5 якостей, які треба мати продакт-менеджеру, щоб розвивати застосунки в Силах оборони: історія Костянтина Ісаєва, першого продакта «Армія+»
Війна проти росії довела: Силам оборони потрібні абсолютно різні люди та їхні вміння. Сучасна структура протистояння cтала цілою екосистемою професій: інженери, програмісти, логісти, аналітики, кіберспеціалісти.
Не всі з цих людей воюють, але від їхньої роботи залежить міцність фундаменту українського війська. Зараз Сили оборони проходять процес глобального масштабування. Зʼявився попит на різні спеціальності, які на перший погляд не «метчаться» зі службою, але насправді дуже потрібні.
Такою виявилася робота продакт-менеджера Костянтина Ісаєва. Він понад 10 років працював на цій позиції у великих компаніях на кшталт Kasta, Uklon та Rozetka. Його експертиза знадобилася і у війську. Не де-небудь, а в Армія+, проєкті, який докорінно змінив службу для багатьох.
Я поговорив з Костянтином і дізнався, як він долучився до війська, а потім до розробки застосунку, і які якості треба мати продакт-менеджеру, щоб розвивати продукти в Силах оборони.
З нуля до власної команди у Rozetka
За словами Костянтина, продакт-менеджером він став наприкінці «нульових». Тоді ще не існувало цієї спеціальності, але робота зі схожими обовʼязками була. Першим його проєктом став Presspoint — сервіс, який цифровізував друковану пресу:
«Ми отримували PDFку з числом газети чи журналу ще до офіційного виходу в кіосках і могли зробити цифрову версію раніше, ніж газета потрапляла у продаж. Це було зручно для журналістів, бо вони могли шукати потрібну інформацію, копіювати тексти, швидко зберігати й аналізувати великі обсяги матеріалів».
Першим дійсно великим проєктом став маркетплейс одягу Kasta, де Костянтин відповідав за розвиток мобільних застосунків для iOS та Android. Згодом він перейшов в EvoS, який усі зараз знають, як Uklon.
«Саме в цих компаніях я зрозумів, що таке працювати у великих структурах, вибудовувати комунікацію між командами і що потрібно для стабільного розвитку продукту. Особливо в EvoS, бо це був період, коли конкуренція між сервісами райдхейлінгу. З одного боку все ще працювало Яндекс. Таксі, з іншого – зайшов Uber. І ми були в епіцентрі цих змін», – згадує він.
Після Uklon Ісаєв перейшов у Rozetka, де очолив напрям мобільних застосунків — клієнтських, для кур’єрів і маркетплейсу:
«Тоді компанія вирішила вести розробку in-house, що було доволі амбітною задачею самостійно. А мені довелося будувати всі процеси з чистого листа. За кілька років ІТ-відділ виріс у рази – до 750 людей, а моя команда – до 35. Мобільна розробка стала одним із ключових драйверів бізнесу. До мого приходу відсоток замовлень на додатку був 28%, а вже із моєю роботою перед початком повномасштабного вторгнення він складав 45%».
Але війна змінила всі плани. Костянтин вивіз сім’ю на захід України, а сам записався до ТРО в іншому регіоні. Хоч він і був офіцером запасу, але вирішив почати знизу — як солдат:
«Впродовж півтора місяця ми займалися базовою підготовкою: тактика, стрільба, кругова оборона і все таке. Треба було все згадати і бути ближчим до реалій війни. Я відчував, що знань військової кафедри буде недостатньо. Було чітке розуміння, що воно навички для бойових дій скоро знадобляться».
Вже через місяць Костянтина мобілізували до 703-го інженерно-саперного полку на посаду заступника командира роти. Була і паперова робота, і виїзди на «нуль»:
«Мої виходи були на село Роботино, доки його не забрали росіяни. Мої спогади – їм біля трупів якісь бутерброди у 30 градусів спеки під постійними обстрілами. Не знаю, чи виживу. В таких ситуаціях бойова підготовка не завжди вирішує. Важливо, чи людина психологічно стійка».
Водночас, найкращий друг Костянтина брав участь у штурмі села Андріївка, про яке Мстислав Чернов випустив цього року документальний фільм. Його друг загинув. Костянтин прийшов на показ, де був режисер, і не знав, що він побачить ці кадри у фільмі:
Підписуйтеся на наші соцмережі
«Можливо, ви пам’ятаєте момент, де вони взяли в полон якогось майора, тягли його в будинок, давали воду, питали, де ваші стоять. Ця людина, яка тягнула його — мій найкращий друг, який там загинув. Я навіть підійшов до режисера після сеансу, розповів йому про це. Він був у шоці».
З «нуля» до «Армія+»
Костянтин розповідає, що було максимально незвично служити у війську після IT з точки зору побудови процесів та розвитку.
«У цифровому світі рішення приймаються швидко, процеси гнучкі, а тут усе навпаки — повільно, формально, на папері. А ще траплялося, що ставили нереальні завдання», – каже він і наводить такий приклад:
«Дали завдання за тиждень комп’ютерно протестувати весь батальйон — близько 500 людей у трьох областях. У більшості лише кнопкові телефони, техніків немає, у мене — один ноутбук. Тест — 150 питань, тож багато старших або без досвіду користування комп’ютером просто не могли його пройти і казали, що краще копатимуть, ніж сядуть за ноут. Організувати це фізично було майже неможливо, але якось викручувалися».
Але мислення продакт-менджера на службі Костянтина не полишало, що дивувало побратимів:
«Командир батальйону спитав, чому я цікавлюся, як влаштовано військо. Це майндсет продуктового підходу — розуміти процеси й шукати, як їх покращити. І таких людей було дуже багато. Знаю програмістів робили для своїх підрозділів прості програми для управління штатом. Або підприємців, які приносили кастомні CRM-системи зі свого бізнесу. Їх адаптували під військові потреби і це значно пришвидшувало роботу».
В один день із Костянтином звʼязався Центр масштабування технологічних рішень. За його словами, пару друзів з цієї структури порадили Костю рекрутерам:
«Мені написали у Signal два рекрутери з ЦМТР і паралельно проводили зі мною співбесіди. Сказали, що шукають продакт-менеджера для розробки цифрових рішень для війська та запропонували співбесіду. Я пройшов обидві і навмання вибрав, куди перевестися. Але всі стежки вели до одного місця».
Костя підкреслює, що робота в ЦМТР була складною, але цікавою. В умовах обмежених можливостей, але необмеженого бажання створити щось класне, доводилося бути універсальним солдатом і робити буквально все. Хоч і армія була зовсім іншим світом, але досвід з ІТ допомагав:
«Ми з колегами знаходили шанс робити щось своє. Не лише вести 10 проєктів на ролі головного продакт менеджера, як я. А й генерувати корисні ідеї. Однією з таких став прототип суперапки для військових, у якій би вони могли вирішувати повсякденні питання, який в результаті і став застосунком Армія+».
Костя додає, що робота почалася задовго до офіційного початку. Команда проводила брейншторми, складала довжелезні списки ризиків та викликів, почала відмальовувати дизайн – і все це без команди зверху чи звернення до Міністерства оборони із концептом проєкту.
«У мене було відчуття, що це дуже потрібна річ. Був готовий жертвувати крихтами вільного часу, але мати на руках готовий прототип, бо рано чи пізно воно знадобилося б», – розповідає Костянтин.
І сталося саме «рано»: з Костянтином зв’язався Олег Берестовий з Управління інформаційних технологій Міноборони й сказав, що міністерство в особі Катерини Черногоренко хоче стати замовником застосунку для військових Армія+. З того моменту робота понеслася ще жвавіше — робочий день тривав по 16 годин, а сінки могли починатися о 6 ранку, оскільки іншого часу для нарад в цьому щільному розкладі було складно знайти.
Що цікаво: Ісаєву довелося на початку відстоювати принцип, що Армія+ має бути супераппом, який обʼєднує в собі кілька функцій. Спочатку цю думку не поділяли, але згодом дійшли висновку, що це єдине можливе рішення.
«Ми та інші підрозділи в ЦМТР розробляли декілька застосунків різного направлення. Це мало певний сенс, розподіляло обов'язки. Але по-перше, стало зрозуміло що не всі з них вийдуть. А по-друге, одному солдату мати таку кількість апок на телефоні буде просто незручно. Тому Армія+ стала саме тим, хто обʼєднав ці всі продукти в один», – зазначив Костя.
5 якостей, які точно знадобляться продакт-менеджеру, щоб працювати над військовими застосунками
Перше — мати чітке розуміння, навіщо це робиться. На думку Костянтина, кожен продукт має ефективно розв’язувати певну задачу. Якщо в голову лізе відповідь на кшталт «ми його робимо для всього хорошого проти всього поганого», то є ймовірність, що у продукті не буде необхідності:
«У нас у ЦМТР розуміння було. Перша велика мотивація — потенційне врятування життя. Ми бачили це так. Хтось у частині гортає застосунок, відкриває розділ з курсами й дивиться інструкцію: як управляти дроном чи наземним роботом, як поводитися в нестандартних психологічних ситуаціях, коли побратимові треба допомога. Можливо, він забув це після навчання, але тепер має потрібні знання під рукою».
Щодо Костянтина особисто, то саме паперова рутина у військо допомогла зрозуміти, навіщо потрібна Армія+. Він бачив, як багато часу втрачається через бюрократію — нескінченні папери, підписи, формальності:
«Ми почали аналізувати і вирішили запровадити електронні рапорти. Зараз вони знімають частину бюрократії з командирів, вивільняють час для стратегічних завдань замість паперової рутини. А час — це теж життя. Армія+ у цьому контексті не лише спрощує процеси, а й навчає командирів мислити стратегічно, брати відповідальність, ухвалювати рішення. Тому мотивація у нас була подвійна: відповідальність за команду і продукт та розуміння, що все це може колись врятувати чиєсь життя».
Друге — уміння правильно комунікувати. Це софт скіли, які дуже важко здобуваються, зазначає Костянтин. Продакт-менеджер щодня спілкується з десятками людей: розробниками, дизайнерами, маркетингом, керівництвом:
«Вміння домовлятися, слухати, бути приємним співрозмовником — це база. Продакт фактично виконує роль лідера, навіть якщо формально не керує людьми. Якщо ти задаєш напрям руху команди — це вже лідерство, а без авторитету й досвіду команду не поведе ніхто».
Третє — уміння доводити ідеї до кінця. На думку Кості, багато хто помилково вважає, що продакт-менеджер тільки й займається тим, що придумує, як реалізувати якусь ідею. Насправді в цій професії багато нудної, рутинної роботи. Але важливо в яких саме умовах ця ідея народжується і кристалізується в готовий продукт:
«У бізнесі все тримається на трьох речах: бюджеті, ресурсах і таймінгу. Людей бракувало, але навіть дев’ять жінок не народять дитину за місяць — додаткові люди не прискорили б процес. Гроші теж не мали значення. Тож залишався тільки таймінг: нам просто сказали, коли має бути реліз, і все. Мотивація була не лише в дедлайні — ми справді горіли цим проєктом і хотіли його зробити».
Чи повпливало щось ще на успіх? Костя вважає, що запуск став можливим завдяки кільком факторам: завдяки поєднанню політичної волі пані Катерини, рішучості ЦМТР і злагодженій роботі команди:
«Усі розуміли важливість Армія+, тож працювали без вихідних. Політична підтримка дала змогу рухатись швидко, а технічна команда — знайти правильні рішення з урахуванням безпеки й масштабування. Ми витратили багато часу на продумування архітектури, щоб уникнути помилок, і саме поєднання ресурсу, людей і мотивації дозволило запустити Армія+ у рекордні строки. Тому фокус і наполегливість — маст-хев. А ще трохи везіння».
Четверте — допитливість. Хороший продакт завжди тримає руку на пульсі. Цікавиться трендами, аналізує конкурентів, пробує їхні продукти, запозичує найкращі практики. А у контексті війська – зважає ще й на цільову аудиторію та специфіку роботи:
«Наприклад, нам доводилося виступати адвокатами клієнта, а саме військовослужбовця, перед сторонньою дизайн-командою. Багато людей у війську віком за 40 та 50. Для них цифровізація — справжній виклик: маленький екран, поганий зір. Я бачив таке неодноразово. Тому застосунок мав бути максимально простим, без зайвого, із великим шрифтом або можливістю його збільшити. Нашу гіпотезу підтвердило і опитування від Міністерства оборони. Завдяки ньому ми дізналися, що військовим дійсно потрібно в застосунку. Це допомогло сформувати беклог і дало аргументи на запитання чому робимо саме це, а не щось інше».
П’яте — знати й мати набір інструментів для роботи. Аналітичні системи, трекінгові сервіси, Jira, Confluence — і безліч інших. Вони постійно змінюються, з’являються нові. Навіть коротка пауза у сфері може стати проблемою. Якщо не стежиш за розвитком технологій — швидко випадаєш із контексту.
Костянтин підкреслює – набір навичок не обмежується цими п’ятьма. Але він впевнений, що саме завдяки цим якостям наполегливих продактів розвиваються екосистеми цифрових послуг:
«Треба багато досвіду та гнучкості, щоб працювати в структурі, та зважати на багато речей. Бо виникає багато питань, зокрема безпекових. Наприклад, ми думали про таку ситуацію, коли військовий потрапляє в полон, він залогінений в застосунку. Ворог катує його, намагається довідатися пароль, щоб дізнатися цінні для себе дані. Тому ми зробили так, що жодних персональних даних не зберігається. А завдяки можливості Mobile Device Management застосунок можна деактивувати. Навіть якщо телефон потрапив не в ті руки».
Випадок Костянтина Ісаєва – це історія, коли людина з ІТ пішла служити та принесла користь у війську – як під час захисту України, так і в межах своєї компетенції. Це доводить, що у Силах оборони можна реалізувати масштабний проєкт, використати навички й показати результат — так само, як сотні інших фахівців із різних сфер робили це в Силах оборони чи роблять зараз.