Чому ринок електронних сигарет став тіньовим?

Чорний ринок електронних сигарет в Україні все більше привертає увагу громадськості, влади та контролюючих органів. Майже щодня у повідомленнях Бюро економічної безпеки з’являється інформація про вилучення такої продукції на десятки мільйонів гривень, а за даними дослідження Kantar, проведеного у серпні 2025 року, частка нелегального ринку електронних сигарет в Україні сягнула 93,6%.

І справа не в тому, що держава нічого не робила. Навпаки, вона неодноразово намагалась врегулювати цей сегмент: через запровадження акцизу, заборону смаків та заборону роздрібного продажу нікотину як сировини, заборону його дарування.

Однак проблема полягає в іншому: майже кожне з цих рішень ускладнювало роботу легального бізнесу, а не сприяло скороченню тіньового сегмента. Логіка тут проста: заборона не усуває попит – вона лише прибирає законний спосіб його задовольнити, і тоді гроші спрямовуються не до бюджету, а в тіньову економіку.

Про що говорять податкові надходження?

Підписуйтеся на наші соцмережі

Найпереконливіше це демонструють дані Державної податкової служби. Якщо відсторонитися від гучних заяв і подивитися на бюджетні надходження, картина стає більш ніж промовистою. Після заборони смаків легальний імпортний сегмент фактично втратив стабільну податкову динаміку. Якщо в першій половині 2023 року імпортні рідини ще забезпечували суттєві надходження, то після липня 2023 року цей потік майже зник.

Тобто держава не отримала очікуваної детінізації, натомість вона зіткнулася з майже повним згортанням легального імпорту.

Подальші обмеження ситуацію також не змінили. Заборона роздрібного продажу нікотину як сировини та заборона його дарування не ліквідували чорний ринок. Вони лише ще більше звузили можливості для легальної діяльності. Попит при цьому нікуди не зник.

І саме тут варто звернути увагу на головне. Позитивна динаміка з’явилася не там, де ринок просто обмежували. Вона з’явилася там, де почався перехід до легальної моделі з акцизованим нікотином. Саме тоді почали зростати показники у вітчизняному сегменті. Отже, бюджетний ефект дала не сама заборона, а можливість працювати легально – у реальній, а не формальній моделі.

У цьому і полягає ключовий висновок: чорний ринок збільшується не тому, що держава намагається регулювати галузь, а коли державна політика ускладнює роботу тим, хто готовий діяти відкрито й офіційно, але не пропонує їм життєздатних правил гри.

У тіньового ринку завжди є свої опори: корупція, схеми, прогалини в контролі. У легального бізнесу природний союзник лише один – держава, але замість того, щоб спиратися на білий ринок у боротьбі з тінню, держава нерідко сама послаблює його позиції.

Повернути ситуацію до попереднього стану вже неможливо. Тому сьогодні питання не в тому, щоб вигадати ще одне обмеження, питання в тому, щоб доопрацювати регулювання того, що реально існує на ринку. Не боротися з попитом як таким, а переводити його в легальну, контрольовану й оподатковувану площину. Не лише вимагати від бізнесу сплати податків, а й створити умови, за яких це справді можливо.

Якщо держава дійсно хоче скоротити тіньовий сегмент, вона має припинити послаблювати легальний ринок і почати сприймати його як партнера. Тому що лише союз держави та легального бізнесу здатен витіснити чорний ринок. Самі по собі обмеження цього не забезпечать. І попередні рішення вже не раз це довели.