Уроки лідерства: як не вигорати керівнику

8 хвилин читання

У відео на своєму каналі підприємець Артем Бородатюк поділився власними інструментами виживання — емоційного, управлінського та стратегічного. В умовах війни, бізнес-невизначеності та постійного тиску – він розповідає, як керувати енергією, зберігати гнучкість, тримати команду в тонусі і не «згорати» самому. Ми підготували короткий виклад найважливішого.

Часу ніколи не вистачає — і це нормально

Початковий запит до себе не в тому, як встигати все. Питання в тому, як жити з тим, що все встигнути неможливо — і при цьому не втратити фокус і внутрішній спокій. Артем Бородатюк не приховує: дедлайни зсуваються, відповіді на повідомлення затримуються, справи накопичуються. Але це — частина реальності, а не привід для провини.

Головна стратегія — робота через людей. Делегування завдань тим, кого вважаєш не просто співробітниками, а партнерами, — основа лідерського підходу. Тут не про контроль, а про довіру. Важливо не намагатися встигати усе, а чітко визначати, де саме твоя точка максимального впливу.

Читайте також: Більшість фінансових директорів (CFO) та операційних директорів (COO) переконані, що наступний крок у їхній кар’єрі — це посада CEO. Проте така логіка спрощує реальність. На YouTube-каналі Simon Sinek пояснюється, чому CEO і COO — це не «номер один і номер два», а принципово різні за природою ролі, що потребують різних типів мислення та навичок.

І ще одне — завершення. Якщо розпочав щось значиме, варто знайти умови, щоб довести справу до кінця. Для цього Артем свідомо ізолюється, виїжджає на тиждень з міста, аби сфокусуватися, наприклад, на написанні книги. Уміння тимчасово відсікти шум і «добити» проєкт — окрема навичка лідера, яку варто тренувати.

«Перфіхоїзм» замість перфекціонізму

Один із фреймворків, що допомагає уникати вигорання, Артем називає «перфіхоїзмом» — поєднанням перфекціонізму та пофігізму. Він пройшов шлях від гіперконтролю до розуміння, що ідеальність не варта емоційних затрат.

Ключовий принцип: «Зроби зараз, але погано». Головне — рухатися вперед. Така філософія впроваджується і в команді: спершу створюється робочий прототип (MVP), який потім вдосконалюється. У Netpeak це називають методом YETI — Easy To Implement. Він дозволяє уникати паралічу через перфекціонізм і знижує тиск очікувань.

Прозорість очікувань — ще один важливий компонент. Лідер, який чітко формулює, чого хоче, створює ясні орієнтири для команди. Це допомагає не лише досягати результатів, а й зберігати психологічну стійкість у процесі.

Гумор як внутрішній інструмент виживання

Підписуйтеся на наші соцмережі

Гумор — не просто атмосфера, а стратегічний інструмент. З перших років в команді культивувалася звичка до сміху, жартів, мемів. Із часом це перетворилося на внутрішній механізм саморегуляції. Наприклад, уже понад 12 років функціонує сервіс MemGen, у якому будь-хто з команди може створити мем із колегами, проголосувати, прокоментувати — і все це в доброзичливому форматі.

Вміння посміятися над собою чи процесом дає психологічне розвантаження, допомагає долати стрес, який об'єктивно займає більшість робочого часу. Коли 75% робочих завдань — це кризи, форс-мажори й напруга, ці 25% гумору і легкості дозволяють втриматись у тонусі. Це інвестиція в стійкість.

Навіть корпоративи тут — імерсивні події з неочікуваними сценаріями, сюрпризами, елементами театру й постіронії. Така подача змушує не лише розслабитись, а й мислити ширше, виходити за шаблони. Гумор тут не оцінюється офіційно, але він став мовчазною культурною нормою — ті, хто не сприймає іронію, самі не затримуються в команді.

Техніки особистої енергогігієни

Ключова навичка сучасного керівника — не тільки керувати компанією, а й собою. Артем Бородатюк напрацював прості, але ефективні інструменти, які допомагають залишатися в ресурсі:

Щоденник позитиву — це вечірня практика, під час якої записується 5–20 хороших подій, що сталися протягом дня. Спочатку це може бути складно — здається, що нічого хорошого не було. Але з часом мозок починає автоматично «виловлювати» приємні моменти: посмішка незнайомця, вдала відповідь у листі, гарний захід сонця. Це переналаштовує нейронні зв’язки і формує більш стійке, оптимістичне сприйняття реальності. У довгостроковій перспективі така звичка знижує рівень тривожності, покращує сон і допомагає втримувати продуктивність без зривів.

Панель енергії — простий, але потужний інструмент. Це табличка, поділена на дві частини: у першій записується все, що «заряджає» (спорт, музика, прогулянка, розмова з другом), у другій — що виснажує (порожні дзвінки, токсичні контакти, постійні сповіщення). Далі завдання — регулярно оновлювати цей список і свідомо додавати у свій день хоча б 1–2 активності з енергогенеруючого боку. Якщо постійно проводити аудит власного стану і графіку через цю призму, можна на ранніх етапах вловити ознаки вигорання і відкоригувати ритм, не доводячи до емоційної прірви.

Особиста місія — це фундамент, який дозволяє зберігати стійкість під час невизначеності. Вона дає не лише мотивацію, а й контекст: навіть якщо сьогодні щось не вдалося, це не трагедія, бо є більша мета. Людина, яка має сформульоване «навіщо», рідше втрачає орієнтири під тиском, краще справляється з емоційним навантаженням і швидше повертається в ресурс. Це не гасло на стіні, а фільтр, через який проходять усі рішення — від дрібних побутових звичок до стратегічних рішень у бізнесі.

Фізичне здоров’я. Сон — головна інвестиція. Якісний сон прямо впливає на здатність приймати рішення, витримувати навантаження і працювати з енергією.

Навіщо лідеру не тільки KPI, а й чесне «навіщо»

KPI — це інструменти контролю. Вони показують, чи рухається команда до запланованого результату, дають змогу вимірювати ефективність і ухвалювати раціональні рішення. Але коли світ довкола змінюється щодня, коли навантаження переходить межі раціонального, тільки KPI вже не рятують. Лідеру потрібно щось більше — ясне і щире «навіщо».

Це «навіщо» — не формальність, а внутрішня опора. Воно допомагає тримати курс, коли цифри ще не зійшлися, коли люди втомлені, коли здається, що все валиться. Це джерело автономної енергії — те, що живить зсередини, незалежно від зовнішнього фідбеку. Якщо керівник чітко знає, навіщо він робить свою справу, ця ясність поширюється на команду: люди починають відчувати сенс і в своїй роботі.

Чесне «навіщо» також створює вектор — у нього завжди є напрям, навіть коли точка призначення ще нечітка. А KPI — це вже позначки на маршруті. Без напрямку вони втрачають значення. Тому лідеру важливо не тільки ставити план і рахувати ефективність, а й регулярно повертатися до свого особистого змісту в роботі. Це єдине, що витримує навантаження в довгостроковій перспективі.

Відповідальна культура без «зелених» ілюзій

Бородатюк відкрито протиставляє себе «зеленій» корпоративній культурі, яка уникає зворотного зв’язку, загортає все в комфорт і неефективність. Його підхід ближчий до «помаранчевої» динаміки: це про результати, цілі, досягнення, амбітність.

Радикальна чесність у зворотному зв’язку — частина цієї системи. Тут немає місця натякам чи мовчанню. Водночас такий підхід потребує зрілих співробітників, які готові брати відповідальність за себе.

Лідерство у складні часи — це не про силу, а про стійкість. Стійкість формується не за рахунок ідеального контролю чи бездоганної стратегії, а завдяки чесності із собою, фокусу на ключовому, здатності делегувати і турботі про власну енергію.

Що працює:

  • Не намагатися встигнути все, а відсіювати зайве
  • Делегувати тим, кого сприймаєш як партнерів
  • Відмовитися від перфекціонізму на користь дії
  • Використовувати гумор як антистрес і культурний інструмент
  • Підтримувати особисту енергію через рутину: сон, спорт, рефлексії
  • Визначити свою Why і підключити її до щоденної діяльності

Цей матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел. Редакція самостійно відбирає ключові факти, аналізує їх та структурує за допомогою AI-інструментів.