Чому просто створювати хорошу зброю недостатньо і навіщо потрібна кодифікація?
В Україні можна створювати справді ефективну зброю і засоби захисту. Це може бути дрон, наземний роботизований комплекс, РЕБ або РЕР, але це ще не означає, що військо зможе отримувати виріб системно і у великій кількості. Ця ефективність і характеристики мають бути підтверджені, а для закупівлі зброї державним коштом необхідно пройти процедуру кодифікації.
Від початку повномасштабної війни в Україні кодифікували понад 5,7 тис. зразків озброєння та військової техніки, з них 4 363 — українського виробництва. І динаміка йде на збільшення, зокрема, щодо саме українського озброєння.
До прикладу, у 2024 році в Україні кодифіковані 1 409 зразків озброєння та військової техніки, з них 1 051 — українського виробництва. Це 74,6% від загальної кількості. Вже у 2025 році кодифікували 2 050 зразків, зокрема 1 427 вітчизняних. А за перші дев’ять місяців 2026 року, станом на кінець вересня, — ще 1 678, з яких 1 530 українського виробництва. Це показує, наскільки швидко розвивається саме український miltech. Вітчизняні інженери постійно підлаштовуються під сьогоднішні потреби фронту.
Від створення продукту до серійного виробництва
Створення нового зразка озброєння зазвичай займає рік або більше — все залежить від напрямку та складності технологій. Але важливий момент, готовий прототип ще не означає, що продукт можна масштабувати й постачати війську в незмінному вигляді. Між першою ідеєю та серійним виробництвом є тривалий етап випробувань, доопрацювань і пошуку оптимальної конфігурації, яка підходитиме всім!
Наприклад, роботу над ударним БпЛА літакового типу “Бебрадрон” у BlueBird Tech почали в березні 2025 року, коли до команди долучився перший інженер з літакобудування. Спочатку розглядали іншу концепцію дрона, але за кілька місяців роботи й формування команди визначилися з майбутнім виробом, концепція якого була далекою від початкової ідеї. Приблизно за рік прототип став технічно завершеним. Але створити нову розробку й допустити її до використання — ще не означає забезпечити нею військо в потрібній кількості. Навіть якщо військові вже використовують продукт і він ефективно себе показав — це не означає, що він масово опиниться у війську.
Чому бойового досвіду недостатньо
Часто можна почути, що якщо військові вже використовують дрон на фронті й навіть мають успішні ураження, то його можна закуповувати для війська у великих кількостях. Але між бойовим застосуванням і можливістю системно постачати виріб за державні кошти є суттєва різниця.
Щоб виріб офіційно закуповували для війська в межах відповідних державних механізмів, його потрібно кодифікувати. Це означає підтвердити заявлені характеристики, оформити технічну документацію та пройти необхідні випробування державних інспекторів. Навіть після кодифікації може знадобитися додатковий час, перш ніж продукт з'явиться в системі DOT-Chain Defence і стане доступним для закупівлі за електронні бали. Тобто кодифікація не означає, що масштабні закупівлі почнуться наступного дня після отримання.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Успішне застосування на фронті саме по собі не гарантує, що виріб уже готовий до серійного використання. Іноді військові можуть доопрацьовувати техніку безпосередньо перед запуском, адаптувати її до умов конкретного завдання або компенсувати певні недоліки власним досвідом. Це допомагає виконувати бойові завдання, але не має ставати нормою для кожного нового виробу. Наша мета як виробника — зробити так, щоб військові отримували готову систему, яку можна використовувати без додаткових переробок і стабільно мати очікуваний результат.
Водночас не існує однієї конфігурації, яка однаково добре підходить для всіх ділянок фронту. Різні підрозділи мають різні вимоги, а отже, можуть потребувати різних характеристик і сценаріїв застосування. Для виробника тут важливо визначити пріоритети: зрозуміти, який варіант буде найбільш затребуваним, довести його до готового стану й паралельно продовжувати роботу над іншими модифікаціями.
Саме так ми працюємо з “Бебрадроном”. Після кодифікації базового виробу робота над іншими варіантами не зупиняється. Водночас потрібно розуміти, що суттєва зміна характеристик може вимагати окремої кодифікації. Не можна просто змінити параметри виробу й вважати, що він автоматично залишається тим самим кодифікованим продуктом.
Тому бойовий досвід для нас надзвичайно важливий, але його потрібно перетворювати на системні інженерні рішення.
Що таке кодифікація і навіщо вона потрібна
Якщо пояснювати просто, кодифікація — це офіційне підтвердження того, що виріб відповідає заявленим технічним характеристикам і реальним потребам військових. Виробник заявляє, що САМЕ створив і ЯКІ завдання його розробка має виконувати. Далі потрібно перевірити, чи справді виріб має ці характеристики та чи дійсно потрібен він війську.
Насправді, це не бюрократична формальність заради документа. У процесі кодифікації важливо підтвердити і технічні можливості виробу, і його практичну цінність. Частину характеристик перевіряють лабораторно, частину — під час полігонних випробувань або застосування в бойових умовах. Також потрібно оформити технічну документацію та пройти передбачені процедури випробувань державних інспекторів.
Перш ніж переходити до кодифікації, ми мали переконатися, що БПАК “Бебрадрон” стабільно працює в реальних умовах. Для цього проводили числені бойові вильоти — у різних умовах, при різній погоді, температурах, висотах тощо. Після цього потрібно було належним чином оформити технічні умови та документацію, а потім підтвердити заявлені нами характеристики під час відповідних державних випробувань.
Кодифікація також дає змогу ідентифікувати виріб у відповідних системах NATO за визначеним кодом і знаходити інформацію про нього. Це важливо, зокрема, для того, щоб розуміти, який саме виріб і з якими характеристиками закуповують.
Водночас не варто сприймати кодифікацію як гарантію того, що зброя буде однаково ефективною за будь-яких умов. Вона підтверджує визначені характеристики та відповідність установленому запиту держави і фронту. Проте реальний результат залежить також від завдання, умов застосування й навичок військових пілотів. Війна постійно змінюється, тому навіть після кодифікації виробник має продовжувати отримувати зворотний зв’язок і вдосконалювати свої розробки.
Сам процес кодифікації озброєння не є суто українським. У різних країнах процедури можуть називатися по-різному — кодифікацією, сертифікацією або передбачати інші форми оцінювання відповідності. Але логіка схожа: якщо виріб планують використовувати й закуповувати системно для армії, його характеристики та відповідність вимогам військових мають бути підтверджені незалежно і фахово.
Що кодифікація змінює для військових і держави
Для виробника кодифікація — передусім можливість перейти від разових постачань до системних державних закупівель. Вона відкриває шлях до контрактування виробу через відповідні механізми, зокрема до закупівель через DOT-Chain Defence. Але це не означає, що після кодифікації контракти з’являються автоматично: важливо, щоб виріб став доступним у відповідних системах і щоб у військових була потреба та можливість його закупити.
Для військових — зміни не менш важливі! Зараз я нерідко чую від підрозділів, що в них є електронні бали для закупівель, але немає виробів, які відповідають конкретним технічним вимогам. Тоді військові звертаються до виробників і просять доопрацювати наявні розробки або створити специфічну конфігурацію, яка краще відповідатиме саме їхнім завданням.
Сильна сторона закупівель через електронні бали в тому, що підрозділ може сам обирати потрібний засіб, а не чекати централізованого рішення й отримувати техніку, яка не обов’язково відповідає його потребам. Військові розуміють, що саме купують, і можуть обирати виріб за його характеристиками. Це робить закупівлі більш адресними та допомагає зменшувати ризики неефективного використання коштів.
Ми для себе розглядаємо військових як головних партнерів у цій роботі. Якщо певне доопрацювання може допомогти виконати важливе бойове завдання, не завжди правильно чекати, поки нова конфігурація пройде весь цикл процедур. Але тут потрібно розрізняти оперативне доопрацювання під конкретну потребу й підготовку нового варіанта до масового постачання.
Якщо зміни суттєво впливають на технічні характеристики виробу, потрібно оцінити, чи не потребує нова версія окремого проходження процедур підтвердження відповідності. Адже для масштабних закупівель важливо, щоб держава й військові розуміли, який саме виріб вони купують і які характеристики він має. Виробник, зі свого боку, має не лише швидко реагувати на запити фронту, а й забезпечувати передбачувану якість та стабільність серійного виробництва.
Чи не гальмує кодифікація розвиток оборонних технологій
У сучасній війні технології та потреби військових змінюються дуже швидко. Виробник може отримати запит на доопрацювання виробу вже після того, як його кодифікували й почали закуповувати. У такій ситуації кожен виробник сам визначає, як реагувати на нові вимоги. У BlueBird Tech ми намагаємося не чекати завершення всіх процедур, якщо зміни потрібні СОУ уже зараз.
Сама кодифікація не забороняє закуповувати некодифіковані вироби. Їх можуть купувати невеликими партіями, але без кодифікації вони не доступні для закупівель через окремі державні механізми.
Проте говорити, що кодифікація повністю зупиняє або гальмує потрапляння нових розробок на фронт, неправильно. Я не вважаю, що від цієї процедури варто відмовлятися заради швидкості. Без належної перевірки на ринку може з'являтися більше виробів із технічним браком або розробок, які насправді не відповідають потребам військових.
Кодифікація виконує роль своєрідного фільтра: допомагає відокремити вироби, які мають підтверджені, стабільні характеристики й потрібні війську, від тих, що поки не готові до системного використання.
Але це не означає, що процедури не потрібно вдосконалювати. Вони вже змінюються: якщо раніше процес був складнішим, то зараз з'явилися простіші та прискорені варіанти. Можливості для подальшого скорочення строків теж є. Головне — шукати баланс, за якого перевірка не перетворюється на зайву затримку, але й швидкість виходу на ринок не стає виправданням для інженерно “сирого” виробу.
Підсумовуючи, зазначу — для оборонної галузі це надважливо: виробник має залишатися гнучким і швидко реагувати на запити фронту. Процедура допуску до масштабного постачання має встигати за швидкістю зміни війни. Ці завдання не суперечать одне одному. Навпаки, що краще вони узгоджені, то швидше Український Військовий отримає потрібну йому зброю.