Біткоїн, який розбагатів під арештом

У Лондоні суд вирішує, кому дістанеться приріст у кілька мільярдів доларів. В Україні таку суперечку уявити важко, і криптовалюта тут ні до чого.

Я багато пишу про те, як активи, передані в АРМА, втрачають у ціні. Заводи простоюють, техніка іржавіє під відкритим небом, нерухомість роками чекає управителя. А коли справа нарешті доходить до продажу, держава радіє, якщо виручила хоча б половину оцінки. Жанр, на жаль, звичний.

Нещодавно мені трапилася історія з протилежною бідою. Актив, який держава тримає під арештом, подорожчав більш ніж у дванадцять разів. І тепер суд з’ясовує, кому цей приріст належить. Я прочитав про це у Financial Times, і, чесно кажучи, ця справа не відпускає мене вже кілька тижнів.

У 2014–2017 роках китаянка Цянь Чжимінь через компанію в Тяньцзіні продавала «інвестиційні продукти» з обіцянкою високого доходу без жодного ризику. Повірили понад 128 тисяч людей. Їхні гроші Цянь потроху перетворювала на біткоїни, коли ті ще коштували сотні доларів, а не десятки тисяч. У 2017-му за компанію взялася китайська поліція, і власниця з фальшивим паспортом утекла до Лондона. Там вона орендувала особняк біля Хемпстед-Гіт за 17 тисяч фунтів на місяць. Її колишня помічниця потім розповідала в суді, що Цянь здебільшого лежала в ліжку, грала у відеоігри й торгувала криптою.

Погоріла вона на нерухомості. Спроба купити будинок за мільйони фунтів насторожила британців, і в жовтні 2018 року поліція прийшла з обшуком. Знайшли ноутбуки й гаманці з ключами до 61 тисячі біткоїнів, а це за тодішнім курсом близько 400 мільйонів доларів. Саму Цянь, до речі, тоді навіть не затримали. Вона назвалася чужим ім’ям, і поліцейські просто не знали, хто перед ними. Ще шість років вона переховувалася, поки у 2024-му її не заарештували в Йорку. Торік суд дав їй 11 років і 8 місяців.

А біткоїни весь цей час лежали. Ніхто нічого з ними не робив. Коли у вересні 2025-го Цянь визнала провину, поліція оцінювала їх уже в понад 5,5 млрд фунтів. Зараз, після просідання ринку, FT пише про 3,8 млрд фунтів, тобто приблизно 5 млрд доларів. Китайські фінансові журналісти порахували від цін, за якими Цянь колись купувала монети, і вийшло зростання приблизно в двісті разів.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Найцікавіше починається далі. За матеріалами британського суду, вкладники внесли в схему близько 40 млрд юанів, і приблизно 34 млрд компанія встигла виплатити назад. Як у будь-якій піраміді, ранні учасники отримували гроші пізніших. Отже, чисті втрати людей обчислюються кількома мільярдами юанів, а біткоїни коштують у рази більше. Суддя, яка виносила вирок, прямо зазначила, що вилученого вистачить, щоб розрахуватися з інвесторами. Суперечка точиться про інше: хто забере решту.

Близько 16 тисяч постраждалих подали до британського суду заяви про свої права на монети. Вони наполягали на англійському праві, бо воно дозволяло б стверджувати, що біткоїни, куплені за їхні гроші, і є їхньою власністю. Тоді й увесь приріст належав би їм. 12 жовтня суддя Високого суду Марк Тернер вирішив інакше. Права вкладників визначатиме китайське право, адже і шахрайство, і платежі, і купівля біткоїнів відбувалися в Китаї. За оцінками китайського видання Caixin, у такому разі люди, найімовірніше, зможуть розраховувати лише на повернення вкладеного з відсотками. А мільярди зверху? FT ще торік писала, що в британському Мінфіні неформально обговорювали, чи не залатати ними бюджетну діру.

Крапку в цій історії не поставлено. У жовтні вкладники отримали дозвіл на апеляцію. А 28 вересня суд у Тяньцзіні прийняв заяву китайської прокуратури про конфіскацію тих самих біткоїнів, і там зараз триває піврічний строк для заінтересованих осіб. Одна купа монет, дві держави, тисячі людей, і простої відповіді немає ні в кого.

Не хочу робити з цього казку про мудру британську державу. Британська поліція не «управляла» біткоїнами в нашому розумінні слова. Вона зберегла ключі, нічого не загубила, не продала в паніці й не дала нікому вивести монети. Решту зробив ринок. І ринок у будь-який момент міг забрати все назад: лише за останній рік вартість цієї купи зменшилася приблизно на третину.

Але, як на мене, саме тут і захований головний урок. Щоб арештований актив подорожчав, державі іноді не треба бути геніальною. Їй досить нічого не зламати. А щоб не залежати від везіння, потрібні правила, коли тримати, а коли продавати. Італія, наприклад, з 31 жовтня застосовує нові норми на виконання європейської Директиви 2024/1260. Арештоване майно там можна продати ще до конфіскації, якщо зберігання загрожує псуванням або суттєвими збитками, а вилучені криптогаманці передають на зберігання спеціальному державному фонду. Ніякої геніальності, звичайна процедура.

Тепер уявімо, що ці 61 тисяча біткоїнів опинилися не в Лондоні, а в Києві.

Думаю, флешка з ключами дуже швидко стала б медійним фетишем. Такий фетиш у нас уже є, і звуть його «яхта Медведчука». Royal Romance перебуває під арештом з березня 2022 року. За цей час від її продажу встигли відмовитися два міжнародні аукціонні доми, а Україна не отримала з неї жодної гривні. Зате заголовків вистачає. Навесні агентство «готувало яхту до продажу», на початку літа повідомило, що процес вийшов на «фінальну стадію». Яхта тим часом стоїть у Хорватії, і реального контролю над нею в АРМА, за його ж словами, немає. Є прес-релізи.

А тепер замініть яхту флешкою. Сюжет вийшов би ще кращий. Прокуратура пояснювала б, що успіх її, бо вона знайшла. Агентство пояснювало б, що успіх його, бо воно зберігає. За рік легко набігло б із десяток пресконференцій і брифінгів. А біткоїн тим часом жив би своїм життям.

Втім, фантазувати тут навіть не обов’язково. Як ми поводимося з криптоактивами, вже видно на живому прикладі. У червні АРМА вперше в історії України отримало арештовані криптоактиви: понад 8,3 млн USDT, тобто більш як 372 млн грн, вилучені у справі міжнародного хакерського угруповання. Подію заслужено назвали історичною. А 14 серпня Печерський суд дозволив ці USDT продати, і пояснення в ухвалі варто перечитати двічі: в агентства просто немає повноважень на будь-який інший спосіб управління, крім реалізації.

Тобто з криптою наша держава вміє робити рівно одне. Продавати. З 2025 року АРМА може мати криптогаманець і рахунки на торгових платформах, але виключно для того, щоб збути актив. Закону, який регулював би обіг віртуальних активів, в Україні досі немає. Ще в серпні в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» я ставив просте запитання: хто має доступ до державного криптогаманця і яким документом цей доступ урегульований. Я досі вважаю його головним, бо від відповіді залежить, чи не зникнуть одного дня 372 мільйони разом із паролем.

Із USDT це ще пів біди. Він прив’язаний до долара, тож швидкий продаж майже нічого не коштує. А тепер повернімося до біткоїнів Цянь. Якби АРМА мусило їх продати, бо інших повноважень немає, держава продала б за ціною дня, навіть якщо це найгірший день року. Ніякого вибору між «тримати» і «продавати», який зараз прописують в італійському законі. І ніякої лондонської суперечки про приріст, бо приросту просто не було б.

Британська поліція вісім років тримала біткоїни Цянь Чжимінь мовчки. Без фото біля сейфа, без «фінальних стадій» і без пресконференцій. Монети просто лежали і дорожчали. Для нашої системи навіть така тиша поки недосяжна.