З чого починати комунікацію в команді
Незалежно від сфери ваших занять, скоріш за все, вам доводиться контактувати з іншими людьми, разом над чимось працювати та спілкуватися.
Ще з раннього дитинства ми вчимося співіснувати з іншими, а в робочому середовищі все ускладнюється посадовими обов’язками: нам треба не просто мирно жити і не шкодити один одному; не просто бути толерантними та приймати інших такими як вони є; не просто намагатися бути щасливими і миритися з недоліками інших.
На роботі чи в освітньому процесі (як учні/учениці, чи студенти/студентки) — в колективі ми маємо робити щось разом з іншими заради спільного результату. І це щось має вдатися! І бажано, щоб під час і після створення цього чудо продукту люди, які над ним працюють відчували себе комфортно, реалізовано і поважно.
Навіть звучить це не просто, що вже казати про фактичне життя. Створити чи удосконалити команду було завданням із зірочкою для всіх і у всі часи. Тому це вдається не завжди, а навіть коли вдається є нестабільним. Побудова комфортної комунікації в команді — це шлях безперервний і точно не рівнинний. Будьте готові до зигзагів та поворотів.
Будь-яка команда завжди створюється з конкретною метою.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Зверніть увагу, що зараз принципово редагується формулювання: ми не кажемо “розділяємо учасників та учасниць на групи”, а говоримо “формуємо команди”, “ОБ’ЄДНУЄМО у групи” тощо. Тобто є люди, які самостійно об’єднуються навколо певної мети чи завдання, або хтось їх об’єднує (в ідеалі надихає).
Звідси випливає, що кожна команда має конкретні завдання, тому має мати конкретні правила взаємодії, чітку субординацію і більшу чи меншу долю формальності. Це все повинно органічно переплітатися і не конфліктувати із толерантністю та взаємоповагою, щоб забезпечити позитивний клімат в середині колективу.
Як цього досягти? Як побудувати продуктивну команду з нуля. Де буде усім комфортно? Або редизайнити уже працюючу, щоб покращити взаємодію та результативність?
Варто почати із стилю спілкування
Для цього чітко транслюємо та усвідомлюємо, що команда — це насамперед КОМАНДА для виконання певної задачі. І це має бути першочерговим та основним. Це НЕ команда друзів. НЕ сім’я чи родина. Це команда професіоналів, де усі працюють над певними задачами. І кожен та кожна має відчувати себе насамперед професіоналом та професіоналкою.
На мою думку, велика помилка починати із дружби чи родинності і транслювати це у манері спілкування, постановці задач тощо.
Друзі — це ті, хто завжди має зрозуміти та прийняти твої промахи і виручити тебе. Цього і будуть очікувати. “Я вчора був такий замучений/на…”, “колишній подзвонив, я мала бігти”, “як почала/в дивитися серіал, не могла/міг відірватися”, “покликали на рибалку, а мені так давно хотілося, скільки того життя, робота не вовк”, “все зроблю”... І якщо транслювати дружбу як основний акцент, далі прозвучить, навіть прямо — “Ти ж все розумієш. Насамперед треба думати про себе, а робота зробиться”, “Не парся, все буде”, “Бос, не хвилюйтеся, я все пам’ятаю і все зроблю” і т.п.. Звісно, ніхто не скаже чітких термінів, або скаже, але ще кілька раз перенесе. А вам як керівнику/ці доведеться дуже сильно напружуватися, щоб зрозуміти що робиться, а що ні? Чи буде взагалі зроблено, чи ні? Чи встигаєте ви в дедлайни, чи ні? І постійно розпорошуватися на прохання/нагадування виконати те, що потрібно виконати. Вам доведеться розуміти всі обставини і перепетії життя (що непогано, доволі), але натомість ви не отримаєте результату, який має бути у вказані терміни.
Через дружньо-родинні стосунки з часом почне страждати і руйнуватися уся структура відносин, взаємозв’язків та задач у команді.
Навіть якщо великим терпінням, лояльністю, чи везінням робота робитиметься, команди із спільним баченням ідеї та продукту у вас не буде. Єдиним наслідком такої взаємодії буде група людей, які добре вмітимуть викручуватися та маніпулювати, приймати швидкі, недалекоглядні та тимчасові рішення. Людей, усі зусилля яких будуть іти лише на “латання дірок”, бо всюди буде недоладу.
Як наслідок — новий якісний продукт створити буде майже неможливо, кадри втрачатимуться, середовище буде не комфортним — усі шукатимуть винних і ніхто не братиме відповідальності. Як і ніхто не захоче вернутися в позицію “колеги”, бо ж ми “друзі”, “як сім’я” всі мають виручати один одного і прикривати.
КОМАНДИ у вас не буде, як і працівників, які будуть зростаючими професіоналами, небайдужими до своєї діяльності.
Звісно, все трішки складніше, якщо ви будуєте команду з друзів чи родини — тут доведеться буквально переключати стиль спілкування з “свій своєму” та “професіонал професіоналу”. Непросто. Вдаватися може з перемінним успіхом — але можливо.
Не можна починати командотворення ні з чого іншого як з чіткого розуміння, що ми команда, яка має виконувати певні задачі.
Якщо все зробити правильно, то з часом ви дійсно зможете побудувати здорові ДРУЖНІ СТОСУНКИ, або відчути здорову РІДНІСТЬ ЧИ СІМЕЙНІСТЬ і це не впливатиме на роботу та становлення команди як професіоналів, та успіху спільного продукту. Така взаємодія не руйнуватиме команду, не провокуватиме марних конфліктів (конфлікт заради конфлікту) та не загрожуватиме меті командотворення.