Діти та цифровий світ. Річард Кулатта про те, як навчити дітей використовувати технології для побудови успішного майбутнього
Цифровий світ уже давно став нашим другим домом. Та ми досі вказуємо дітям на те, що вони багато часу проводять із телефоном, боїмося, що вони стануть жертвами кібербулінгу або онлай-ігри повністю їх поглинуть. У рубриці «SPEKотна читанка» ми знайомимо вас із книгою «Цифрові громадяни. Як виробити здорові диджитал-навички у ваших дітей», у якій інноватор у галузі навчання та техностратег із міжнародним визнанням пропонує позитивний підхід до підготовки дітей до життя у цифровому світі.
- Автор: Річард Кулатта
- Хто видав: Yakaboo Publishing
- Переклад: Анастасія Дудченко
Про що книга «Цифрові громадяни»
Книга Річарда Кулатти «Цифрові громадяни. Як виробити здорові диджитал-навички у ваших дітей» розкриває проблеми, пов’язані з нашими нинішніми підходами до підготовки молодих людей до ефективного життя у віртуальному просторі, та пропонує шлях до більш здорового та цивілізованого майбутнього цифрового світу.
У книзі автор називає п’ять основних навичок, які має розвинути кожна людина, яка живе у цифровому світі:
- збалансованість;
- поінформованість;
- інклюзивність;
- активність;
- усвідомленість.
Річард Кулатта, зважаючи на власний досвід та згадуючи методи виховання у його родині, дає батькам настанови, як правильно використовувати технології на умовах батьків, як стати досвідченими користувачами інформації, як балансувати різні погляди з повагою до всіх, як використовувати технології, щоб зробити наші спільноти ліпшими, як створити безпечний онлайн-простір.
Про автора
Річард Кулатта — всесвітньо визнаний інноватор і розробник навчальних програм. Він CEO Міжнародної спільноти технологій в освіті (ISTE), що підтримує освітніх лідерів, які створюють справедливі та цікаві навчальні програми для студентів по всьому світу.
Кулатта працює головним спеціалістом з питань інновацій у штаті Род-Айленд. На цій посаді він очолив ініціативу, яка зробила Род-Айленд першим штатом, де інформатика викладається у кожній школі K-12 (у США – початкова освіта, що починається у дитячому садку та середня освіта, що закінчується у 12 класі), а також розробив концепцію персоналізованого навчання на рівні штату.
Президент Обама призначив Кулатту виконавчим директором Управління освітніх технологій Міністерства освіти США. На цій посаді він очолював напрям із розширення доступу до інтернету у школах по всій країні, сприяння персоналізованому навчанню та розроблення Національного плану освітніх технологій. Він також започаткував нові можливості для взаємодії між Міносвіти, лідерами освіти та розробниками технологій, зокрема, запросив до Білого дому найкращих гейм-дизайнерів з усього світу, щоб допомогти переосмислити дизайн оцінювання.
Річард Кулатта має ступінь бакалавра з викладання іспанської мови та ступінь магістра з освітньої психології та технологій Університету Брігама Янга.
Кілька цікавих тез та ідей
Чотири основні цифрові дисфункції
Перед тим як переходити до порад у вихованні дітей, Річард Кулатта розглядає чотири актуальні приклади цифрової дисфункції, які загрожують успіху дітей та майбутньому всього громадянського суспільства. Зокрема:
Підписуйтеся на наші соцмережі
-
1
Реклама. Ми бомбардуємо наших дітей майже 3 тис. реклами за день. А до восьми років діти психологічно й когнітивно беззахисні перед рекламою й будь-яке рекламне повідомлення сприймають за правду. Окрім того, ми даємо маркетологам змогу використовувати найособистішу інформацію наших дітей.
-
2
Цифрова експлуатація та аб’юз. Кібербулінг набуває різних форм: цькування, мова ненависті, експлуатація. Таких випадків незліченна кількість. До того ж булінг у цифровому світі може бути навіть небезпечнішим за булінг у фізичному світі, адже від нього не сховаєшся.
-
3
Викривлене сприйняття реальності. Це все про «успішний успіх», як сьогодні називають епоху вдавання. Оскільки ми можемо обирати, як представляти себе у віртуальному світі, то зазвичай виставляємо на загальний огляд позитивнішу чи приголомшливішу версію себе. Це формує в інших людей хибні уявлення та завищені очікування.
-
4
Руйнування ввічливості. Цифрові інструменти дедалі частіше застосовують, щоб поширювати дезінформацію та заважати демократичним процесам. Репортер фон Дреле нагадує, що для атаки на демократію «головним полем болю завжди буде інтернет».
Це не залякування, а свідчення того, наскільки нам потрібне правильне виховання дітей, які вже є активними жителями цифрового світу.
Економіка уваги
Одна з найважливіших навичок, яку ми маємо сформулювати у дітей, навчаючи їх цифрового балансу, — розуміння того, яку саме цінність вони отримують від цифрових активностей, якими зайняті.
З більш дорослими дітьми можна обговорити значення цінності, використовуючи концепцію економіки уваги. Цю концепцію розробили на основі спільної роботи бізнес-стратегів Томаса Дейвенпорта та Джона Бека, написаній на початку 2000-х років. Суть полягає в тому, що в умовах нескінченних цифрових ресурсів конкуренція відбувається за нашу увагу. Тобто ми платимо своєю увагою за доступ до різних ресурсів і послуг.
Завдяки цій концепції ми можемо спонукати дитину до роздумів, чи справді інвестиції у ті активності, за які ми платимо своєю увагою, повертаються у потрібному обсязі. Це дає дітям розуміння цінності їхньої уваги та усвідомлення того, що інвестиції цього ресурсу у цифрову активність мають їм повертатися.
Цифрові платформи мають фінансову мотивацію заважати нам спати
За відсутності балансу у використанні цифрових технологій одним із перших страждає сон. Ми майже постійно використовуємо телефони за годину до сну і врешті спимо майже на годину менше, а якість сну знижується у порівнянні з тими, хто відкладає телефон за певний час до сну.
Цифрові платформи спеціально заважають нам спати, до цього їх мотивують фінанси. Рід Гастінгс (колишній головний виконавчий директор Netflix) колись сказав, що найбільший конкурент Netflix не інші медіакомпанії, а сон. Коли ми спимо, то не дивимося контент, а отже, рекламу. Так компанії «втрачають» кошти.
Тож батькам варто встановити родинні правила та робити так, щоб перед сном поруч із дітьми не було телефону.
Діти слабко розпізнають дезінформацію у цифровому просторі
Ілюстрацією того, наскільки слабко діти розрізняють дезінформацію в інтернеті, є дослідження Дональда Лу з Університету Коннектикуту. Лу провів експеримент: запропонував учням написати працю на неймовірно абсурдну тему — про червонокнижного тихоокеанського північно-західного деревного восьминога. Це був вигаданий вид, а весь контент в інтернеті про нього створила команда Лу — сайт про збереження виду північно-західного деревного восьминога.
Учні повірили у цю історію, попри її абсурдність та відсутність інших джерел із теми. Лише один школяр засумнівався у правдивості цього явища. Тож ми маємо вчити дітей пильно перевіряти інформацію, навіть якщо її джерело — близькі люди.
Потрібно докласти багато ментальних зусиль, щоб прийняти інші думки
Коли нова інформація ставить під сумнів наші переконання, пошук чогось цінного у протилежній думці є викликом. Бажання захистити наші глибоко вкорінені переконання може бути настільки сильним, що нам доводиться докладати величезних зусиль, аби не засуджувати та не знецінювати думку іншого без ретельних роздумів. Цей захисний механізм — вірний супутник когнітивного дисонансу. Він може перешкоджати нам у відкритті нового. Якщо ми не будемо обережними, це може зробити нас менш толерантними до інших переконань та людей, що їх висловлюють.
Старшим дітям можна показати, скільки потрібно ментальних зусиль, щоб прийняти інші думки, через цікавий гарвардський тест на приховане упередження. Тест простий: ви зазначаєте базову демографічну інформацію про себе й відповідаєте на запитання з кількох тем, з яких у вас є внутрішнє упередження.
Скажімо, ви гетеросексуальний чоловік і вирішили пройти тест на приховані упередження стосовно сексуальної орієнтації. Вас просять визначити слова та картинки як «хороші» чи «погані». Спочатку ви маєте позначити слова та картинки, пов'язані з гомосексуальністю як «погані», а ті, що пов'язані з гетеросексуальністю як «хороші». У наступному етапі вам потрібно зробити навпаки. Тест показує, наскільки вам, гетеросексуальному чоловікові, важко позначати слова та картинки, що суперечать вашим внутрішнім упередженням. Це не означає, що ви гомофоб, просто це демонструє, що мозок потребує більше зусиль, щоб обробити ідеї, що не відповідають нашій звичній позиції.
Плата особистими даними
Ідентифікаційна інформація — дані, які можуть допомогти встановити особу людини. Для компаній у віртуальному світі така інформація надзвичайно важлива, іноді навіть цінніша за гроші. Адже завдяки їй компанія може створити кастомізований канал продажів, оптимізований так, щоб продажів було багато і вони тривали не один рік.
Батьки можуть допомогти дітям усвідомити, що коли вони вводять свої особисті дані, аби отримати «безкоштовний» застосунок або сервіс, вони платять за нього, але не грошима, а своєю особистою інформацією.
Як зазначає професор NYU Скотт Галловей, використання Amazon Alexa має свою ціну — особисті дані, які використовують для збільшення прибутковості магазину. Користувачі Amazon настільки довіряють їй, що дозволяють компанії прослуховувати їхні розмови й збирати дані про їхні покупки.
Враження редакції
Книга «Цифрові громадяни» — приємний, розсудливий та цілком здійсненний погляд на те, як впоратися з тим, що наші діти користуються та користуватимуться інтернетом і будуть активними учасниками глобального суспільства, яке стає дедалі більш цифровим.
Річард Кулатта з особливою легкістю представляє нам, здавалось би, складну річ — правильне виховання дітей у цифровому просторі. Під час прочитання книги з’являється враження, що ви розмовляєте з автором особисто, оскільки він ділиться своїми професійними знаннями, змішаними з реальним життєвим досвідом.
Стиль написання Кулатти — жвавий, плавний і дуже легкий для сприйняття. Як батькові кількох дітей, йому вдається вдало та інформативно вплітати свої особисті негаразди у кожен розділ. Численні короткі описи конкретних ситуацій, що виникають між батьками і дітьми, будуть особливо близькими для основної читацької авдиторії — батьків.
Окрім того, ви можете не нотувати поради, а помітити сторінки, на яких є пам’ятки від автора: «Позитивний підхід щодо запоігання кібербулінгу», «Приклад угоди про використання девайсів», «Як організовувати та зберігати інформацію», «Небезпечна поведінка, якої варто бути свідомим» тощо.
Полегшують подальше використання порад на практиці й коротенькі підсумки наприкінці кожного розділу — «Наступні кроки». Там автор виділяє основне з розділу — що можна зробити та як почати розмову з дитиною в аспекті певної поради.
Чим книга може не сподобатись
Книга сповнена корисних порад, якісно структурованих і підкріплених прикладами із життя. Проте у 8-му розділі «Цифровий добробут — командний вид спорту» автор відходить від порад та описує ідеальні сценарії дій для провайдерів цифрових платформ, місцевої та державної влади, шкіл, університетів та інших. Ініціативи, представлені у ньому, цілком необхідні. Але вони виглядають дещо ідеалізованими та не зовсім реальними. Наприклад, віртуальні платформи автор розглядає як учасників процесу виховання цифрових громадян та висловлює думку про те, що тим, хто створює ці платформи, важливо, що думають батьки.
Це викликає певні сумніви, адже сам автор у тексті вище часто повторював, що віртуальні платформи переважно орієнтовані на прибуток, а основна бізнес-модель соцмереж — реклама.
До того ж, формуючи ці ідеальні сценарії дій, автор зважає на досвід США та країн ЄС. Це створює ще більшу дистанцію між українцями та тим, про що йдеться у розділі. Та врешті у найкращій перспективі це може спонукати читача до глибшого вивчення українського контексту та до адаптації запропонованих ініціатив у нашій країні.
Кому радимо прочитати «Цифрові громадяни»
Найбільше користі у цій книзі, звичайно, для батьків, які занепокоєні тим, як найкраще, найбезпечніше та найкорисніше провести своїх дітей через цифровий всесвіт і все те, що він може запропонувати. Варто наголосити, що батьки особисто для себе дізнаються багато нового з цієї теми.
Пропонуємо також взяти до уваги той факт, що, за результатами загальнонаціонального соціологічного дослідження цифрової грамотності за 2023 рік, на високому рівні цифровими навичками володіє 38% українців, а частка дорослих громадян, які володіють цифровими навичками на базовому рівні, становить 59,6%. Тож для читачів будь-якого віку в Україні книга буде корисною — хоч це батьки, хоч це люди, чиї діти вже виросли, хоч підлітки, хоч люди старшого покоління. Адже всі ми сьогодні живемо у двох світах — реальному та цифровому.