Життя починається з міст: шлях муніципальних реформ
Зараз саме час почати наводити лад у муніципальних компаніях України, адже для багатьох внутрішніх переселенців та переселенок саме вони є тим першим місцем, куди вони звертаються по роботу. Наведення порядку в муніципальному секторі української економіки здатне значно пришвидшити її повоєнне відновлення.
Проблеми комунальної власності у містах
Існують тисячі муніципальних компаній по цілій країні, деякі з них — лише на папері. Або от приклад. В Києві ще з 1910-х існує кінотеатр «Екран» — перший у місті. Зараз він знаходиться у вкрай занедбаному стані, хоча вважається «комунальним підприємством». Ним, до речі, періодично володіють ще кілька «комунальних підприємств», перекидаючи той бідолашний кінотеатр з балансу на баланс — щоб, мабуть, замести сліди й віддати екран під забудову: тут поруч, біля кінотеатру, вже «роздерибанили» землю і там стоять кілька поверхів вічної житлової недобудови.
В районі Берестейського проспекту таких недобудов купа. Просто купа. А люди потребують квартир. Переселенки та переселенці потребують квартир. Ветерани Збройних Сил України та їхні сім'ї потребують квартир.
Тому, можливо, варто були би в кожному місті створити кілька муніципальних холдингів, в кожен за яких відповідно до галузі чи профілю увійшли би відповідні муніципальні компанії.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Київські муніципальні кінотеатри («Екран», «Лейпциг», «Київська Русь», інші) можна було би об'єднати в муніципальний холдинг «Київський фонд міських розваг». Туди ж — й муніципальні театри, муніципальні парки, деякі з котрих вже доросли до того, щоби вводити вхідний квиток. Ви ж хочете, щоб у Голосіївському лісі позбирали розбиті скляні пляшки, що лежать на землі? Тоді й варто було би купувати квиток до Голосіївського лісу, а на зароблені кошти утримувати прибиральників та прибиральниць лісу.
Або. Є в Києві кілька муніципальних компаній, що займаються біологічною екосистемою міста — «Київзеленбуд», «Плесо», компанії з благоустрою. Їх можна було би об'єднати в муніципальний холдинг «Київські зелені зони», наприклад. Ми маємо в місті близько 200 водойм — це величезний обсяг роботи, не кажучи вже про муніципальні фонтани, заболочені місцевості, плавні Дніпра, за яким теж потрібен догляд. Жуків острів — тут чимало роботи. Степи за Почайною — і тут чимало роботи.
Проблеми регуляторної спроможності українських міст
Окрім цього, слід зміцнити регуляторні спроможності, функції українських міст. Знову ж таки, візьмемо Київ. Кожного дня на дорогах, включаючи ключові — величезні корки в такий нетиповий час, як 12-00. Тобто це не корок о 9-30, коли людині на роботу на 10-00. Це — корок людей, які просто кудись їдуть, бо їм треба. В тому числі фури — а центральними вулицями Києва фури вже давно не мали би їздити. Тим більше вони не мали би їздити невеликими мостами, бо фури псують підпорки невеликих мостів.
Тому в місті могла би існувати, наприклад, Комісія з транспортного регулювання — і такі речі регулювати, взаємодіючи, наприклад, з Національною Поліцією. Або — ринок столичних маршруток. Тут практично ніколи не вівся облік виручки, тому київський міський бюджет недоотримував податки, а від того падала якість і міської медицини, і якість прибирання вулиць, бо зарплатня у прибиральників та прибиральниць — дуже, дуже невелика. Парки маршруток свідомо не вводять можливість сплати за проїзд банківською карткою, бо тоді місто могло би провести аудит банківських рахунків й побачити реальні обсяги виручки.
Самі водії зацікавлені в тому, що пасажири могли сплачувати за проїзд карткою — тоді би й податки платилися, й зарплата би вийшла з тіні, й автомобілі отримували ремонт. Сучасні київські маршрутки дуже часто — в дуже незадовільному технічному стані. Або от існує маршрут 442 — від КПІ до будинку культури «Росток». Нелогічний, малопотрібний маршрут. Міська комісія з транспортного регулювання могла би впливати на ринок приватних пасажирських перевезень, щоб маршрути було логічними, відповідно до попиту міського населення.
А той будинок культури «Росток» — це взагалі жарт якийсь. По-перше, українською не «Росток», а «Паросток». По-друге, норвезці ж хотіли зробити з нього сучасний мюзик-холл, тобто інноваційний, класний концертний зал за всіма правилами музичної акустики, а також з усією увагою до комфорту відвідувачів. І що? Не дали. Як завжди, «Росток» виявився записаним на якісь дивні юридичні особи, норвезці на те як подивилися — вирішили поки не вв'язуватися, бо потім хтось після відбудови будинку культури прийде й скаже, що це його будинок культури та почне рейдерську атаку, як це в Україні вміють робити і на ринку нерухомості, і на аграрному ринку.
Замість післямови
Українським містам (і великим, і середнім, і малим) — більше порядку, більше законності, більше ефективності в роботі муніципальних компаній. Це створить в цих містах комфортне середовище для всіх нас, киян та киянок, львів'ян та львів'янок, харків'ян та харків'янок, сумчан та сумчанок. Саме тому ми регулярно переобираємо депутатів міських рад, щоб досягти результату, але всі останні вибури закінчувалися тим, що в міських радах місця отримували лобісти компаній-забудовників — і їм було не до біологічної екосистеми міста, не до порядку на дорогах, а до грошей, заробітків та закулісних домовленостей.