії. Щоб продукт увійшов у союзну систему постачання на постійній основі, він має пройти кодифікацію НАТО – присвоєння номенклатурного коду, без якого зразок узагалі не потрапляє до штатів військових частин. Це та сама адміністративна робота, про яку йшлося вище, тільки вже на міжсоюзницькому рівні.
Інтерес конвертується і в капітал: у 2025 році українські оборонні компанії та стартапи залучили щонайменше $129 млн інвестицій і грантів (і це лише публічна частина угод). Втім, жодна молода команда не здатна самотужки закрити весь спектр завдань, від серійного виробництва й фінансування до полігонів та міжнародних ринків. Правильне партнерство з досвідченішими гравцями дає стартапу шанс вижити. Інституційна зрілість команди визначає, чи стане перший контакт з партнером довгостроковою співпрацею, чи залишиться епізодом.
Люди й середовище, а не тільки технології
Сильний miltech – це не тільки технології. Це насамперед люди та середовище навколо них. Гроші й контракт вирішують операційну проблему на квартал уперед. Натомість середовище – менторство, нетворк, обмін досвідом між інженерами, – вирішує проблему на роки вперед, не даючи людям вигоріти чи піти з індустрії.
United Space тут – приклад того, як відкрите професійне середовище допомагає перетворювати окремі ініціативи на спільну індустрію. Якщо подібні майданчики залишатимуться ініціативою окремих груп, а не стануть галузевою нормою, ринок і надалі страждатиме від розриву між бульбашкою і реальним виробництвом.
Конвертація тестового та інвестиційного інтересу у стабільні структури, а також побудова екосистеми навколо людей – саме це визначить, чи стане miltech міцним фундаментом української економіки після перемоги.