Рідкісні тромби після COVID-вакцин: наукова загадка нарешті розгадана
Після кількох років досліджень вченим вдалося пояснити причину незвичного побічного ефекту, який виникав у частини людей після вакцинації препаратами Oxford/AstraZeneca та Johnson & Johnson проти COVID-19.
Найважливіше — це відкриття дає змогу в майбутньому зробити вакцини на основі тієї ж технології безпечнішими та мінімізувати подібні ризики.
Аденовірусні вакцини проти COVID-19: у чому їхня особливість
Більшість вакцин проти COVID-19, які використовуються сьогодні, належать до мРНК-вакцин. Вони мають свій механізм дії на відміну від багатьох обов’язкових або звичних щеплень. Однак на початку пандемії широко застосовувалися й інші препарати — зокрема вакцини Oxford/AstraZeneca у Великій Британії та Johnson & Johnson у США. Вони базувалися на аденовірусному векторі.
Технологія передбачає використання безпечного для людини вірусу-переносника (аденовірусу), який «доставляє» до організму фрагмент вірусу, проти якого формується імунна відповідь.
Швидкість розробки цих вакцин пояснювалася тим, що платформа не була новою. Наприклад, команда Oxford/AstraZeneca вже тестувала аденовірусну вакцину проти MERS — іншого коронавірусу — ще до початку пандемії.
Ці вакцини продемонстрували високу ефективність і разом із мРНК-препаратами від Pfizer та Moderna стали основою ранньої відповіді на пандемію: вони допомогли зменшити рівень інфекцій, врятувати життя та поступово зняти карантинні обмеження.
VITT: рідкісне, але серйозне ускладнення після вакцинації
Підписуйтеся на наші соцмережі
Жодне медичне втручання не є повністю безпечним. Згодом стало зрозуміло, що в окремих випадках після аденовірусних вакцин розвивається дуже рідкісне ускладнення.
Його назвали «вакцино-індукована імунна тромбоцитопенія з тромбозом» (VITT). Це серйозний стан, який може загрожувати життю: в організмі одночасно утворюються тромби та різко знижується рівень тромбоцитів.
Спершу медики були спантеличені. Згодом з’ясувалося, що VITT пов’язаний із незвичною аутоантитіловою реакцією проти людського білка — «фактора 4 тромбоцитів» (PF4).
Генетичні чинники та аденовірус: як вчені склали пазл
Міжнародна команда дослідників під керівництвом учених з Flinders University в Австралії взялася розібратися, як саме аутоантитіла до PF4 призводять до VITT, який компонент вакцини викликає реакцію та чи можна її запобігти.
У 2022 році професор Том Гордон і доктор Цзін Цзін Ван опублікували дослідження, яке виявило генетичні чинники ризику, пов’язані з формуванням аутоантитіл до PF4.
У 2023 році інша робота показала, що ті самі генетичні фактори можуть спричиняти VITT-подібний стан у деяких людей після контакту з природним аденовірусом — збудником звичайної застуди.
Другий етап досліджень підтвердив: VITT після вакцинації та подібний стан після природної інфекції фактично ідентичні. Це означало, що причина — не інші компоненти вакцини, а сам аденовірус.
Молекулярний механізм: чому виникає небезпечна реакція
На фінальному етапі вчені використали сучасні методи молекулярного аналізу, щоб з’ясувати, чому в окремих людей аденовірус провокує таку реакцію.
Виявилося, що організм може «помилково» сприймати один із білків аденовірусу як людський білок PF4. У результаті активуються аутоантитіла, що запускає патологічний процес згортання крові.
За словами докторки Ван, модифікація або видалення цього конкретного аденовірусного білка в майбутніх вакцинах дозволить уникнути надзвичайно рідкісної, але небезпечної реакції, зберігаючи при цьому високий рівень захисту від інфекцій.
Як працює наука: приклад відповідальної медицини
Ця історія стала прикладом того, як наука й система регулювання працюють у реальному часі. Після виявлення побічного ефекту стратегії вакцинації були переглянуті: людям із підвищеним ризиком пропонували альтернативні вакцини.
Паралельно, упродовж кількох років, дослідники з усього світу продовжували вивчати механізми цього явища, щоб запобігти його повторенню в майбутньому.
Професор Джеймс МакКласкі назвав це «блискучим молекулярним розслідуванням», яке дозволило розкрити генетичну та структурну основу того, як нормальна імунна відповідь на вірусний білок може перетворитися на патологічну аутоімунну реакцію.
Дослідження опубліковане в журналі «New England Journal of Medicine».