Нові валютні ліміти НБУ: що дозволили і що блокує бізнес

Нові валютні ліміти НБУ суттєво розширюють можливості громадян, але для виробників, експортерів, інвесторів та цифрового бізнесу ключові обмеження залишаються. На своєму YouTube-каналі економіст Віктор Галасюк пояснив, як змінюються правила з 11 серпня та чому цей пакет ще не означає повноцінної валютної лібералізації для бізнесу.

Нові валютні ліміти НБУ: що змінилося для фізичних осіб

Найпомітніші послаблення стосуються громадян. Одразу кілька лімітів на операції з валютою та платежі за кордоном збільшуються.

З 11 серпня:

Такі зміни насамперед спрощують фінансові операції українців, які живуть або утримують родини за кордоном, а також тих, хто хоче легально спрямовувати частину доходів у валютні заощадження чи інвестиції.

Валютні послаблення НБУ для бізнесу: що отримали компанії

Для юридичних осіб зміни скромніші. Денний ліміт зняття готівки зростає зі 100 тис. до 200 тис. грн.

Витрати гривневими корпоративними картками за кордоном збільшуються із 17,5 тис. грн на тиждень до 140 тис. грн на місяць, а ліміт розрахунків такими картками — зі 150 тис. до 400 тис. грн на місяць.

Для експортерів також розширюються можливості сплачувати штрафи, пеню та компенсації за контрактами в межах 10% вартості поставлених товарів.

Однак ці зміни не усувають три системні валютні бар’єри: строки розрахунків за експортно-імпортними операціями, обмеження репатріації дивідендів та складний доступ до глобальної платіжної інфраструктури.

Валютна виручка за 180 днів: проблема для експортерів із довгим циклом

Підписуйтеся на наші соцмережі

Базовий граничний строк розрахунків за експортом та імпортом товарів у воєнний час становить 180 календарних днів і застосовується до операцій із 5 квітня 2022 року.

Він охоплює машинобудування, металургію, хімічну промисловість, споживчі товари та значну частину іншого промислового експорту.

Для окремої аграрної продукції діє коротший строк — 120 днів. До цієї групи належать, зокрема, пшениця, жито, кукурудза, соя, ріпак, соняшник та окремі види олії. Раніше строк для цієї категорії становив і 90 днів.

Для окремих груп сільськогосподарської та спеціалізованої техніки, труб і комплектуючих для залізничного транспорту строк збільшено зі 180 до 270 днів. Товари військового та подвійного використання, пов’язані з оборонними закупівлями й державними контрактами, звільняються від відповідних граничних строків.

Для багатьох інших галузей системного продовження немає. Це створює ризики для виробників складного обладнання та компаній із довгими виробничими, монтажними чи логістичними циклами. Постачання до Азії або Африки разом із гарантійними платежами може об’єктивно тривати довше за 180 днів.

У разі прострочення компанія ризикує пенею за кожен день та додатковими регуляторними витратами.

Водночас валютний нагляд не поширюється на операції до 400 тис. грн. Частина експорту послуг також має винятки, що полегшує роботу невеликим компаніям у програмуванні, консалтингу та інформаційних послугах. Для експортерів фізичних товарів проблема залишається значно гострішою.

Репатріація дивідендів: як валютні обмеження впливають на інвестиції

Другий бар’єр — можливість інвестора переводити за кордон отриманий в Україні прибуток.

Ліміт репатріації дивідендів становить еквівалент €1 млн на місяць на одного емітента. Для частини компаній цього достатньо, але великий іноземний інвестор оцінює не лише можливість вкласти капітал, а й умови повернення прибутку.

Виведення дивідендів понад цей ліміт залишається суттєво ускладненим, а отже валютне регулювання стає фактором інвестиційного клімату.

Це має значення з огляду на те, що навіть під час повномасштабної війни в Україні реалізуються виробничі інвестиційні проєкти вартістю понад €100 млн, причому окремі з них почали будувати вже після початку вторгнення.

Для масштабних інвестицій передбачуваність руху капіталу не менш важлива, ніж умови входу на ринок.

Глобальні платіжні системи: валютний бар’єр для IT-бізнесу

Третя проблема — обмежений доступ українських юридичних осіб до глобальної платіжної інфраструктури.

Для компанії, яка продає програмне забезпечення або цифровий продукт у різних країнах, можливість автоматично приймати тисячі невеликих платежів є частиною бізнес-моделі. На глобальному ринку для цього використовують Stripe, PayPal, Wise Business, Revolut Business та інші сервіси.

Для українських юридичних осіб частина таких інструментів недоступна або працює з істотними обмеженнями. Особливо важливо це для продуктових IT-компаній, які мають сотні тисяч клієнтів і приймають невеликі платежі, наприклад по $10–15.

Якщо необхідної інфраструктури немає, у бізнесу виникає стимул реєструвати компанію та рахунки в іншій юрисдикції.

Разом із юридичною особою за кордон можуть переміщуватися платіжні потоки, частина податків і додана вартість. Конкуренція між країнами за мобільний IT-бізнес лише посилюється на тлі трансформації галузі через штучний інтелект.

При цьому проблему не можна пояснювати виключно політикою НБУ. Частина глобальних платіжних компаній навіть не подавалася для роботи в Україні й, відповідно, не отримувала відмови регулятора. Водночас їхня відсутність порушує ширше питання про привабливість українського регуляторного середовища.

Три валютні бар’єри для бізнесу: чого бракує лібералізації НБУ

Пакет валютних послаблень полегшує операції громадян і частково — компаній. Однак три основні обмеження для бізнесу залишаються:

Усі три бар’єри збільшують витрати або ризики компаній, які виробляють в Україні, експортують, залучають капітал чи продають цифрові продукти у світі.

Тому наступний етап валютної лібералізації має значення вже не лише для зручності платежів. Від правил руху валютної виручки, капіталу та міжнародних платежів залежатиме, наскільки конкурентними залишатимуться українські виробники, експортери й технологічні компанії на глобальному ринку.