Не лише у 2030-х: які бойові літаки отримає Україна та від чого залежатиме їхня ефективність

Дисклеймер: частині читачів мілтек-новини можуть здатися неактуальними через інформацію про нібито швидку мирну угоду. Однак схожі заяви ми чули ще три місяці тому, а бойові дії та обстріли за цей час лише посилилися, зупинення постачання зброї влітку теж проходили, і все минулося. Ба більше, держсекретар США Марко Рубіо сказав, що зараз розробляють лише «перелік потенційних ідей», а очільник ГУР Кирило Буданов прогнозував зламний момент у війні лише наступного року. Ну і посилення ЗСУ буде актуальним навіть після перемир'я, чи не так?

Чудові збройові історії осені про шведські винищувачі Gripen та французькі Rafale показали цікаву властивість перетворюватися на зраду, бо ж виявляється, що чекати їх доведеться багато років. Тоді як літаки потрібні вже зараз. І вони будуть: менш імениті, іноді беззбройні, але все одно цінні. Проте все по черзі.

Які літаки нам зрештою дадуть і чому не все так погано

У тіні новин про домовленості зі Швецією, котра принесе нам 150 літаків Gripen у найсучаснішій модифікації E та Францією — 100 Rafale (у обох випадках ми купуємо літаки, тобто чекатимемо, доки вироблять) лишилися можливості значно швидше отримати винищувачі одразу від трьох країн. 

Так, Париж раніше обіцяв надати Україні додаткові літаки Mirage 2000-5. Це поки що вся інформація, бо деталей щодо кількості та строків немає (але постачання буде з запасів армії, що швидше, ніж виробництво). Загалом у партнерів було 26 винищувачів цієї модифікації, і, як стверджував раніше ексочільник МЗС України Дмитро Кулеба, нам сумарно можуть відправити 20 із них.

Що звучить досить реалістично, бо Mirage все ж розробляли у 70-х, тому французькі ВПС роблять ставку на сучасніші Rafale, а старішими літаками можна і поділитися.

Втім, Mirage 2000 все одно зараховують до четвертого покоління ? Загальноприйнята класифікація бойових літаків з поділом на шість поколінь. Більшість сучасних винищувачів належать до четвертого або ж 4+ покоління. Від попередників їх відрізняє сучасніша радарна установка, вища маневреність та здатність виявляти і збивати цілі на нижчих висотах. Крутіші – лише літаки F-22 та F-35, це вже п’яте покоління винищувачів, як і добре знайомі нам F-16 (їхні відмінності — тема окремої статті). А французи окремо модернізували літаки для України: акцент робили на озброєнні та протидії російській протиповітряній обороні та РЕБ.

Про Gripen теж не забуваємо, адже Володимир Зеленський анонсував перші літаки вже у 2026-му, а зовсім не за три роки. Розгадка проста: Україні, за аналогією з F-16, дадуть вживані винищувачі попередніх типів — С/D.

У шведських ВПС зараз 96 таких машин, і раніше їх планували зробити «донорами» компонентів для нових винищувачів, але чомусь передумали. А рік тому Стокгольм виділив нам запчастини для підтримки 14 літаків Gripen, тож версія цілком реальна.

Зрештою, шведи розглядали такий варіант ще у 2024-му, однак тоді партнери нібито переконали почекати, аби не виникав зоопарк техніки, а наші Сили оборони змогли як слід зосередитися на F-16. Ну а зараз Україні критично потрібна будь-яка зброя для захисту неба, чи не так?

Якщо це станеться, українська авіація отримає помітне посилення, адже Gripen загалом подібні за можливостями до F-16, хіба що максимальне  бойове навантаження ? Загальна вага озброєння чи допоміжних систем на зразок установок РЕБ, які здатен підняти літак  у них менше. Тільки от вгадувати «то коли це буде?», сенсу поки що нуль, бо нам доведеться з нуля готувати технічний персонал та пілотів. Останнім може знадобитися 4-6 місяців, аби освоїти новий літак.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Схожа історія і з таймінгом додаткових F-16: якщо хто забув, Бельгія пообіцяла нам аж 30 винищувачів до 2028 року, але з цікавою особливістю. Брюссель зараз отримує від США новенькі F-35, ними поступово замінюватимуть «бойових соколів», ? Повна назва літака – General Dynamics F-16 Fighting Falcon. Хоча пілоти традиційно називають його Viper, себто “Гадюка”. Бо він схожий на винищувач із популярного у 1970-ті серіалу Battlestar Galactica, та й ніс має доволі-таки “зміїний”  і лише тоді останні відправлятимуть нам.

У бельгійців вже є перша четвірка F-35, їм нібито потрібен рік, аби поставити їх на озброєння, хоча уряд обіцяв таки справитися і надати перші літаки у 2026-му. 

За даними порталу Oryx, до нас ще мають прибути 7 данських винищувачів, а от Нідерланди та Норвегія свої обіцянки вже виконали. І, схоже, це поки що останні джерела F-16 для нас: США за часів Трампа своїми запасами не діляться, у виробника черга до 2028 року і високі ціни, а решта країн-операторів не готові продавати/віддавати нам літаки з різних причин.

Які завдання виконують українські Повітряні сили

Як і у випадку з артилерією, у котрої реальність відрізняється від фільмів про Другу світову (в сенсі удари за десятки кілометрів замість «прямим наведенням по ворожих танках»), українська авіація має у цій війні кілька нестандартних ніш.

Чи не найпомітніша з них — захищати небо разом з наземною ППО, адже наша авіація збиває «Шахеди», інші великі дрони та крилаті ракети. Наприклад, за липень українські пілоти знищили 1012 повітряних цілей, а у вересні — 516.

Тут у центрі уваги винищувачі F-16: станом на листопад, на їхньому рахунку вже понад 1300 повітряних цілей. Поряд з ними діють і радянські машини. Цікаво, що французький Mirage 2000, про котрий у пресі були скептичні відгуки, на ділі також виявився ефективним. 

Річ у тім, що у медіа винищувачі зазвичай оцінюють за критерієм, «чи переможе він Су-57/F-35/X-wing у двобої», проте «поріг входження» у місії зі збиття ракет і дронів суттєво нижчий. Що, на жаль, не робить ці місії безпечними.

Але все ж, наприклад, відносна слабкість радарів у Mirage компенсується тим, що ППО діє в комплексі, тож відстежувати траєкторію умовної Х-101 допомагають значно потужніші наземні РЛС. А для збиття підійдуть і олдскульні ракети AIM-9 Sidewinder, у котрих для сучасного повітряного бою вже замала дальність. Втім, «Шахеди» у відповідь однаково не стріляють. Тобто будь-який сучасний західний літак зможе працювати тут перехоплювачем. А найнадійніший спосіб підвищити ефективність — більше винищувачів та ракет до них.

Друга несподівана роль нашої авіації — удари по наземних цілях. Так, в України немає класичних бомбардувальників на зразок B-52, але сучасні літаки багатозадачні. Наприклад, за жовтень українські Повітряні сили зробили понад 120 вильотів із такими завданнями. Серед цілей пресслужба Повітряних сил стабільно називала командні пункти, логістичні об’єкти і скупчення росіян та їхньої техніки.

Звісно, «наймедійніша» далекобійна зброя нашої авіації — британсько-французька ракета Storm Shadow з дальністю понад 250 км, але її використовують передовсім для атак ворожого тилу на зразок того ж хімзаводу у Брянську чи пункту управління в окупованому Луганську.

А от на ближніх дистанціях — наприклад, коли росіяни засіли у будівлі перед позиціями ЗСУ і готуються йти на штурм, тому їх треба швидко зупинити, — українські пілоти б’ють ворога аналогами російських КАБів, тільки влучнішими. Йдеться про американські бомби JDAM-ER та SDB і французькі AASM Hammer, під котрі у нас адаптували радянські літаки МіГ-29, ну а для F-16 та Mirage 2000 відповідно це взагалі рідна зброя.

Причому, всупереч стереотипу про «бомби — це проти фортифікацій і танкових колон», наші Повітряні сили успішно дістають КАБами російських операторів дронів. «Свій внесок у боротьбу з ними українська авіація вже зробила», — коментував Іван Киричевський, військовослужбовець 413-го полку «Рейд» та експерт порталу Defence Express. 

Звісно, ніхто не скасовував і найкласичнішу роль бойової авіації захищати небо від ворожих літаків. Хоча ми не бачимо повітряного протистояння у стилі битви за Британію, сам факт наявності ? У західній військовій науці це має назву anti-access / area denial – коли ризик бути збитими стримує ВПС від зальоту за певну лінію, навіть якщо ніхто при цьому не стріляє у нас десятків винищувачів разом із боєздатною ППО не дозволяє росіянам полювати на Patriot біля умовної Вінниці чи розстрілювати літаки на аеродромах. Або скидати на наші тилові міста кількатонні бомби з Ту-22, як під час облоги Маріуполя. Ба більше, F-16 також прикривають від ворожих винищувачів ті ж українські МіГ-29 чи Су-25, коли останні атакують ворога ракетами або бомбами.

Від чого залежатиме ефективність літаків

Для початку від того, як швидко ми отримаємо усі три типи авіаційного поповнення. Бо передання літаків — справа повільна (і не лише для нас): та ж Румунія влітку 2023-го купила у норвежців 32 F-16, але отримати всю партію має десь до кінця цього року.

Але винищувачами справа не обмежується, бо паралельно ми чекаємо на два борти Saab 340 AEWCS, котрі нам також обіцяли шведи. Ці непоказні на вигляд літаки — скандинавські аналоги американських Boeing E-3 Sentry чи ворожих А-50, себто «летючі радари».

Коли вони  все ж доберуться до України ? Американське видання Newsweek заявляло, що принаймні один з них вже прибув і навіть взяв участь у збитті російського Су-35, хоча офіційні підтвердження наразі відсутні, тому поки не рахується , наші Повітряні сили зможуть бачити ворожі винищувачі за 350 км. Наприклад, з неба Полтавщини можна зазирнути на Курськ, Бєлгород і Воронезьку область. Крилаті ракети і дрони Saab 340 також засікає на дистанції, у кілька разів більшій ? Причина тут у висоті – радіолокаційна станція літака стежить за небом згори, тому її “поле зору” не обмежує горизонт та перешкоди на зразок лісових масивів і міської забудови , ніж у наземних радарів.

Неважко здогадатися, наскільки ці машини допоможуть нам захищатися від нічних обстрілів. Ті ж «Іскандер-К» та Х-101 здатні летіти дуже низько, буквально ховаючись за рельєфом, тому їх важко збити. Це ж останнім часом стосувалося і «Шахедів». Буде шанс позбавити ворога такої переваги. 

Чи вийде у ЗСУ скористатися цією гострозорістю, аби збивати літаки-носії КАБів, залежить від ще одного «якщо». А саме чи дадуть нам максимально далекобійні ракети, без котрих навіть Gripen E чи умовні F-35 не проявлять себе на повну.

Зате з цією зброєю для українських пілотів відкривається опція «повітряної засідки», коли Saab 340 працює навідником: знаходить умовний Су-34 над Донецьком, куди не дістануть радари F-16 чи Gripen, і передає його координати винищувачам за допомогою системи Link 16. А вже вони стріляють у росіян з безпечної дистанції, лишаючись непомітними для ворога (єдина альтернатива — іти на зближення і підставлятися під вогонь російських ППО та винищувачів, що надто небезпечно). 

Тут у нас поки що є лише два варіанти. F-16 можуть нести ? Цікаво, що Gripen E також можна пристосувати під цю ракету, але старіших модифікацій це не стосується ракету AIM-120D, теоретично здатну вразити ціль за 160 км. Ракети такого типу США вже виготовляють для нас, але чи є у «меню» найновіша модифікація D, не розголошують.

У європейців є навіть кращий аналог під назвою Meteor — з дальністю 180 км. Однак F-16 і Mirage 2000 з нею несумісні, тож уся надія на Gripen. Але самі ракети відчутно дефіцитний товар, та ж Франція, за словами Івана Киричевського, має запас лише на один день повномасштабної війни. Тобто все залежатиме від: а) темпів виробництва Meteor; б) готовності ділитися з нами своїми запасами.

Ну а спроможність знищувати наземні цілі залежить лише від кількості ракет і бомб. Тут ми передовсім сподіваємося на партнерів, бо українську версію КАБа поки що лише створюють (до речі, за словами представників КБ «Медоїд», котре працює над нею, розробникам бракує грошей, що і гальмує процес). 

Так от, французи обіцяли нам 1200 бомб AASM Hammer за цей рік, але може вийти й більше, бо раніше повідомляли про плани компанії Safran нарощувати їхнє виробництво. Тоді як в американської Boeing, завдяки котрій ми маємо JDAM, темпи взагалі шалені: 130 комплектів на день, але потрібне ще бажання США продати їх Україні, ну і гроші — з цим допомагають європейці за програмою PURL. 

З ракетами все ще простіше: Британія та Франція передають нам партії вже згаданих Storm Shadow (їхній обсяг ми не знаємо), а Німеччина всіляко уникає згадок про Taurus — бувають же традиції, непідвладні часу. 

Коли йдеться про США, то єдиним реальним посиленням видаються експериментальні крилаті ракети ERAM, котрі нам продадуть (ми маємо отримати 3350 штук). У них заявлені круті характеристики: здатні пролетіти 450 км, влучають у 10-метрове коло, а вироблятимуть ERAM по 40 за місяць. От тільки прибудуть до нас ці ракети аж у жовтні 2026 року, бо це нова розробка, котрої на складах ще немає. Там, до речі, можна знайти класичніші ракети JASSM, але Дональд Трамп їх давати не хоче.

А наостанок нагадаємо, що попри всі їхні переваги, жоден літак, ракета чи бомба не стануть зброєю, яка одразу принесе нам перемогу. Бо війну не виграє певна бойова машина чи навіть рід військ, її здобувають спільними та скоординованими зусиллями. Тож, незалежно від того, яку техніку передаватимуть нам союзники, не забувайте допомогати українським Силам оборони.