Як я сам створив собі вигорання?
Вигорання, як явище, багатовимірне, через що були складнощі при дефініції цього стану і створенню опитувальників. Якщо ми візьмемо двох людей із діагностованим вигоранням, то побачимо не просто різні прояви, а і різні чинники, що спричинили виникненню.
Найбільш відомий опитувальник Maslach Burnout Inventory (MBI) виділяє 3 різні аспекти вигорання:
-
1
Емоційне виснаження — відчуття спустошення, втрати енергії, агедонія (відсутність задоволення), виснаження, особливо після роботи із людьми
-
2
Деперсоналізація або цинізм — холодність, відсторонення, відсутність натхнення і зацікавленості.
-
3
Редукція особистих досягнень — відчуття некомпетентності, неефективності, незадоволення особистісним розвитком.
В цьому і різниця, що кожна вигорівша людина має свій набір симптомів, через що оточуючі можуть знецінювати той чи інший прояв. Але якщо ви читаєте цю статтю, то ви як мінімум замислювались про вигорання, якщо не мали чи вже маєте у своєму житті.
Як зрозуміти що в мене вигорання? Існує багато опитувальників і їхня валідність вже не така важлива, якщо у вас високий результат. Але якщо у вас низькі бали навіть в надійному тесті, то це ще не говорить про те, що ви не катитесь пряміком у яму.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Як зрозуміти, що ви вже на цьому шляху? Вам стало нудно. Нудьга — це перший дзвіночок, який підказує звернути увагу на свій емоційний, когнітивний, фізіологічний та поведінковий стан.
Що сприяє появі вигорання?
Загально кажучи, це дискомфорт. Але робота і будь який зріст неможливий без неприємного, як би нам цього не хотілося. І тоді до цього додається невміння переживати фрустрацію (розчарування). Виходить, що: вигорання = постійний дискомфорт + невміння долати перешкоди.
Але в цій статті розглядатиметься інше явище — як ми самі вставляємо собі палки в колеса. Тобто, як ми власноруч створюємо той дискомфорт, з яким ми весь час боремося.
Згадайте всі неприємні моменти на роботі. Коли ви зранку дивитеся в дзеркало, оцінюючи свій зовнішній вигляд, коли ви пролили каву і відчули засуджений погляд від колег, коли знову клієнт залишився незадоволений, а ви, знову, не відмовили колезі у допомозі. Ви ковтаєте весь дискомфорт упродовж дня і йдете у спортзал, адже гарний зовнішній вигляд ніхто не відміняв. Через якийсь час кава стає менш бажаною, а очі більш пустими. В голові прям крутиться: «та що ж я знову зробив не так?». Відповідь: із самого початку.
Зранку, коли ви стерпіли дискомфорт від власної неідеальності, в обід, коли дрібна помилка перетворилась у катастрофу в голові, ввечері, коли прийшлось переступити через себе, щоб бути достатньо хорошою колегою. Те, з якими думками ви йшли на співбесіду: «Я зобовʼязаний справити враження». Те, що ви думаєте про інших колег: «Як можна було тут помилитися? Вні тупий і некомпетентний!». Помилка була зроблена в той момент, коли ви поставили вимогу до себе, до інших і до світу в цілому. Вимоги дуже дорого обслуговуються (ментальним станом) і вони не є необхідними. Але, ви скажете, є вимоги, яким треба відповідати. І справді такі є, ви можете з легкістю перевірити, перечитавши робочий договір чи Конституцію України. Що стосується «соціальних норм». Слово «норма» стало сприйматись як те, до чого варто прагнути, але якщо ми повернемось до початкового визначення, то зʼясуємо, що нормальний — це середньостатистичний. Тоді постає питання: чи можемо ми вважати успішний людей ненормальними? Хто в цілому створив оці стандарти і хто саме вас вимагає ним слідувати?
Нажаль, чи на щастя, ми абсолютно всі не ідеальні і ніхто з нас не заслуговує за це кари і статусу «поганої людини». Ви нікому не зробите зле, якщо відмовитеся від додаткової роботи, якщо прийдете ненафарбованою і допуститеся помилки. Ці всі факапи говорять лише про те, що ви — жива людина, але ніяк не тупа чи некомпетентна.
І нарешті: що робити? Спробуйте на один день стати людиною яка:
-
1
визнає свої помилки, але не прирівнює їх до власної цінності
-
2
не порівнює себе з іншими, щоб оцінити свою гідність
-
3
після невдач фокусується на аналізі дій, а не на самозвинуваченні
-
4
має внутрішній голос підтримки, а не покарання
-
5
не шукає постійного зовнішнього підтвердження своєї вартості
-
6
обирає в ситуаціях себе і свої потреби/бажання
-
7
замість думки «зі мною щось не так» з’являється: «я помилилась, але це нормально»
Якщо ви зрозуміли, як вимоги повʼязані із нашими станами, то ви можете також зрозуміти як вони інтегровані в наше повсякдення таким експериментом: упродовж дня зловіть себе на дискомфорті, він може зʼявитись навіть у привітанні з колегами. Після чого запитайте себе: «Чого я хочу і яка вимога стоїть?». Звичайно, це робота в довгу і в ідеалі з РЕПТ терапевтом, але усвідомлення цього дає вам контроль: над своїми думками, поведінкою і рішеннями.
Повертаючись до вигорання, хочеться нагади про складність в діагностиці і лікуванні цього стану, адже далеко не все так просто. І якщо ви відчуваєте, що потребуєте допомоги — ви РЕАЛЬНО її потребуєте, а за ваш перший крок майбутній ви скаже дякую.