Від книжки до серіалу, гри та мерчу: як змінюється видавничий бізнес

Видавничий бізнес давно вже не обмежується схемою «купили права, надрукували, продали». Роман може стати серіалом, грою чи виставою, а іноді все відбувається навпаки: історія приходить у книжки з кіно.

У 2024 році ми у Vivat видали роман Олени Моренцової-Шулик «Смак свободи», створений за однойменним українським фільмом, а цього року його продовження «Мій таємний інгредієнт».

Цікава й історія «Бріджертонів» Джулії Куїнн. Перша книжка вийшла у 2000 році, а через двадцять років Netflix дав серії нове життя. Ми почали видавати її українською у 2023 році, цьогоріч завершили основний цикл із восьми романів і видали «Королеву Шарлотту», написану Куїнн разом із Шондою Раймз за мотивами серіального приквелу. Книжка стала серіалом, а серіал дав поштовх новій книжці.

Підписуйтеся на наші соцмережі

З нашою новинкою «Вчоріч» Каро Клер Берк ситуація інша. Права на екранізацію придбали ще до виходу роману англійською. Майбутня адаптація привернула до нього увагу заздалегідь. Українською книжка вийшла наприкінці вересня, і ми вже готуємо додрук.

Є такі історії й у колег. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видає серію Джонатана Страуда «Агенція Локвуд і Ко». У 2023 році Netflix випустив за нею серіал. Він завершився після першого сезону, а п'ять романів залишилися доступними читачам.

Це ж видавництво випускає українською «Гаррі Поттера». Від появи першої книжки у 1997 році світ Джоан Ролінґ виріс далеко за межі семи романів: вісім фільмів, вистава, тематичні парки, ігри та ліцензійні товари. Відеогра Hogwarts Legacy, що вийшла у 2023 році, за перший рік продалася накладом понад 22 мільйони копій. Попереду нова серіальна адаптація, а видавці продовжують випускати ілюстровані й колекційні видання.

Ще один напрям — мерч. У 2025 році Сара Дж. Маас уклала угоду з IMG Licensing щодо товарів за мотивами своїх книжкових серій, зокрема «Двору шипів і троянд». Це одяг, прикраси та інша продукція. Не кожна така річ приносить великий прибуток, але ліцензовані товари підтримують спільноту читачів — а ще працюють як промо книжкової серії, бо куди б не зайшов, зустрічаєш їхню згадку.

Інакше працює театр. Успіх «Конотопської відьми» у театрі Франка зацікавив нову аудиторію твором Григорія Квітки-Основ'яненка. Ми бачимо стабільний попит на наше видання у серії Vivat Класика й регулярно його додруковуємо. Сценічне прочитання допомагає повернути увагу до тексту, знайомого багатьом лише зі школи.

Я часто говорю про необхідність будувати екосистему навколо книжки. І мова тут не лише маркетинг. Потрібно оцінювати не тільки можливий наклад, а й перспективи твору в інших форматах і на міжнародних ринках.

Тут важливе питання прав. Купівля прав на друковане видання не означає автоматичного права створити фільм, аудіокнижку чи гру. Ці права можуть залишатися в автора або належати іншим компаніям. Тому ще під час переговорів потрібно розуміти, що саме отримує видавництво і з ким може співпрацювати далі. На багато який мерч ми не можемо купити права, бо ці права вже належать компанії, яка планує екранізацію — а це може трапитися і через кілька років. 

Не менш важлива економіка. Книжка, серіал і відеогра потребують різних бюджетів, компетенцій та мають різні ризики. Я не вважаю, що кожен роман треба екранізувати або перетворювати на франшизу. Завдання видавця полягає в тому, щоб побачити потенціал і знайти партнерів там, де це доцільно.

Для українського ринку це можливість ширше працювати з інтелектуальною власністю. Ми вже продаємо права на переклади й беремо участь у міжнародних ярмарках, але наші історії можуть зацікавити також кінопродюсерів, театри, анімаційні та ігрові студії. Для цього потрібні професійне представлення прав, контакти та розуміння інших креативних індустрій.

Мені хотілося б, щоб українські книжки частіше виходили у світ не лише в перекладах, а й через кіно, театр, аудіо та ігри. Успіх історії варто вимірювати не тільки проданими примірниками, а й тим, які можливості вона створює для авторів і всієї української культури.