Ювелірний бізнес в Україні: що насправді стоїть за “красивими вітринами”
У наших містах ювелірних магазинів, мабуть, більше, ніж будь-яких інших. Вони розташовані у найкращих локаціях, мають найдорожчу рекламу, формують образ красивого, успішного бізнесу.
Але виникає просте питання: чи існують ці великі бренди юридично так само красиво, як виглядають? І чи сплачують вони податки з тих виробів, які продають?
Спробуємо розібратись
Ми вже звикли, що більшість галузей торгівлі в Україні складається з двох частин: білої і тіньової. І ювелірний ринок — не виняток.
Почнемо з білого бізнесу.
Є компанії, які працюють прозоро: сплачують офіційні зарплати, платять податки, імпортують або виробляють продукцію легально і продають її з використанням РРО.
Серед таких — міжнародний бренд Pandora та український Guzema. Це приклади бізнесу, який працює “в білу”: зарплати від 18 до 37 тисяч гривень, офіційна діяльність і податки.
Але ця частина ринку — менша. Значно більша — тіньова.
Почнемо із зарплат. Середня офіційна зарплата в галузі — близько 8,8 тисяч гривень. Це в рази менше, ніж ті цифри, які компанії самі ж декларують у вакансіях. Ювелір має отримувати від 30 тисяч гривень, продавець — від 22 тисяч і більше.
Різниця очевидна.
Це означає, що значна частина зарплат виплачується в конвертах.
І це лише один елемент схеми.
Підписуйтеся на наші соцмережі
Формально ці підприємці працюють на спрощеній системі. Але навіть у цих умовах часто не пробиваються чеки. Частина продажів взагалі не потрапляє в облік.
У результаті бізнес уникає податкового контролю і не сплачує ПДВ та податок на прибуток.
Кілька років тому галузь просила державу скасувати пробірний збір, аргументуючи це тим, що він штовхає бізнес у тінь.
Держава пішла назустріч.
Але після цього нічого не змінилося. Галузь залишилась у тіні.
За скромними оцінками, втрати бюджету від ювелірного ринку — близько 5,9 млрд грн на рік.
При цьому ми всі бачимо великі мережі, сотні магазинів у торгових центрах, масштабну рекламу. І формально це — “малий бізнес”, оформлений через ФОПів.
Як це виглядає на практиці?
Візьмемо один із найбільших брендів — “Золотий вік”. Близько 2000 працівників і понад 350 магазинів. Але вся ця структура подрібнена на ФОПів.
Середня офіційна зарплата — близько 4 тисяч гривень. При тому, що в вакансіях компанія пропонує від 14 до 45 тисяч.
Це пряме свідчення ухилення від оподаткування.
За нашими оцінками, оборот цієї мережі — щонайменше 10 млрд грн на рік. Втрати бюджету — близько 3 млрд грн.
Аналогічна ситуація з брендом “Укрзолото”: близько 230 магазинів, 700 працівників, середня зарплата — 5,3 тисячі гривень при заявлених близько 29 тисяч.
Втрати бюджету — близько 1 млрд грн на рік.
Ще один приклад — Столична ювелірна фабрика. Майже 200 магазинів, активна онлайн-торгівля, великі обороти — і та сама схема з ФОПами.
Офіційна зарплата — близько 7,6 тисяч гривень, тоді як у вакансіях — 30–45 тисяч.
Втрати бюджету — ще близько 1 млрд грн.
Що це означає?
Тінь у цій галузі не ховається. Вона демонстративна.
Вона фактично говорить суспільству: можна не платити податки, отримувати надприбутки — і нічого за це не буде.
Ми всі бачимо ці бренди, ці магазини, цю рекламу.
Питання лише в тому, чи готові ми далі робити вигляд, що не бачимо того, що стоїть за цією “красою”.