Оподаткування виплат нерезидентам: що має знати ФОП-спрощенець

Українські ФОПи дедалі частіше працюють з іноземними контрагентами — оплачують рекламу, купують цифрові послуги, сплачують комісії або агентські винагороди. На практиці такі операції виглядають як звичайні бізнес-витрати. Проте саме в цьому місці для підприємця виникає одна з найбільш недооцінених податкових зон ризику.

У блозі юридичної компанії YANKIV детально роз’яснюється ситуація, коли ФОП на спрощеній системі, сам того не плануючи, переходить у статус податкового агента нерезидента. Це означає не лише додаткові формальності, а й реальну фінансову відповідальність у разі помилки.

Ключове правило формулюється просто, але має складну практичну реалізацію: якщо ФОП виплачує нерезиденту дохід із джерелом походження з України, він зобов’язаний утримати та перерахувати до бюджету 15% податку.

Загальне правило: 15% незалежно від спрощеної системи

Податковий кодекс України прямо встановлює: при виплаті доходу нерезиденту з джерелом походження з України резидент зобов’язаний утримати податок за ставкою 15%. Це правило поширюється і на фізичних осіб — підприємців на єдиному податку. Спрощена система не звільняє ФОПа від функцій податкового агента.

На практиці це означає, що ФОП відповідає не лише за власні податки, а й за коректність оподаткування доходу контрагента-нерезидента. Податок утримується безпосередньо з суми виплати нерезиденту та перераховується до бюджету одночасно з переказом коштів.

Критично важливий момент для бізнесу: якщо договірна сума визначена як «чиста» (net), 15% податку фактично лягають на ФОПа. За відсутності відповідного застереження в договорі підприємець сплачує податок власним коштом, не маючи можливості його компенсувати.

Саме тому міжнародні договори для ФОПів потребують не лише бухгалтерського, а й податково-правового аналізу ще до першої оплати.

Що вважається доходом із джерелом з України

У питанні оподаткування вирішальним є не місце реєстрації контрагента і не валюта розрахунків, а джерело походження доходу. Саме цей критерій визначає, чи має ФОП виконувати функції податкового агента.

Підписуйтеся на наші соцмережі

Податковий кодекс відносить до доходів нерезидентів, що можуть оподатковуватися в Україні, зокрема дивіденди, проценти, лізингові платежі, роялті за використання об’єктів інтелектуальної власності, а також винагороди за надані послуги.

Для ФОПа це означає, що ризик виникає не лише у «класичних» фінансових операціях, а й у щоденних бізнес-платежах: оплаті маркетингових послуг, розміщенні реклами, ліцензуванні програмного забезпечення або роботі з агентами за кордоном.

Сам факт того, що послуга фактично споживається українським бізнесом або пов’язана з діяльністю в Україні, може бути підставою для визнання доходу таким, що має українське джерело. Саме тут і виникає обов’язок утримувати 15% податку.

Коли утримувати податок не потрібно

Попри жорсткість загального правила, закон передбачає кілька суттєвих винятків, які можуть повністю змінити податкову модель виплати.

Найбільш практично значущий виняток — застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування. Якщо між Україною та країною податкової резиденції нерезидента укладено відповідну угоду, саме її положення мають пріоритет. У результаті ставка податку може бути знижена або обов’язок утримання податку може бути скасований взагалі.

Втім, для застосування міжнародного договору ФОП має підтвердити резидентність контрагента. Без відповідного підтвердження податкові органи розцінюють виплату як таку, що підлягає стандартному оподаткуванню за ставкою 15%.

Інша принципова ситуація — отримання доходу нерезидентом через постійне представництво в Україні. У цьому випадку утримання податку не здійснюється, оскільки представництво самостійно декларує та сплачує податки.

Окремі правила також діють для спеціальних видів доходів, прямо визначених у Податковому кодексі, що вимагає окремого аналізу кожної операції.

Агентські договори і «транзитні» кошти: де проходить межа

Саме агентські моделі співпраці створюють найбільше запитань у практиці ФОПів. Причина проста: через рахунок підприємця можуть проходити значні суми, які формально не є його доходом.

Показовим є приклад, розглянутий Державною податковою службою в індивідуальній податковій консультації від 1 грудня 2025 року. ФОП третьої групи єдиного податку уклав агентський договір з іноземною компанією на розміщення реклами.

За умовами договору нерезидент перераховував ФОПу два типи коштів: цільові суми для подальшої оплати рекламних послуг іншому нерезиденту та агентську винагороду за власні послуги.

Для цілей оподаткування доходом ФОПа визнається виключно агентська винагорода. Кошти, які мають транзитний характер і призначені для подальшого перерахування третій стороні, до оподатковуваного доходу не включаються.

Водночас податкова окремо наголошує: питання утримання 15% податку з виплат іншому нерезиденту не може вирішуватися автоматично. Воно залежить від конкретних умов договору, економічної суті операції та первинних документів. Формальна наявність агентської конструкції сама по собі не усуває податкових ризиків.

Практичний алгоритм для ФОПа перед виплатою нерезиденту

Перед тим як перерахувати кошти іноземному контрагенту, ФОП фактично має пройти короткий, але критично важливий податковий аналіз.

Перший крок — визначити, чи є виплата доходом із джерелом походження з України. Без відповіді на це питання подальші розрахунки втрачають сенс.

Другий крок — перевірити наявність міжнародного договору з країною податкової резиденції нерезидента та можливість його застосування на практиці.

Третій крок — з’ясувати, чи працює нерезидент через постійне представництво в Україні.

Саме сукупність відповідей на ці питання визначає, чи виникає обов’язок утримувати податок, чи може застосовуватися пільгова ставка або повне звільнення.

Підсумок: спрощена система не дорівнює податковій простоті

Робота з нерезидентами для ФОПа на єдиному податку майже завжди виходить за межі стандартної спрощеної логіки. У випадку виплати доходу з українського джерела підприємець автоматично стає податковим агентом і несе відповідальність за утримання 15% податку.

Міжнародні договори, постійні представництва та агентські моделі можуть істотно змінювати податкову картину, але лише за умови коректного документального оформлення. У складних ситуаціях податкові наслідки визначаються не назвою договору, а його реальним змістом.

Для ФОПа це означає одне: міжнародні виплати — це зона підвищеного ризику, де помилка коштує дорожче, ніж попередній аналіз. Саме тому практичний підхід до структурування договорів і платежів стає ключовим елементом податкової безпеки бізнесу.