Ми живемо в непрості часи. Чому ж нас приваблюють ще похмуріші історії?
Японська попкультура на хвилі популярності: як манґа, кримінальні сюжети й психологічні трилери знаходять своїх читачів в Україні.
Чому читачів приваблюють похмурі сюжети, чи впливає на цей інтерес війна та як змінюються читацькі звички в Україні? Про це, а також про ризики видання незавершених серій, розвиток української манґа-спільноти й особливості локалізації ми поговорили з Артемом Варгаліонком, співзасновником Varvar Publishing, видавництва коміксів і манґи, яке нині входить до корпоративної групи видавництв RNK-Ranok.
Манґа — японські комікси, які давно вийшли за межі своєї країни й стали частиною світової попкультури. Їхні історії охоплюють найрізноманітніші жанри: від романтики й повсякденних сюжетів до кримінальних драм, горорів і психологічних трилерів. В Україні інтерес до японської культури зростає, а манґа стає помітнішою частиною книжкового ринку.
Історія VARVAR почалася з особистого захоплення коміксами. У 2019 році Артем отримав на день народження комікс про Супермена й захопився класикою жанру — зокрема «V означає Вендетта», «Вартовими» та «Поверненням Темного Лицаря». Спочатку він збирав комікси для себе, шукав їх в українських крамницях та на OLX, а згодом почав замовляти видання зі США. Частину залишав у власній колекції, частину продавав.
Так з’явилася ідея створити Instagram-магазин, яка згодом переросла у Fanboys Shop — комікс-крамницю, відкриту в Ужгороді за підтримки дружини Ілони. А вже у вересні 2021 року Артем зареєстрував Varvar Publishing. Логіка була простою: якщо в Україні не видають багато цікавих коміксів, чому б не почати видавати їх самостійно? Зараз у портфелі видавництва вже 202 видання і 96 авторів.
Ми поговорили з Артемом про популярність японської попкультури в Україні, інтерес до темних сюжетів у часи війни, вибір видавничих ліцензій і те, як змінюються читацькі вподобання та сам ринок коміксів і манґи.
Японська попкультура та читацькі настрої
Як ви загалом оцінюєте розвиток манґа-спільноти в Україні? Чи зростає інтерес молодої аудиторії до японської культури саме через манґу?
Манґа- й аніме-спільнота росте не по днях, а по годинах. Японські вайби відчуваються всюди, Японія зараз у трендах.
Багато студій створюють аніме за американськими та європейськими франшизами й тайтлами. З’являються аніме за мотивами «Відьмака» й «Володаря перснів», манґа за всесвітами Marvel, DC, «Зоряних війн» та багато іншого.
Коли реальність сама нагадує трилер, чи залишається місце для вигаданих жахів? Чому VARVAR обирає кримінальну манґу та похмурі сюжети?
Ми постійно аналізуємо вподобання читачів, та й самі не дуже-то й старі))), у команді багато поціновувачів аніме, манґи тощо. Якщо подивитися на те, що випускають в Україні та світі, то, на нашу думку, саме темні історії, жахи й трилери — одні з найпопулярніших жанрів серед аудиторії аніме. Конкурують із ними переважно романтика та повсякденні історії, решта дещо поступається.
Але ми плануємо випускати різні жанри й не будемо фокусуватися лише на чомусь одному. У нас уже є манґа, манхва й комікси абсолютно різних напрямів. Є й світліші історії, цілковито протилежні за настроєм. Наприклад, «Китова зірка» розповідає про групу людей за часів громадянської війни в Кореї. Попри тематику, цю історію не можна однозначно назвати ані темною, ані світлою.
Що темніші часи, то темніший контент хочеться споживати. Це ніби показує, що є щось набагато гірше, і від цього тобі стає спокійніше. Тому багато тайтлів, які обрали похмуру стежку, знаходять свою аудиторію.
Насправді зберігається доволі стійка тенденція. Я не раз чув від знайомих і друзів, що зараз, у такі темні часи, посилюється інтерес до темних, атмосферних історій саме через це.
Як українські читачі реагують на більш дорослу манґу — кримінальні історії, нуарну естетику, темне фентезі та психологічні сюжети?
Підписуйтеся на наші соцмережі
Тут важливо розуміти, що дорослу манґу купує відповідно доросла аудиторія. У неї значно більше можливостей купувати манґу, ніж у молодших читачів. Тому, думаю, кримінальні історії матимуть попит завжди.
Але й молодь охоче їх купує. Час минає, молодь стає освіченішою, швидше готовою до дорослих тем, ніж попередні покоління. Цьому сприяють прогрес і доступність різноманітного контенту. Простими історіями вже нікого не вразиш: людина, яка багато читає, хоче знаходити щось цікавіше й складніше.
Чому VARVAR обирає кримінальну манґу, горори й психологічні трилери? Це свідома стратегія видавництва?
Коли ми обираємо ліцензію, яку хочемо придбати, то, звичайно, звертаємо увагу на її популярність. Але для нас також дуже важливо, щоб манґа, комікс чи інший проєкт були справді цікавими.
У ньому має бути щось, що нас зачепить. Це може бути малюнок, сюжет або якась цікава загальна задумка. У будь-якому разі проєкт має нас зацікавити. Якщо цього не відбувається, ми його й не будемо видавати.
Щодо темнішого напряму в манґі: ми постійно аналізуємо вподобання читачів, та й самі не дуже-то й старі))), у команді багато поціновувачів аніме, манґи тощо. Якщо подивитися на те, що випускають в Україні та світі, то, на нашу думку, саме темні історії, жахи й трилери — одні з найпопулярніших жанрів серед аудиторії аніме. Конкурують із ними переважно романтика та повсякденні історії, решта дещо поступається.
Але ми плануємо випускати різні жанри й не будемо фокусуватися лише на чомусь одному. У нас уже є манґа, манхва й комікси абсолютно різних напрямів. Є й світліші історії, цілковито протилежні за настроєм. Наприклад, «Китова зірка» розповідає про групу людей за часів громадянської війни в Кореї. Попри тематику, цю історію не можна однозначно назвати ані темною, ані світлою.
Скільки японських ліцензій уже має VARVAR і як розвивається цей напрям?
Загалом наше видавництво випустило близько семи суто японських ліцензій. Починали ми з «Пігмаліона» й «Ґенґсти». Пізніше до них додалися «Хабурі», «Мавпячий пік», «Усміхнені», «Без/барв» і «Бібліоманія».
Також у нас є ліцензії, до створення яких на відповідному етапі долучалося американське видавництво. Це «Джокер. Батько-одинак» і «Бетмен. Руйнівник справедливості».
Є видання, яке ми перекладали з англійської, оскільки його переформатували для американської аудиторії. Це манґа про Людей Ікс.
Також є повністю американське видання «Дні демонів», але його малювала японська художниця, тому воно має саме японський стиль малювання.
Щодо нових ліцензій, поки не можемо нічого оприлюднювати. Але можу сказати, що незабаром анонсуємо нові проєкти. Насправді ми багато вклали в цей напрям, і скоро це стане помітно.
«Ґенґста»: популярність, ризики й українське видання
Чому саме «Ґенґста» стала однією з манґ, які VARVAR вирішив видати українською? Що ви побачили в цій історії та її потенціалі для українських читачів?
Ми знали, що вона популярна, що за нею є аніме, що там крутий сюжет і харизматичні герої. Але в цієї манґи є ще одна особливість: її історія виходу була непростою. Авторка Кохске має хронічне автоімунне захворювання, яке спричинило серйозні проблеми зі здоров’ям і надовго перервало роботу над серією. Через це продовження «Ґенґсти» роками залишалося невизначеним.
Коли ми зв’язалися з правовласниками, нам сказали, що авторка одужала й буде продовжувати манґу. Тож ми вирішили: «Це знак!»
У чому, на вашу думку, феномен тривалої популярності «Ґенґсти»? Чи відчували ви, що навколо «Ґенґсти» вже існувала українська фанатська спільнота до офіційного видання?
Феномен у харизмі головних героїв, романтичній лінії та гарному малюнку. Усі люблять історії про хуліганів, а тут вони, по суті, добрі хулігани.
Звісно, я питав друзів, команду, друзів друзів. Є й блогери, які були дуже раді появі цієї манґи в Україні. Привіт MangUA!
Насправді брати ліцензію на незавершений тайтл — це завжди ризик. Його можуть просто скасувати або він так і не дійде до логічного завершення.
Але людям хочеться читати те, що виходить саме зараз, — щось нове й актуальне. І навіть якщо історія ще не має фіналу, читачі все одно хочуть отримати її вже сьогодні.
З «Ґенґстою» була трохи інша ситуація, адже серія дуже давно перебувала на паузі. Проте сама історія залишалася цікавою для читачів.
Договір ми підписали приблизно на початку осені 2024 року. На той момент перекладачем був Олег Редчук, але згодом Олег мобілізувався до лав ЗСУ й передав проєкт Дар’ї Веретенниковій.
Перший наклад становив 4000 примірників, і його вже відправили на додрук. Другий том також уже наближається до розпродажу.
Коли ми отримали права, нам надіслали оригінальні примірники й повідомили, що це оновлене видання. У ньому трохи відрізняються кольори та є інші зміни порівняно з тим, що виходило в Японії раніше. Ми відправили зразки до друкарні й відтворили видання один до одного, лише трохи збільшили формат, адже в Україні читачі вже звикли до певних форматів манґи.
Манґа як культурний діалог
Ви працюєте не лише з виданнями, а й із фанатською спільнотою: проводите стріми, фестивалі й тематичні події. Чому для вас важливо розвивати ком’юніті навколо манґи?
Ми загалом за будь-який двіж. Якщо читачі просять про щось, ми завжди прислухаємося й читаємо кожен коментар.
Якось ми проводили презентацію за «Зоряними війнами» в Києві. У коментарях люди писали: «А чому не в моєму місті?», «Я б приїхав, якби десь недалеко». Тож ми взяли й організували 4 травня, у День «Зоряних війн», презентації одночасно в трьох містах.
Для нас важливо, щоб це була не просто історія про книжки, які ми видаємо, а й про людей, які ними захоплюються. Якщо є інтерес і запит від аудиторії, ми намагаємося знайти спосіб це реалізувати.