Я з гіркотою дивлюся на PR-війни в українській промисловості
Я з гіркотою дивлюся на PR-війни в українській промисловості. Ми роками говорили про необхідність відродження промисловості України, про реіндустріалізацію. А коли це відродження почалося – через війну, у сфері виробництва озброєнь, – одразу кинулися з'ясовувати, хто кому в борщ насрав.
Я ще розумію, коли брудом компроматів поливають один одного політики, митники або лихварі (в сенсі, банкіри). Це звично і навіть нормально. Я ще міг зрозуміти численні скандали в енергетиці – про корупцію в Міненерго або «Енергоатомі» в енергетичній галузі справді легенди ходили. Але тепер ми бачимо поливання брудом тільки-тільки почавшої реальний розвиток української промисловості.
Підписуйтеся на наші соцмережі
За роки життя в Україні я багато разів чув нарікання – мовляв, от як погано, у нас немає інституту репутації!!! Агов! Який може бути «інститут репутації», коли існують всім відомі розцінки на дискредитацію будь-якої людини, і публічної передусім? Коли існує цілий ряд ЗМІ, журналістів і «активістів», які подібною дискредитацією заробляють собі на життя?
Зараз лунають пропозиції – жорсткіше контролювати медіа, підвищити відповідальність за сказане, прибрати анонімність в інтернеті. Не допоможе. Як людина, яка більшу частину свого життя пропрацювала в ЗМІ, я добре знаю: професійний журналіст може знищити репутацію публічної особи, просто ставлячи питання. «Правильні» питання. Навіть стверджувати і заявляти нічого не потрібно – при правильній подачі публіка сама все домислить. Так, для цього потрібна певна майстерність, але нею володіє багато хто.
Так
що ж робити? Як бути, якщо потрібно працювати з людиною, а про неї «в
інтернетах» всяке таке пишуть? Ну, якщо людина, на яку опублікований компромат,
після цього втікла з країни, – тут все зрозуміло.
Швидше за все, опубліковане – правда. А якщо вона продовжує жити і працювати в
Україні, щось робити, то єдиний розумний варіант – покластися на власну думку,
а не на чужі слова. Поспілкуватися, спробувати попрацювати. Не обов'язково
одразу довірятися на 100%, але саме самому зробити висновки. І дуже часто ці
висновки в корені відрізняються від опублікованого компромату.
Денис Стаджі