10 найкращих українських фільмів 2024 року
SPEKA зібрала найкращі українські фільми, які вийшли у прокат 2024 року (на наш погляд) — від глибоких документальних драм до сатиричних комедій, які порушують найактуальніші суспільні теми, від історій, натхненних нашою боротьбою, до камерних драм, що розкривають складні людські емоції. Українські фільми розташовані за датами виходу у прокат.
Уроки толерантності (14 лютого)
Режисер Аркадій Непиталюк («Припутні», «11 дітей з Моршина») переніс на великий екран п’єсу Ігоря Білиця «Гей-парад», повернувши її на сатиричну стрічку про сім’ю, яка через фінансову скруту бере участь у незвичайній програмі з євроінтеграції. У центрі сюжету — родина Найдюків, яка отримує шанс погасити свої борги, якщо прийме до себе на певний час представника ЛГБТК+ спільноти.
Олена Узлюк майстерно втілює образ Надії — вчительки, яка намагається отримати сім’ю на плаву. Усе, чим займається чоловік Зеник (Олександр Ярема), безробітний і саркастичний, — сидіння на дивані з пивом. Донька Діана (Кароліна Мруга) мріє про кар’єру акторки, а син Денис (Олександр Піскунов) мріє натовкти писка кожному, кого вважає геєм. На три тижні вони приймають представника ЛГБТ-спільноти й активіста Василя (Акмал Гурєзов). Цей час проходить непросто, але кожен член родини може віднайти себе та привести до ладу свої стосунки.
Комедійний фільм став одним із переможців 17-го пітчингу Держкіно й отримав державне фінансування.
Я, «Побєда» і Берлін (21 березня)
На початку 90-х усе було можливо, якщо у вас була мрія і… старенька «Побєда». Кузьма (Іван Бліндар) та його друг Бард (Володимир Гева) вирушають зі Львова до Берліну на справжній авантюрний обмін: їхня «Побєда» — на омріяний шестисотий «Мерс». Їхня мета — встигнути на концерт через три дні, але пригоди починаються ще до того, як вони покидають рідне місто.
«Я, „Побєда“ і Берлін» — це історія, сповнена гумору, духу 90-х та культової музики Скрябіна. Стрічка заснована на однойменній повісті Андрія Кузьменка (Кузьми Скрябіна), написаній у 2006 році. Проте це не документальна біографія, а легкий пригодницький фільм, у якому реалізм тісно переплітається з фантазією.
У фільмі звучать кавери на улюблені хіти Кузьми, виконані сучасними українськими артистами: Monatik, Джамала, Тіна Кароль, «Без обмежень» та інші. Знімали кіно у Львові, Києві та Берліні. За режисуру відповідала Ольга Ряшина, яка вміло перенесла на екран енергію та оптимізм, притаманні творчості Кузьми. Прем'єра стрічки планувалася на березень 2022 року, проте у плани втрутилася росія і її перенесли на 21 березня 2024-го.
Ми, наші улюбленці та війна (4 квітня)
Документальний фільм Антона Птушкіна «Ми, наші улюбленці та війна», що побачив світ у квітні 2024 року, присвячений зворушливим і непростим стосункам між людьми та їхніми тваринами в умовах повномасштабної війни. Стрічка, створена у співпраці України та Канади, показує як трагічні, так і натхненні історії про чотирилапих друзів, які разом із людьми переживали жахи війни.
Автор акцентує увагу на різних аспектах цієї проблеми, зокрема залучаючи до обговорення зоозахисників з України та Заходу. У стрічці висвітлені болісні моменти, як-от загибель тварин у притулку в Бородянці, бо персонал просто втік звідти, а клітки залишив замкненими. Є й історії порятунку, зокрема легендарної киці Шафи-Глорії, яка два місяці жила у зруйнованому будинку в Бородянці. А також більш екзотичних тварин — левів, пітонів, мавп, які слугували своїм власникам живими іграшками.
Окрему увагу приділено символу незламності — джек-расел-тер’єру Патрону, першому псу-послу доброї волі ЮНІСЕФ. Однією з найзворушливіших історій є розповідь про військового Артема Дементія із Запоріжжя, який служив у 72-й бригаді ім. Чорних Запорожців, та його собаку Клику із Донеччини. Після загибелі Артема у травні 2023 року пес став частиною його родини. Саме пам’яті Артема Дементія і присвячено цей фільм.
Будинок «Слово». Нескінчений роман (9 травня)
Підписуйтеся на наші соцмережі
1927 рік, Харків. Радянська влада будує унікальний кооперативний будинок «Слово» для найталановитіших українських митців: письменників, поетів, режисерів та художників. Сама лише можливість жити тут вже була для тогочасних творців визнанням. Але за стінами цієї будівлі розгорталася інша, прихована історія — це була пастка, де відбувався експеримент над особистостями та над свободою творчості. Де митцям намагалися нав'язати лояльність до сталінського режиму.
Фільм Тараса Томенка «Будинок „Слово“. Нескінчений роман» переносить глядача у добу Розстріляного відродження, коли талановитих митців, які за короткий час створили високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру, було знищено тоталітарним сталінським режимом. У центрі подій — новий мешканець будинку Володимир Акімов, чия поява стає початком дивних і тривожних подій. Хто він? Письменник, коректор чи агент НКВС?
Картина заснована на реальних подіях, але інтрига тримає глядача до останнього. Фільм показує, як система ламала талановитих митців, намагалася нав’язати їм соціреалізм і змушувала мовчати.
Сценарій написали Тарас Томенко та Любов Якимчук. Світова прем'єра фільму відбулася у 2021 році на Варшавському кінофестивалі, а в Україні стрічку вперше побачили у 2022-му на фестивалі «Миколайчук OPEN» у Чернівцях. Відтоді фільм можна було переглянути лише на поодиноких фестивальних показах. У 2024 році фільм вийшов у широкий прокат.
Яремчук: незрівнянний світ краси (8 серпня)
Документальна біографічна драма «Яремчук: незрівнянний світ краси» занурює глядача у життєвий та творчий шлях першої української попзірки — Назарія Яремчука. Фільм охоплює ключові події життя Яремчука: перемога на фестивалі «Пісня-71», де прозвучала легендарна «Червона рута» (момент, який назавжди закарбував ім'я Назарія в історії української музики), втрата друга та колеги Володимира Івасюка, якого Яремчук вважав натхненником, гастролі різними континентами, виступи у Чорнобилі.
Стрічка створена за ініціативи доньки співака Марії Яремчук. Родина Назарія надала унікальні архіви, його щоденники та листи. Раритетні записи виступів та інтерв’ю шукали по державних архівах. Голос співака, відтворений за допомогою штучного інтелекту, надає картині особливого емоційного забарвлення, звучання максимально наближене до реального голосу пана Назарія.
Фільм «Яремчук: незрівнянний світ краси» — це не лише історія становлення першої попзірки України, а й історія цілої музичної сцени, для якої Назарій та ВІА «Смерічка» стали культурним феноменом.
Да Вінчі (19 вересня)
Дмитро Коцюбайло, відомий як Да Вінчі, — перший доброволець, який за життя був удостоєний звання Героя України. Його історія боротьби за свободу втілена у документальному фільмі режисера Володимира Сідька. Талановитий хлопець з Прикарпаття навчався в Івано-Франківську на художника, саме тому його позивний Да Вінчі. Він відстоював справедливість ще підлітком, під час Революції Гідності, а згодом, у 18 років, пішов на фронт.
Стрічка Володимира Сідька розповідає про становлення Дмитра як воїна та патріота: від перших проявів його готовності захищати Батьківщину на Майдані до командування батальйоном «Вовки Да Вінчі». За 9 років війни Дмитро став легендарним командиром, який у своїй сміливості та самовідданості слугував прикладом для багатьох побратимів. Воїн загинув у битві за Бахмут у березні 2023 року.
У картині звучать інтерв’ю його рідних, коханої, побратимів, зокрема і головнокомандувача ЗСУ (2021-2024) Валерія Залужного, а також використані унікальні записи бойових операцій. Прем'єра стрічки відбулася 19 вересня 2024 року.
БожеВільні (31 жовтня)
Історія боротьби за правду в пеклі радянської каральної психіатрії.
1970-ті роки, Київ. Молодий і волелюбний Андрій Довженко (Костянтин Темляк) живе у ритмі свого часу — слухає заборонений західний рок, розмовляє українською та понад усе цінує свободу. Але в суспільстві, де вільний дух вважався загрозою, інакодумство безжально каралося. Андрія оголошують «антирадянським елементом» і замість ув'язнення відправляють до спеціальної психіатричної лікарні.
За вигаданим діагнозом — «млявоплинна шизофренія», вирощеним у кабінетах КДБ, ховається система, що знищує людську гідність, волю і сили до опору системі. Пацієнти, як і Андрій, піддаються жорстоким методам «лікування» каральної психіатрії: великі дози психотропних препаратів, приниження та тортури. Перед героєм постає вибір: співпрацювати з КДБ і повернутися до сім’ї чи розкрити правду та розповісти світові про те, що відбувається за зачиненими дверима психіатричних лікарень.
«БожеВільні» — перший художній фільм, який досліджує болючу тему радянської каральної психіатрії. Історична драма, натхненна реальними подіями, розкриває сувору правду про методи боротьби з інакодумцями в срср. Над створенням стрічки працював режисер-дебютант Денис Тарасов, а консультував команду Семен Глузман — лікар-психіатр, колишній політв’язень та дисидент.
Буча (7 листопада)
Художній фільм про війну «Буча», знятий під час війни, — це потужна історія про героїзм, виживання та надію. Сюжет заснований на реальних подіях, які відбулися під час окупації Київщини російськими військами.
Головний герой — громадянин Казахстану, волонтер Костянтин Гудаускас, завдяки своєму паспорту отримав можливість проїхати через російські блокпости. Він ризикує своїм життям, щоб зберегти мирних жителів із Бучі, Ворзеля та інших окупованих міст. Своїми очима він бачить весь жах, який принесла окупація: жорстокість, руйнування, біль. Але серед цього пекла є місце і для сили духу та доброти звичайних українців.
Фільм режисера Станіслава Тіунова не лише розповідає про трагедію, але й дає надію. Як і Київщина, що була звільнена, весь світ вірить у те, що Україна здобуде перемогу.
Назавжди-назавжди (21 листопада)
Київ наприкінці 1990-х. Пострадянські пейзажі, типові багатоповерхівки, розгублені підлітки й дорослішання у світі, де, здається, ніщо не є стабільним. У цьому хаосі 15-річна Тоня (Аліна Чебан) намагається знайти своє місце. Переїзд та перехід в іншу школу приводить її в компанію нових друзів — гучних, ризикованих, таких, які кидають виклик правилам. Серед них вона зустрічає подругу Лєру (Єлизавета Цілик) та одразу опиняється в центрі складного любовного трикутника з Лєриним братом (Артур Алієв) і Журіком (Захарій Шадрін).
Драма «Назавжди-назавжди» — це історія дорослішання, коли все здається абсолютним: дружба — на все життя, любов — на всі часи, конфлікти — непохитні. Проте реальність виявляється більш суперечливою. Чи вдасться Тоні знайти себе і не загубитися у хаосі суперечливих стосунків?
Фільм майстерно балансує між соціальною драмою і тонким дослідженням емоцій. Він став кінодебютом Анни Бурячкової, режисерки, відомої постановкою кліпів, а сценарій створено у співавторстві з Мариною Степанською. Знімання завершилися у Києві за два тижні до повномасштабного вторгнення.
Редакція (28 листопада)
Степи Херсонщини, спекотне літо, краєвид, де природа стикається з людською байдужістю. Молодий науковець Юра (Дмитро Багненко), співробітник місцевого краєзнавчого музею, фотографує степових ховрахів і випадково стає свідком навмисного підпалу лісу. У пошуках справедливості він приносить знімки в редакцію місцевої газети. Там Юра отримує не лише нову роботу, але й шанс поринути у світ брехні та корупції, де правда перекручується, а брехня стає зброєю, за допомогою якої захоплюють владу, землі та навіть людський розум.
«Редакція» режисера Романа Бондарчука — це комедія, яка майстерно поєднує гумор із гострою сатирою на корумповану систему, що пронизує суспільство. Наївний і чесний Юра стикається з реаліями «журналістики» маленького міста, де підпали, махінації та політичні ігри перетворюють правду на інструмент маніпуляції. Водночас фільм занурює глядача у специфічний пейзаж Херсонщини, зокрема в Олешківські піски, які стають символом боротьби природи проти людської жадібності.
Фільм був знятий за пів року до повномасштабного вторгнення. Частина акторів і знімальної групи долучилася до лав ЗСУ. Актор Василь Кухарський та монтажер Віктор Онисько загинули, захищаючи Україну.
Світова прем’єра відбулася у лютому 2024 року під час Берлінського кінофестивалю (секція Forum), а українська прем’єра — у листопаді 2024-го.