SPEKотна читанка. Сила і парадокс схильного до самообману мозку

Чи чули ви про ефект плацебо? А історії про те, що одна й та сама вода з-під крану здається людям різною на смак, залежно від оголошеної на неї вартості? А те, що люди, яким говорять про високі шанси на одужання при онкології, можуть прожити на пів року довше? Так працює самонавіювання. SPEKA публікує огляд книги «Корисні самонавіювання» Шанкара Ведантама і Білла Меслера, у якій розповідається, коли самообман може бути корисним та як це проявляється  у нашому повсякденному житті.

Про авторів

Читайте також: У видавництві Yakaboo Publishing вийшла книга «Увага, ти в ефірі» — про подолання страху публічних виступів та розвитку впевненості перед камерою. Авторка — українська телеведуча Тетяна Висоцька.

Шанкар Ведантам

Шанкар Ведантам — американський журналіст, письменник і науковий кореспондент. Найбільш відомий завдяки своїй серії продуктів «Глибинний мозок» — книзі, подкасту та радіопрограмі, яка виходила на NPR з 2017 по 2020 рік.

Ведантам був кореспондентом NPR з соціальних наук у 2011-2020 роках. До того 10 років — з 2001-го по 2011-й — працював репортером у The Washington Post. Туди ж з 2007 по 2009 рік писав колонку Department of Human Behavior. Пізніше писав періодичну колонку під назвою «Глибинний мозок» для Slate.

У 2009-2010 роках Ведантам був стипендіатом Німанського фонду журналістики Гарвардського університету.

Отримав ступінь бакалавра в галузі електронної інженерії в Індії та ступінь магістра журналістики у Стенфордському університеті США. 

Білл Меслер

Як зазначає Шанкар Ведантам у передмові до книги «Корисні самонавіювання», коли він зацікавився темою самообману, звернувся до автора наукових публікацій Білла Меслера. Саме їхні обговорення лягли в основу книги. І хоча розповідь ведеться від Шанкара Ведантама та крізь призму його сприйняття, текст є результатом їхньої спільної праці. 

Білл Меслер — журналіст, письменник, співавтор книг «Корисні самонавіювання» та «A Brief History of Creation». Працював у сеульському виданні Korea Economic Journal, щоденній газеті Santa Cruz Sentinel, щотижневику San Francisco Bay Guardian та журналі The Nation. 

Його цікавить, у що ми віримо, але ще більше — чому ми у це віримо. Народився у Сеулі, Корея. Зараз живе у Вашингтоні, округ Колумбія.

Про що книга «Корисні самонавіювання»

У книзі «Корисні самонавіювання» Шанкар Ведантам і Білл Меслер обстоюють думку, що певна частка омани може бути помічником у досягненні нами успіху та добробуту.

В основі книги лежить теза про те, що більшість людей брешуть одне одному та собі, часто навіть не усвідомлюючи цього. А в результаті стають щасливішими, здоровішими і роблять значний внесок у суспільство. 

Використовуючи велику кількість прикладів — незвичайні історії, розповіді про наукові дослідження та експерименти, автори пояснюють свої міркування, які привели їх до такого висновку. 

Книга має три частини:

Кілька тез та ідей із книги «Корисні самонавіювання»

Підписуйтеся на наші соцмережі

Хороший сервіс неможливий без удаваності

Хорте Тревіно розповідає, як під час його роботи директором гостьових послуг у готелі Ritz Carlton у Сан-Франциско трапився випадок, що залишив важкий спогад. Англійська пара зареєструвалась у готелі, але їхній номер не був готовий. Тревіно поселив їх у престижний готель Fairmont і сам супроводжував їх у дорозі туди. Під час поїздки він відчув, як йому плюнули в шию, але, незважаючи на образу, продовжував ввічливо вибачатися. Наступного дня він організував парі масаж, щоб компенсувати незручності.

Цей випадок є прикладом емоційної роботи у сфері послуг, де працівники повинні приховувати свої особисті почуття, щоб підтримувати високий стандарт обслуговування. Більшість клієнтів очікують не лише якісного сервісу, але й ілюзії щирої турботи, незалежно від власної поведінки. Споживачі потребують не лише уважного ставлення, а й того, щоб це ставлення здавалося щирим і не залежало від грошей. Навіть якщо гості або їхні діти можуть бути неввічливими, вони очікують «сервісу з усмішкою», який є результатом постійного самоконтролю працівників.

Це явище свідчить про те, як часто обслуговування базується на удаваній ввічливості, що є своєрідною формою самообману і для працівника, і для клієнта.

Усе буде гаразд

Професор Ден Аріелі з Дюкського університету є одним із провідних спеціалістів у сфері психології самообману. Більшість робіт Арієлі присвячена моральним наслідкам брехні та зменшенню її кількості у житті людини. Крім того, він досліджує явище доброчинної брехні, коли одна сторона хоче бути обманутою, а інша, маючи в тому власний інтерес, їй потурає.

На його погляди значно вплинув особистий досвід. У 17 років Аріелі зазнав серйозних опіків, через що три роки провів у лікарні, борючись за життя. Його тіло було обпечене на 70%, і він постійно потребував хірургічного втручання. У цей час лікарі часто приховували від нього всю правду, щоб зменшити його страждання. Наприклад, перед однією болісною операцією медсестра запевнила його, що все буде швидко й безболісно. Хоча це виявилося неправдою, Аріелі згодом зрозумів, що якби знав про майбутній біль, то страх протягом трьох тижнів до операції був би для нього нестерпним.

Цей досвід навчив його, що іноді брехня, хоча й неетична, може слугувати на благо. В лікарні він відчував, що його життя було позбавлене контролю, а невизначеність та страх посилювали страждання. У такому середовищі брехня, яка допомагає зменшити страх і зберегти надію, здається виправданою.

Згодом Аріелі сам опинився перед дилемою, коли його попросили підтримати іншого потерпілого від опіків. Він вагався між тим, щоб бути чесним і розповісти всю правду про тривалу і болісну реабілітацію, і тим, щоб дати йому надію. Зрештою, він обрав напівправду, намагаючись підтримати людину, не руйнуючи її моральний дух. 

Тваринний магнетизм — взаємовплив між небесними об’єктами

У 1784 році кілька провідних вчених зібралися у Парижі для оцінки винаходу Франца-Антона Месмера, який обіцяв зцілювати хворих за допомогою тваринного магнетизму. Месмер використовував пристрій під назвою «баке» – чан з водою з металевими стрижнями, до яких прив’язували пацієнтів. Під час сеансів, часто супроводжуваних грою на скляній гармоніці, пацієнти переживали судоми, спазми та інші реакції, що трактувалося як «криза» зцілення.

Месмер стверджував, що тваринний магнетизм впливає на фізичне та психічне здоров’я і може лікувати різні захворювання. Його ідеї здобули популярність, зокрема серед знаті, але наукова спільнота залишалася скептичною. Король Франції Луї XVI створив комісію, очолювану Бенджаміном Франкліном, щоб перевірити методи Месмера. Експерименти показали, що тваринного магнетизму не існує.

Але навіть попри негативний висновок комісії щодо існування тваринного магнетизму, деякі з її членів визнали, що пацієнти і справді одужували. Але зцілення відбувалося завдяки драматичному ефекту сеансів та силі уяви пацієнтів. 

Ефект плацебо часто описують як вплив свідомості на матерію, хоча насправді йдеться про дещо значно потужніше: про драматичну напруженість і ритуал, закладені в лікарську практику, про театралізоване дійство, яке потребує (часто на підсвідомому рівні) шахрайства від лікаря та удавання від пацієнта. 

Церква любові. Ошукані, але щасливі

Церква любові — це шахрайська схема, яку створив Дональд Лоурі у США у 1980-х роках. Немолодий лисуватий письменник створив низку вигаданих жіночих образів і листувався від їхнього імені з чоловіками. Листи були професійно оформлені, у них використовувалися різні шрифти та стилі, щоб імітувати справжній почерк. Тексти були манімними і рясніли ліричними відступами.

Лоурі надсилав листи тисячам чоловіків, змушуючи їх повірити, що вони листуються з реальними жінками. Багато хто закохувався, вірячи, що знайшов свою половинку. Чоловіки, переконані в автентичності листування, надсилали великі суми грошей, а деякі навіть залишали свої статки «подругам».

Але парадокс цієї схеми полягає в тому, що, попри її очевидну шахрайську природу, багато жертв не лише не відчували себе обманутими, а й захищали Лоурі. Деякі з них стверджували, що листування допомогло їм подолати самотність, залежність і навіть врятувало від самогубства. Вони вважали, що Церква любові принесла їм емоційну підтримку, навіть якщо це була ілюзія.

Ця історія і поклала початок книзі «Корисні самонавіювання».

Усі ми одружуємося «не з тими»

Дослідження з психології показують, що у найміцніших стосунках люди часто сприймають своїх партнерів через рожеві окуляри, вважаючи їх кращими, ніж вони є насправді. Ми схильні бачити у коханих ідеальних людей, базуючись на власних уявленнях про те, хто нам підходить.

У канадському дослідженні чоловіків і жінок попросили оцінити себе та своїх партнерів за такими якостями, як доброта, емпатія та толерантність. Також їх попросили описати ідеального партнера. Виявилося, що люди часто приписували своїм коханим більше чеснот, ніж ті, можливо, мали, особливо ті риси, які вважали важливими. Наприклад, ті, хто цінував доброту, більше наділяли цим своїх партнерів.

Одне з ключових спостережень — найщасливіші стосунки виникають у парах, де уявлення про партнера трохи ідеалізовані. Самонавіювання у таких випадках відіграє вирішальну роль. 

Національний міф

Нація формується через сукупність історій, які об’єднують людей спільними цінностями, досвідом і пам’яттю про минуле. Ці історії охоплюють героїчні подвиги та перемоги, але також і поразки, боягузтво чи жорстокість, які ми схильні замовчувати або забувати. Однак і героїчні легенди, і замовчувані моменти відіграють важливу роль у створенні національної ідентичності. Особливо важливо правильно тлумачити історію, коли йдеться про мотивацію людей до військової служби чи активної громадської діяльності.

Колективні наративи стають особливо важливими під час криз, коли країну або її частину охоплюють терористичні атаки, природні катастрофи чи інші лиха. Приміром, чому мешканець Техасу має допомагати безпритульному з Каліфорнії, якщо між ними немає родинних чи економічних зв’язків? Відповідь полягає в тому, що обидва належать до однієї нації, яка об’єднана спільною історією, символами та певною місією.

Такі міфи часто ґрунтуються на напівправді або навіть повній вигадці, але якщо вони стали частиною колективної свідомості, їх неможливо ігнорувати. Вони стають частиною реальності.

Національні міфи відіграють важливу роль у формуванні ідентичності, даючи людям спільну мету та єдність. Без цього американці, наприклад, не змогли б об’єднатися для боротьби з фашизмом або досягти значних інженерних і наукових проривів. Міфи, хоч і можуть бути ілюзією, допомагають здійснювати великі історичні звершення. Але так само національна міфотворчість може призводити до катастроф. 

Релігія лікує

Релігія, як виявляється, позитивно впливає не лише на психічний стан, але й на загальне здоров’я людини. Дослідження некрологів у великих містах США показали, що релігійні люди живуть у середньому на п’ять років довше, ніж атеїсти, навіть з урахуванням інших чинників, що впливають на тривалість життя (стать, сімейний статус). 

У дослідженні в Де-Мойні, штат Айова, виявили, що різниця у тривалості життя між вірянами та атеїстами може сягати десяти років. Якщо ці дані правильні, то не ходити до церкви у Де-Мойні — це майже те саме, що й бути курцем.

Люди, які регулярно ходять на церковні служби, зазвичай мають ширшу мережу соціальної підтримки та більше друзів. Вони також частіше займаються волонтерською діяльністю. Це все сприяє поліпшенню здоров’я і забезпечує певні соціальні переваги. 

Однак критики, зокрема атеїсти нової хвилі, ставляться до цього з недовірою, висміюючи ідею, що релігійна віра сприяє довголіттю, та стверджують, що інші соціальні групи можуть надавати ті самі переваги без потреби вірити у релігійні догми.

Незважаючи на це, інше дослідження показало, що клуби, спортивні ліги та інші мережі спілкування не пропонують таких самих вигод, як релігійна участь. Дослідниця Джейн Кулі Фруевірт встановила, що діти, які брали участь у дискусійних клубах або спортивних секціях, не демонстрували того ж рівня психологічної стійкості, що й їхні однолітки, які регулярно відвідували церкву.

Враження редакції

«Корисні самонавіювання» — це захопливий погляд на те, як мозок використовує ілюзії на свідомому та підсвідомому рівнях для збільшення щастя та довголіття. Це неважка науково-популярна книга, яка читається швидко і з цікавістю, водночас інформативна й розважальна. Автори використовують велику кількість історій, щоб проілюструвати ірраціональну поведінку, до якої ми всі вдаємося. 

Серед мінусів визначили такі: є кілька прикладів, на які важко поглянути крізь призму ідеї самонавіювання, дещо затягнутий епілог, подекуди книга виглядає як реклама подкасту Шанкара Ведантама.

Кому радимо прочитати «Корисні самонавіювання»

Книга «Корисні самонавіювання» розповідає, що ми обманюємо себе набагато частіше, ніж думаємо, і за більшістю наших самообманів зазвичай стоїть якась корисна мета. Читання книги може змусити вас замислитися над тим, що насправді означає прозорість і прямота в аспекті соціальної або робочої групи, і змусить вас переосмислити, чи достатньо бути правим, коли ви хочете змінити ситуацію.

Тож радимо прочитати цю книгу тим, хто хоче відкрити для себе нову, альтернативну ідею. Тим, хто хоче переглянути свої особисті переконання. Прочитайте книгу, якщо вам цікаві відповіді на такі запитання:

Інші матеріали

• Вас зламали? Це може бути початком двох кримінальних історій
• Культ продуктивності закінчується. Починається ера результативності
• Оцифровка старих відеокасет
• Як кардіологічний пристрій врятував футболіста прямо під час матчу
• Killhouse вийде на Netflix, Київстар ТБ: коли американський прокат, деталі угоди і технологій зйомки