Найкращі фільми про Олімпіаду

Незалежно від того, ви фанат спорту чи просто любите хороше кіно, фільми про Олімпійські ігри обов'язково вас зацікавлять. Від «Олімпії» Лені Ріфеншталь до «Хлопців у човні» Джорджа Клуні — кожна стрічка розповідає свою унікальну історію. Тож у розпалі спортивних змагань у Парижі SPEKA публікує добірку найкращих фільмів про Олімпіаду.

Олімпія (1938)

«Олімпія» — німецький документальний фільм 1938 року, знятий і спродюсований Лені Ріфеншталь, яка задокументувала літні Олімпійські ігри 1936 року, що проходили у Берліні під час нацистського режиму.

Як частина історії та впливовий поворотний момент у документальному кіно «Олімпія» залишається на висоті і через 86 років після виходу на екрани. Її передісторія майже така ж відома, як і сам фільм: німецька режисерка Лені Ріфеншталь, після того як вразила Гітлера своєю майстерною нацистською пропагандистською стрічкою «Тріумф волі», отримала дозвіл на знімання фільму про літні Олімпійські ігри 1936 року в Берліні, що мали показати спортивну перевагу її батьківщини. 

Перша частина двосерійного фільму відкривається відомим вступом, який порівнює сучасних олімпійців з класичними грецькими героями, а далі йде захопливе висвітлення деяких з найвідоміших моментів ігор, зокрема афроамериканського спортсмена Джессі Оуенса, який виграв безпрецедентні на той час чотири золоті медалі.

Ріфеншталь популяризувала кілька елементів спортивної документалістики — сповільнене напруження, кадри натовпу, акцент на людях, які беруть участь у цих неймовірних спортивних досягненнях, які досі залишаються актуальними. Окрім того, Ріфеншталь створила шаблон того, якою ми бачимо Олімпіаду: як масову подію, що оспівує кров, піт, сльози, м'язи та волю спортсменів, які випробовують себе на межі можливостей.

Вогняні колісниці (1981)

Фільм «Вогняні колісниці» британського режисера Г'ю Хадсона — вічна класика, яка виходить за межі спорту, натхненна реальна історія про двох британських спортсменів, які змагалися на Олімпійських іграх 1924 року в Парижі, незважаючи на релігійні переконання. 

Цей потужний фільм з Беном Кроссом у ролі Гарольда Абрахамса та Ієном Чарльсоном у ролі Еріка Лідделла пропонує глибоке дослідження моральних дилем, з якими зіткнулися ці історичні постаті, контрастні мотиви Абрахамса, єврейського спортсмена, що протистоїть антисемітизму, та Лідделла, побожного християнина, який розглядає біг як вираження своєї віри. 

Ця зворушлива драма отримала чотири премії «Оскар» у 1981 році, зокрема як «Найкращий фільм»  і представила молодого Кеннета Брану в його дебютному фільмі.

Золотий лід (1992)

Фільм «Золотий лід» зміг розповісти захопливу романтичну комедію під час олімпійських змагань і при цьому задовольнити очікування глядачів від обох жанрів. Режисер стрічки — Пол Майкл Глейзер, а сценарист — Тоні Гілрой. У головних ролях знялися Мойра Келлі та Даніель Бернард Суіні. 

Ця романтична комедія розповідає про колишнього хокеїста та темпераментну фігуристку, які борються за шанс взяти участь у зимових Олімпійських іграх 1992 року в Альбервілі. Дует стає неймовірною парою для фігурного катання, і хоча робочі стосунки між ними спочатку досить напружені, вони зрештою переростають у зворушливу романтичну історію.

Круті віражі (1993)

Підписуйтеся на наші соцмережі

Фільм «Круті віражі» можна сприймати як комедію (і це дійсно дуже смішне та розважальне кіно), але в її основі лежить реальна історія про справжню рішучість і непохитний дух. Фільм розповідає про першу ямайську бобслейну команду, яка взяла участь у зимових Олімпійських іграх. Це комедійна драма режисера Джона Тертелтауба, відомого також за фільмами «Скарб нації» та «Учень чаклуна». 

Ямайській команді з бобслею довелося зіткнутися з серйозними труднощами, пристосовуючись до холодного клімату Калгарі, де проходили Олімпійські ігри 1988 року, а також із не надто прихованим расизмом з боку учасників змагань.

У головних ролях знявся Джон Кенді в ролі тренера (повністю вигаданого) — запійного алкоголіка, якого позбавили олімпійських медалей за шахрайство, а також Леон Робінсон, Дуг Е. Дуг і Малик Йоба у ролях бобслеїстів, які не втрачають завзяття. 

«Круті віражі» — це поєднання гумору та душевності. Фільм здобув визнання за свою натхненну історію і став улюбленою сімейною класикою, відкрито та щиро демонструючи силу наполегливості та командної роботи.

Один день у вересні (1999)

5 вересня 1972 року на Олімпійських іграх у Мюнхені 11 ізраїльських спортсменів і тренерів були взяті в заручники палестинським терористичним угрупованням «Чорний вересень». Через день усі 11 загинули.

Фільм Кевіна Макдональда «Один день у вересні» розповідає про жахливий напад, використовуючи архівні кадри та інтерв’ю зі свідками події і близькими жертв. Макдональд навіть розшукав і взяв інтерв’ю у вцілілого терориста Джамаля аль-Гаші, який переховувавя десь в Африці. І хоча фільм не обирає чиюсь сторону в ізраїльсько-палестинському конфлікті, що спричинив напад, він не перегинає палицю, зображуючи некомпетентність німецького уряду, коли справа дійшла до реагування на інцидент. 

Самі ігри залишаються на другому плані, але «Один день у вересні» є жахливим нагадуванням про те, як реальність може легко зазіхнути на ідилічну міжнародну дружню конкуренцію, яку прагнуть створити Олімпійські ігри.

Диво (2004)

Навіть якщо вас зовсім не цікавлять Олімпійські ігри, хокей, Америка чи спорт загалом, ви, мабуть, чули про «Чудо на льоду», коли чоловіча збірна США з хокею подолала радянську команду, яка користувалася великою популярністю, і виборола золоту медаль на зимових Олімпійських іграх 1980 року. 

Режисером спортивного фільму «Диво» виступив Гевін О’Коннор, відомий за картинами «Воїн» та «Розплата». У головній ролі тренера Герба Брукса, який привів молодих американців до золотої медалі, виступив Курт Рассел.

Командна робота, наполегливість і національна гордість — основні теми цієї спортивної картини, яка отримала схвальні відгуки за натхненне зображення історичного моменту.

Мюнхен (2005)

Трагедію 1972 року як відправну точку для скорботного погляду на межі помсти використано у драмі «Мюнхен». 

«Мюнхен» — один із найкращих фільмів у кар’єрі Стівена Спілберга і, безумовно, один із найпохмуріших і найнапруженіших. Ця історична драма 2005 року, номінована на кілька премій «Оскар», серед яких номінація за найкращий фільм, досліджує наслідки теракту на Олімпійських іграх у Мюнхені 1972 року. 

У фільмі показано, як агенти, що працюють на секретну програму Black Ops ізраїльського уряду, прагнуть вистежити терористів, що влаштували напад. Спілберг, який є неперевершеним у режисурі екшн-сцен, у «Мюнхені» створює моменти насильства, що викликають відразу своєю реалістичністю.

«Мюнхен» залишається одним із найбільш суперечливих фільмів Стівена Спілберга і одним із найбільш морально тонких.

Мисливець на лисиць (2014)

Нечасто фільми пропонують такий цинічний погляд на Олімпіаду. Але, зважаючи на те, наскільки безжальними можуть бути деякі спортсмени та тренери, варто розглядати моторошну історію про амбіції та трагедію «Мисливець на лисиць» як важливе доповнення до олімпійського кінематографічного канону. 

Біографічна драма режисера Беннета Міллера, номінована на «Оскар», заглиблюється у темний бік олімпійських мрій. Стів Карелл, Марк Руффало (обидва номіновані на «Оскар») та Ченнінг Татум у головних ролях розповідають реальну історію олімпійського борця Марка Шульца та його брата Дейва.

Герої Ченнінга Татума і Марка Руффало — два брати, які є золотими медалістами і суперниками. Їхні амбіції у прагненні перевершити один одного збільшуються, коли вони приєднуються до команди з підготовки до Олімпіади, що фінансує мультимільйонер Джон Елевтер Дюпон. Дюпон, від постійного вживання алкоголю і наркотиків, поступово втрачає зв'язок з реальністю, що призводить до трагедії.

«Мисливець на лисиць» — фільм про небезпечний перетин влади, маніпуляцій та спорту.

Я, Тоня (2017)

«Я, Тоня» — американський біографічний спортивний мок’юментарі, темно-комедійний фільм 2017 року, знятий Крейгом Гіллеспі за сценарієм Стівена Роджерса. Розповідає про життя і кар’єру фігуристки Тоні Гардінг, яка увійшла в історію як перша американка, що виконала потрійний аксель, та її зв’язок із нападом на суперницю Ненсі Керріган у 1994 році.

Фільм не намагається виправдати вчинки Гардінг, лише показує важкі обставини, які привели до скандалу. Зображення насильства, залежності та психологічного напруження виконано надзвичайно майстерно для фільму, який із сарказмом і холоднокровністю підходить до історії, що була неодноразово висвітлена медіа під час її розгортання.

Марго Роббі отримала номінацію на «Оскар» за роль Тоні Гардінг, амбітної фігуристки, яка опинилася в центрі скандалу після змови з чоловіком (роль виконав Себастіан Стен) з метою завдати шкоди її основній суперниці. Еллісон Дженні здобула «Оскар» за найкращу жіночу роль другого плану за роль мстивої та жорстокої матері Гардінг.

У фільмі зазначено, що він заснований на «суперечливих і «абсолютно правдивих» інтерв’ю з Гардінг та її колишнім чоловіком Джеффом Гіллулі, що свідчить про те, що вони є ненадійними оповідачами. Це означає, що глядач має сам вирішити, чи сприймати фільм як правду чи як версію, вигадану самою Гардінг.

Хлопці у човні (2023)

Заснована на бестселері Деніела Джеймса Брауна, історична драма «Хлопці у човні», продюсером і режисером якої виступив Джордж Клуні, розповідає натхненну реальну історію веслувальної команди Університету Вашингтона, яка подолала неймовірні труднощі, щоб виграти золото на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні (тих самих Олімпійських іграх, задокументованих у фільмі «Олімпія»). 

Ця історія, сценарій до якої написав Марк Сміт, висвітлює особисту та колективну боротьбу цих веслярів на тлі Великої депресії та піднесення нацистської Німеччини. Фільм, у якому Джоел Еджертон зіграв роль тренера Ела Ульбріксона, підкуповує переконливим сюжетом і сильною акторською роботою.