Чому сумні відео стають вірусними
Люди часто кажуть, що не хочуть сумувати, але їхні звички в інтернеті свідчать про протилежне. Контент, що викликає емоційні реакції, зокрема сум, давно став невід'ємною частиною онлайн-культури. Здається, ми дійсно прагнемо переживати емоції через цифрові екрани, навіть якщо намагаємося уникати їх у реальному житті. Про це пише ВВС.
Незалежно від того, чи йдеться про спонсоровану кампанію дезінформації, контентного творця, що прагне стати популярним, чи компанію, яка хоче продати товар, існує один перевірений спосіб завоювати увагу — викликати емоції. Платформи соціальних медіа заохочують творців провокувати гнів, але це далеко не єдина емоція, що залучає користувачів. Інтернет переповнений контентом, який свідомо маніпулює емоціями, від депресивних колажів до меланхолійних слайд-шоу.
У 2024 році один із вірусних трендів TikTok — жанр Corecore, який поєднує сцени з депресивних фільмів і новин, став справжнім феноменом. Здавалося б, сум — це почуття, яке ми намагаємось уникати, але контент, що викликає тривогу або журбу, отримує шалений резонанс. Успіх так званого sadbait — контенту, який маніпулює сумними емоціями, — відображає не лише тренди в інтернеті, але й глибші соціальні механізми.
Підписуйтеся на наші соцмережі
За її словами, чітке емоційне звернення здатне затримати користувача на платформі, примусивши його залишитися на контенті. Особливо це стосується смутку, оскільки він дозволяє створити зв'язок між автором контенту та аудиторією.
Інтернет-користувачі, як і глядачі фільмів чи читачі книг, реагують на сентиментальні матеріали, і алгоритми платформ винагороджують ці публікації. Вірусні контенти, навіть якщо вони сумні або маніпулятивні, не лише викликають емоції, а й дають можливість для обговорення і пошуку зв'язку між людьми.
Деякі вірусні жанри, наприклад, слайд-шоу котів, що мають трагедійний кінець, також викликають велике зацікавлення. Це поєднання штучного інтелекту і меланхолійної музики перетворило «нявкаючих котів» на справжній хіт, який навіть привернув увагу Біллі Айліш.
Однак не всі емоційні матеріали створюються з реальними людьми. Наприклад, штучно згенеровані зображення поранених ветеранів або бідних дітей, що заполонили Facebook, стали одними з найпопулярніших публікацій. Попри те, що це фальшиві зображення, вони резонують з людьми та отримують масову підтримку.
Як зазначає Ніна Лутц, дослідниця дезінформації, такі контентні приманки не просто викликають емоції, вони створюють простір для людей зі схожими проблемами чи інтересами для спільного переживання. Інтернет став місцем, де можна обговорювати важкі особисті проблеми, від болючих тем до глибоких особистих трагедій, а до сумних постів часто стають своєрідними психологічними групами підтримки.
Сумний контент дозволяє користувачам показати свої почуття, подолати соціальні бар'єри та знайти спільноту навіть у найтемніші моменти. За словами Басу, саме цей процес «відкриває» приватні емоції, які зазвичай залишаються прихованими, і це є частиною того, що приваблює глядачів до відео, що розривають соціальні норми.
Однак у світі, де соціальні медіа створюють постійну гонитву за увагою, чітко простежується економіка залучення: що більше взаємодій з публікацією, то більше шансів, що вона стане популярною. Алгоритми платформ винагороджують навіть іронічні взаємодії, і, попри те що користувачі усвідомлюють маніпуляції, вони все одно активно взаємодіють з таким контентом.
Таким чином, смуток, хоч і може здатися табу в реальному житті, в інтернеті стає потужним інструментом для залучення уваги та створення глибших зв'язків між людьми.