M&A в defence: як змінюється ринок і що це означає для інвесторів

Угоди M&A — це економічний барометр. Вони показують не лише де зараз гроші, а куди рухається капітал і які сектори формують майбутнє. В Україні цей барометр за останні три роки розвернувся кардинально. 

У 2021 році АМКУ зафіксував близько 879 заяв на концентрацію — домінували агросектор, нерухомість, енергетика. У 2023-му заяв було вже 596, але галузева структура інша: промисловість, енергетика нового типу, логістика. 

У 2024–2025 роках до лідерів додалися фінансовий сектор і страхування. Менше угод — інші пріоритети. Це не відновлення довоєнної моделі — це формування нової: більш стійкої та стратегічно орієнтованої економіки, де безпековий та оборонний фактори стають ключовими драйверами трансформації ринку. 

Чому defence стає центром тяжіння 

Українські компанії в сегментах безпілотних систем, РЕБ, бойового програмного забезпечення, кіберзахисту та роботизованих платформ отримали те, чого не існує в жодній класичній R&D-моделі: верифікацію продукту в умовах реальної інтенсивної війни. Жоден полігон не відтворює фронт як середовище тестування. Це конкурентна перевага, яку європейські партнери вже помітили і яку складно переоцінити. 

Результат — українські виробники не просто нарощують виробництво, а будують нову модель: партнерства з іноземними гравцями, залучення інвестицій, локалізація виробництва як в Україні, так і за її межами. 

Що відбувається в Європі — і чому це стосується України 

Підписуйтеся на наші соцмережі

Українська трансформація відбувається не у вакуумі. Bain&Company фіксують початок десятиліття оборонних інвестицій у Європі — рекапіталізація, яка трапляється раз на покоління. Оборонні бюджети зростають по всьому континенту, приватний капітал заходить у сектор, який десятиліттями вважався переважно державним. 

Консолідація вже відбувається. Проєкт Bromo — альянс Airbus, Thales і Leonardo в космічному секторі. Коаліція drone wall шести східноєвропейських і скандинавських держав із спільним безпілотним потенціалом. Сьогоднішні консорціуми еволюціонують у повноцінні корпоративні об'єднання, спільні підприємства переростають у злиття. Це не разові партнерства — це контури майбутньої архітектури європейської оборони. 

Україна є частиною цієї архітектури де-факто — через постачання, спільні розробки, стандартизацію під НАТО. Подальший розвиток залежатиме від того, наскільки українські компанії зможуть увійти в європейські ланцюги постачання та R&D-проєкти не як постачальники, а як повноцінні учасники. 

Де відкриваються нові можливості 

Для приватного капіталу є кілька входів у цей ринок. 

Перший — консолідація. Наприклад, придбання недооцінених або неліквідних оборонних підприємств та їхніх активів. Така стратегія відкриває можливості для подальшої модернізації, технологічного переоснащення та масштабування бізнесу. 

Другий — defence-tech. AI у бойовому управлінні, аналітика даних, кіберзахист, автономні системи. Компанії з бойово верифікованими продуктами, яким потрібен капітал для серійного виробництва, сертифікації та міжнародного маркетингу. 

Третій — спільні підприємства з європейськими виробниками. Українська сторона приносить бойовий досвід і перевірені продукти, європейська — доступ до ринків, сертифікацій і довгострокового фінансування. Це також спосіб знизити ризики, пов'язані з виробництвом виключно на території України. 

Четвертий — інструменти фінансування. IFIs, експортні кредитні агентства, спеціалізовані оборонні фонди, державні гарантії, грантові програми ЄС та blended finance суттєво змінили параметри доступного капіталу для цього сектору. 

Будь-яка угода, що перевищує встановлені порогові показники, потребує дозволу АМКУ — і defence не є винятком. При цьому АМКУ відіграватиме дедалі важливішу роль не лише як орган, що надає дозволи, а як інституція, що формує аналітичне розуміння трансформації ринків. Для інвестора це означає одне: регуляторна складова угоди в цьому секторі потребує окремої уваги на етапі структурування — не після підписання. 

Що буде далі 

Структура M&A-ринку в Україні зміщуватиметься від традиційних секторів до напрямів, пов'язаних з обороноздатністю, технологічною перевагою та енергетичною безпекою. Це вже видно в динаміці угод — і цей вектор не зміниться. 

Ключова змінна — наскільки швидко Україна інституційно дозріє до цієї трансформації. Регуляторне середовище, прозорість правил, доступ до капіталу та інтеграція з європейськими оборонними ініціативами визначатимуть не лише темп, а й те, хто в підсумку сформує цей ринок — українські гравці чи ті, хто прийде ззовні. 

Воєнний досвід — це актив. Але активи не монетизуються самі по собі.