Як українці змінюють традиції святкування Різдва та Нового року
Різдво та Новий рік — це особливий час для українців, коли згадують родинні цінності й національні традиції. За останні роки святкування набули нового вигляду: українці відмовляються від радянських символів і повертаються до автентичних обрядів.
Як українці відмовляються від радянських символів на новорічні свята
Багато українців свідомо відмовляються від традицій, які десятиліттями нав’язувала радянська пропаганда. Традиційні совєтські персонажі, як-от Дід Мороз і Снігуронька, поступово замінюються Святим Миколаєм. Його образ тісно пов'язаний із християнською культурою.
У християнстві згадують кілька днів на його пам’ять, але головним святом вважається зимове — День святого Миколая, який з 2023 року в ПЦУ відзначається 6 грудня, разом із західними християнами.
Також усе більше українців відмовляються від святкування Нового року як головного зимового свята, надаючи перевагу Різдву. Замість ялинок деякі сім’ї встановлюють дідуха — традиційну українську різдвяну прикрасу у вигляді снопа з колосків, яка символізує зв'язок із предками, родючість та добробут.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Традиція встановлення дідуха походить із дохристиянських часів, коли він уособлював духів предків, що, за віруваннями, оберігали дім. На Святвечір господар урочисто вносив дідуха до хати та ставив на покуті під іконами, вшановуючи пам'ять пращурів та залучаючи їх до святкування Різдва.
Після завершення різдвяних свят дідуха зазвичай виносили з оселі. У різних регіонах України існували різні звичаї: його могли спалювати, щоб «зігріти» душі предків, або використовувати для годування худоби, вважаючи, що це принесе добрий врожай та благополуччя в господарстві.
Як в Україні відроджують різдвяні та новорічні традиції
Різдво в Україні дедалі більше повертає свою автентичність. Люди активно долучаються до колядування, готують кутю, узвар, а також відтворюють вертепи – традиційне українське різдвяне дійство, що поєднує в собі елементи театру, музики та обрядовості.
Його корені сягають XVI–XVII століть, коли в Україні поширився ляльковий театр, привнесений із Західної Європи. Спочатку вертеп існував у формі лялькових вистав. Згодом він еволюціонував у вуличний театр із живими акторами. У вертепі грають кілька основних персонажів, а дія відбувається в спеціальному ящику-сцені, який іноді називають шопкою.
Сюжет вертепу зазвичай поділяється на дві частини: релігійну, що зображує народження Христа, та побутову, яка відображає сцени з повсякденного життя або історичних подій.
Хто такі персонажі вертепу?
Персонажі вертепу поділяються на дві групи:
Священні (євангельські) персонажі. Ці герої представляють біблійні події, пов’язані з народженням Ісуса Христа:
- Марія — мати Ісуса.
- Йосип — її обручник.
- Ісус Христос — немовля.
- Ангели — звіщають благу новину про народження Христа.
- Пастухи — приходять поклонитися Ісусу.
- Три царі (волхви) — приносять дари немовляті.
- Цар Ірод — негативний персонаж, символ зла, який прагне знищити немовля Ісуса.
2. Світські персонажі:
Ці герої додають побутових, комічних і сатиричних елементів:
- Козак — уособлює українське лицарство та гумор.
- Циган — жартівливий і хитрий персонаж.
- Єврей — зазвичай представлений торгівцем або коміком.
- Смерть — з косою, карає Ірода за його злочини.
- Чорт — спокушає Ірода і підштовхує його до злих справ.
- Дід і Баба — комічна пара, що додає розваги.
Селяни — висміюють соціальні проблеми, зображують повсякденне життя.