Колись фраза «державні кошти» звучала як щось абстрактне. Далеке. Непрозоре й недосяжне для ока пересічного громадянина. Таке, куди краще не лізти без знайомств і «своїх людей».

Сьогодні в Україні поступово формується культура прозорості, де бачити й перевіряти може кожен. Кожен громадянин не лише має право відстежувати рух публічних коштів, а й може це робити на практиці. Принаймні дуже хочеться в це вірити.

Бо це про усвідомлення своїх можливостей і про залученість. Хочу показати, як це виглядає на практиці. Я впевнений, що одна або навіть обидві історії вам знайомі — з власного досвіду або хоча б через «сарафанне радіо».

Публічні закупівлі — це про кожного з нас. І я це доведу!

Кейс перший: «Здаємо по 200 гривень у школі»

Типовий вечір. Повідомлення в батьківському чаті:

«Завтра всі приносимо по 200 гривень на бойлер. Діти ж не можуть мити руки холодною водою». Або ж вічна класика: «збираємо гроші на нові штори». Цікаво, що сталося зі старими — хтось знає? І ніби все зрозуміло: сума невелика, аргумент емоційний, сперечатися незручно. Але саме тут варто поставити паузу. Бо дуже часто такі речі вже мали бути закуплені за бюджетні кошти — за ті самі податки, які ми всі платимо. 

Кейс другий: «У лікарні кажуть: цього немає — купіть самі»

Ще одна знайома багатьом ситуація. Ви приходите до комунальної лікарні — на обстеження, аналізи чи планову процедуру. І в якийсь момент чуєте: «Розхідників немає. Якщо хочете швидше — купіть шприц, катетер, препарат за власні кошти».

Або ж у травмпункті вам друкують рентгенівський знімок на звичайному аркуші А4. І ні — це не про багатофункціональність українського паперу. Просто рентгенівську плівку, на жаль, не закупили. З поламаною ногою бігти нікуди, а от перевірити, чи лікарня купувала плівку або вирішила на вас зекономити, — цілком можливо.

У такі моменти зазвичай не хочеться сперечатися, тому що мова про здоров’я. І тут не до з’ясувань. Але важливо знати одну річ: більшість базових медичних матеріалів для комунальних лікарень закуповуються за бюджетні кошти — регулярно і централізовано.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Йдемо ще далі!Кейс третій «У Фейсбуці міської ради написали, що зроблять у новому році дорогу, а її просто засипали щебнем». 

У такі моменти відчуваєш себе обведеним навколо пальця, правда? А тепер давайте глянемо, який же ремонт дороги планували ваші чиновники. 

Отож, як моніторити державні витрати, сидячи вдома за ноутбуком?

Наша система публічних закупівель дійсно є однією з найбільш прозорих у Європі. Партнери навіть часто дивуються, що у нас  так багато відкритих даних у загальному доступі, особливо під час воєнного стану. 

Проте відкриті дані це – на жаль, не панацея від зловживань. Це – інструмент, за допомогою якого журналісти, громадські активність та просто небайдужі громадяни можуть у реальному часі перевірити, на що пішли їх кошти. 

Тож ось кілька кроків, як це зробити.

Перше – вводимо в пошуковій стрічці вашого браузера назву органу, установи чи закладу, який нас цікавить, та знаходимо код ЄДРПОУ. Це унікальний ідентифікаційний код організації. Дуже просто: назва установи + слово «ЄДРПОУ» в пошуковику.

Далі — кілька кроків:

Знайшли договір? Чудово. Тут звертаємо увагу на перелік товарів, їхню кількість і строки постачання. А щоб упевнитися, що це реально купили, застосовуємо Spending — портал використання публічних коштів. Вводимо ЄДРПОУ замовника та код постачальника й дивимося трансакції. Якщо оплата є — значить, обладнання або ж матеріали сплачено.

Тепер у вас «на руках» є факти. У більшості випадків після цього розмова стає значно конструктивнішою. Бо ви говорите вже не емоціями. 

Перевірку можна закріпити на порталі Дозорро, це громадський контроль держзакупівель, а всю інформацію про того, хто продає державі товари та послуги, можна знайти на Опендатабот.

Так навіщо це все пересічній людині?

Часто можна почути: «Є ж контролюючі органи. Чому я маю виконувати чиюсь роботу?» Відповідь проста: бо це наша з вами відповідальність. Жоден контролюючий орган фізично не здатен перевірити все. А ми ходимо до цих лікарень, водимо дітей у школи й садочки, користуємося цими комунальними послугами.

Коли ви ставите запитання — це не конфлікт і не скандал. Це нормальна комунікація в сучасній державі. Тим більше зараз, коли кожна гривня має вагу. І це напряму про наше майбутнє — особливо з огляду на те, що країну ще доведеться масштабно відбудовувати після війни. Кожна така перевірка — маленький, але важливий сигнал: людям не байдуже, люди бачать, люди знають свої права. Саме з цього і складається культура прозорості.

А щоб вам було простіше розібратися в цій темі, раджу подивитися освітній серіал, створений Професійними закупівлями, на платформі Дія.Освіта — «Як купує держава: усе про публічні закупівлі». Усього 14 коротких, але дуже пізнавальних відео — і ви зможете вільно «серфити» просторами публічних закупівель і справді бачити все. Користуйтеся. Розповідайте друзям, родичам, знайомим. Це знання точно варте поширення.

Данило Поштар

Начальник відділу з формування та супроводження електронних каталогів