Фінансовий світ 2030: навіщо ми запустили конкурс для студентів і що з цим робити далі
Коли говорять про фінансовий світ 2030 року, легко перейти у футурологію. Банки без відділень, штучний інтелект, який сам керує грошима, цифрові валюти, біометрія замість карток — сценаріїв вистачає.
Але до 2030 року залишилося менше чотирьох років.
Сьогоднішні студенти на той момент уже матимуть роботу, власний дохід, податки, заощадження і набір фінансових сервісів, якими користуватимуться щодня. Частина нинішніх школярів уперше самостійно відкриватиме рахунки, отримуватиме картки й вирішуватиме, де тримати гроші.
Тобто йдеться не про абстрактне «покоління майбутнього». Це люди, які дуже скоро стануть клієнтами фінансових компаній, працівниками галузі й тими, хто своїм вибором визначатиме, які продукти справді потрібні.
Саме з цієї логіки з'явився всеукраїнський конкурс «Фінансовий світ 2030», який проводить EDTOP за підтримки Trustee Plus.
Але для мене цікавіше інше питання: навіщо фінансовій індустрії взагалі питати про майбутнє людей, які ще не працюють у ній?
Не вгадати майбутнє, а поставити правильне питання
Я не очікую, що студент сьогодні точно передбачить, якою буде фінансова система у 2030 році.
Якщо хтось напише, що банки зникнуть, а люди користуватимуться лише криптогаманцями, він, найімовірніше, помилиться. Якщо інший учасник вирішить, що нічого принципово не зміниться, ризик помилитися не менший.
Але передбачення тут і не є головною цінністю.
Значно цікавіше побачити, що молода людина взагалі вважає проблемою.
Людина, яка двадцять років працює у фінансах, може звикнути до того, що міжнародний переказ проходить через кількох посередників. Що для різних фінансових завдань потрібні окремі застосунки. Що користувач має розуміти різницю між банком, платіжною установою, біржею та криптогаманцем.
Для того, хто виріс зі смартфоном, частина цих речей уже не виглядає природною.
Молода людина не обов'язково знає, як перебудувати систему. Але саме її просте запитання «чому це настільки складно?» іноді корисніше за професійне пояснення, чому все історично влаштовано саме так.
Нові продукти часто починаються не з хорошої відповіді, а з незручного питання.
Студентам не потрібно приписувати особливу мудрість
Тут легко впасти в іншу крайність і вирішити, що молодь нібито краще бачить майбутнє лише тому, що вона молодь.
Це не так.
Студент може так само повторювати модний тренд, плутати красиву технологію з реальною потребою або пропонувати продукт, який неможливо побудувати економічно. І це нормально.
Конкурс не є соціологічним дослідженням і не покаже, «чого хоче все покоління Z». Він покаже, як конкретні молоді автори думають про гроші, технології та фінансові сервіси.
На мій погляд, цього цілком достатньо.
Нам не обов'язково отримати таблицю, де 63% респондентів хочуть певну функцію. Іноді значно цінніше прочитати добре аргументовану роботу, після якої хочеться запитати себе: а чому наш продукт досі робить це інакше?
Підписуйтеся на наші соцмережі
Гіпотезу потім можна перевірити звичайними методами — дослідженнями, тестуванням і поведінкою реальних користувачів.
Чому в конкурсі є і тексти, і практичні проєкти
Для студентів ми залишили два формати: аналітичне есе та практичний цифровий проєкт.
Це дві різні навички.
Есе показує, чи здатна людина сформулювати проблему, знайти аргументи, відділити факт від припущення і послідовно довести свою думку.
Проєкт ставить жорсткіше питання: добре, проблема є — а як виглядатиме рішення?
Сказати «фінансові застосунки мають бути простішими» легко. Значно складніше показати хоча б прототип і вирішити, які функції залишити, що прибрати з екрана, як користувач підтверджує операцію і що станеться, якщо він помилиться.
Окремо ми не стали робити вигляд, що у 2026 році можна ізолювати навчання від штучного інтелекту. Використовувати такі інструменти можна, але автор має розуміти власне рішення і бути здатним його пояснити.
Питання вже не в тому, чи користувалася людина ШІ.
Питання в тому, чи залишилося після цього власне мислення.
Найцікавіші роботи можуть взагалі бути не про криптовалюту
Для Trustee Plus було б дуже легко зробити конкурс про те, «якою буде крипта у 2030 році».
Я вважаю, що це звузило б тему.
Людині майбутнього навряд чи буде принципово важливо, до якої технологічної категорії належить її платіж. Їй потрібно отримати зарплату, переказати гроші близьким, створити фінансовий резерв, оплатити підписку, не втратити кошти через шахрайство і зрозуміти, скільки вона витратила цього місяця.
Якщо це найкраще вирішить банк — прекрасно. Якщо частину завдань закриють стейблкоїни — теж. Якщо користувач узагалі не знатиме, яка технологія стоїть за кнопкою «Надіслати», можливо, це і буде ознакою зрілості фінансового продукту.
Тому мені було б не менш цікаво прочитати сильну роботу про фінансову приватність, захист від шахрайства, доступність платежів чи управління особистим бюджетом, ніж текст про блокчейн.
Технологія стає важливою після того, як зрозуміло, яку людську проблему вона вирішує.
Що фінансовій індустрії варто шукати в цих роботах
Я точно не використовував би результати конкурсу як готовий список функцій для продукту.
Навіть якщо кілька студентів запропонують однакову ідею, це ще не означає, що завтра її потрібно розробляти.
Набагато цікавіше шукати повторювані подразники.
Де люди бачать зайву складність? Чого бояться у фінансових продуктах? Що для них означає контроль над власними грошима? Які рішення вони готові передати алгоритму, а які хочуть залишити собі? Що вони вважають безпечним фінансовим сервісом?
Одна відповідь може бути випадковістю. Якщо одна й та сама проблема з'являється в десятках незалежних робіт, на неї вже варто подивитися уважніше.
Не тому, що студенти обов'язково знайшли правильне рішення.
Можливо, вони просто помітили незручність, яку ми всередині індустрії давно перестали бачити.
Що робити після оголошення переможців
Для мене найбільший ризик такого формату дуже простий.
Можна зібрати роботи, обрати переможців, вручити нагороди, зробити фотографії — і більше ніколи до цих ідей не повернутися.
Тоді це справді буде просто конкурс.
Мені хотілося б, щоб наступний етап був цікавішим.
По-перше, варто дивитися не лише на переможців. Сильні ідеї можуть опинитися поза першими місцями просто тому, що в конкретній номінації інша робота була краще оформлена чи аргументована.
По-друге, після завершення конкурсу має сенс згрупувати теми, які повторюються. Не конкретні бренди чи технології, а проблеми: платежі, заощадження, шахрайство, приватність, фінансова освіта, штучний інтелект, доступ до грошей.
А потім повернути ці питання назад фінансовій індустрії.
Не зі словами «студенти вирішили, що треба робити так», а значно чесніше:
ось речі, які майбутнім користувачам уже сьогодні здаються складними, незрозумілими або неправильними. Що ми можемо на це відповісти?
І є ще одна ідея, яка подобається мені найбільше: повернутися до цих робіт у самому 2030 році.
Подивитися, що учасники вгадали. Що сьогодні здається розумним, а через чотири роки виглядатиме наївно. Які проблеми зникнуть самі, а які залишаться майже без змін.
Тоді конкурс стане не лише розмовою про майбутнє, а маленьким документом про те, як ми уявляли це майбутнє до того, як воно настало.
Майбутнє фінансів починається з незручного питання
У Trustee Plus ми багато думаємо про те, як цифрові активи переходять від інвестиційного сценарію до повсякденного використання. Але будь-яка компанія з часом потрапляє у власну професійну бульбашку: ми добре знаємо, як працює продукт, і тому перестаємо помічати речі, які для нової людини зовсім не очевидні.
Можливо, головна цінність «Фінансового світу 2030» саме в цьому.
Не отримати від студентів готовий план фінансової системи. Не знайти людину, яка найточніше вгадає наступний великий тренд.
А почути питання, яке людина з десятьма роками досвіду могла вже давно перестати ставити:
«А чому це взагалі має працювати саме так?»
Бо майбутнє фінансів часто починається не з нової технології.
Воно починається з моменту, коли старе пояснення перестає когось влаштовувати.